Полімерні вироби загальнотехнічного призначення

Труби з полімерних ма­теріалів мають ряд переваг порівняно з металевими: вони легші, стійкі до дії кис­лот та лугів, не піддаються електрохімічній корозії, гнучкі, мають менший опір руху рідин, низьку теплопровідність, прості щодо монтажу. Істотним недоліком полімерних труб є низька теплостійкість (60...70°С) і значне лінійне розширення.

Основні види полімерних труб, застосовуваних у будівництві: поліетилено­ві, поліпропіленові, полівінілхлоридні, з органічного скла та склопластикові (ГОСТ 28117; ГОСТ 29324; ГОСТ 29325; ГОСТ 19034; ГОСТ 18599).

Полімерні труби формують переважно способом екструзії чи відцентровим литтям. Діаметри полімерних труб: поліетиленових - 10... 1200, поліпропіленових - 50...80, полівінілхлоридних - 10...400, склопластикових — 30...300 мм. Поліети­ленові та поліпропіленові труби з'єднують у трубопроводи контактним зварюван­ням, а полівінілхлоридні та склопластикові - склеюють.

Полімерні труби застосовують для влаштування систем водопостачання та каналізації, вентиляції, внутрішніх комунікацій хімічних та харчових виробництв, іригаційних трубопроводів та газопроводів.

Склопластикові труби застосовують у нафтовій, хімічній та гірничовидобувній промисловості.

Полімерні матеріали використовують також для виготовлення великогаба­ритних виробів (ванни, раковини тощо), які пресують з армованих термореактив­них полімерів або виготовляють методом вакуумного формування з термоплас­тичних полімерів. Ці вироби мають значно меншу масу, ніж металеві чи кераміч­ні, високі експлуатаційні та естетичні властивості.

Полімерні клеї. Застосовування синтетичних клеїв у будівництві є вигідним з багатьох точок зору, при цьому не лише знижується витрата традиційних мате­ріалів та затрати на будівництво, а й підвищуються техніко-економічні показни­ки споруд.

Синтетичні клеї (ГОСТ 28780; ГОСТ 4.228) - це розчини, розплави чи дис­персії полімерів, а також оліго- та мономерів, здатних прилипати до поверхонь різних матеріалів і при твердінні з'єднувати ці матеріали.

Розрізняють клеї термопластичні і термореактивні, а також холодного і гарячого ствердження. Механізм отвердження може бути пов'язаний з охолод­женням розплаву, випаровуванням розчинника, реакціями поліконденсації оліго-мерів та полімеризації мономерів.

На основі термопластичних полімерів виготовляють полівінілацетатні, пер­хлорвінілові, поліамідні, поліакрилові, каучукові клеї (ДСТУ Б В.2.7-103-2000; ГОСТ 12172; ГОСТ 22345; ГОСТ 24064). їх використовують для кріплення опо­ряджувальних матеріалів, вбудованих меблів, склеювання піно- та поропластів.

Для силового склеювання (міцність при рівномірному відриванні понад 0,7 МПа) використовують клеї на основі термореактивних полімерів: епоксид­них, фенолформальдегідних, карбамідних, поліефірних та поліуретанових. Ці клеї відрізняються високою адгезією, водостійкістю, стійкістю до вібраційних навантажень та теплостійкістю.

Недоліками деяких полімерних клеїв є висока токсичність у період виготов­лення та склеювання (епоксидні клеї), а також під час експлуатації (фенолформальдегідні клеї).

Клеї на основі термореактивних полімерів застосовують при склеюванні алюмінію, сталі та інших металів, кераміки, скла, бетону, деревини.

Дата добавления: 2014-01-04