VIII. Повага

VII. Щирість.

VI. Здатність до співчуття та співпережиття.

V. Прагнення розкриватись самому.

III. Вміння сприймати.

II. Вміння слухати.

Вміння слухати - це активна поведінка для вироблення відчуття присутності, а не просто пасивне сприйняття.

Основні принципи вміння слухати, які необхідні для медичної сес­три

• Не перебивати питаннями чи коментарями розповідь. Дати пацієнту можливість сказати все, що він хоче.

• Дати людині зрозуміти, що вас цікавить те, що вона говорить. Дивитися на людину, яка говорить. Намагатись зрозуміти основну ідею і сконцентрувати основну увагу на ній, а не на деталях.

• Намагатись сприймати інформацію, незважаючи на ваше ставлення
до співрозмовника.

• Спробувати розпізнати, про що людина не хоче говорити.

• Намагатись керувати своїми емоціями. Сильні емоції гніву чи смутку
завадять вам уважно слухати співрозмовника і адекватно реагувати
на його слова.

• Бути обережними з інтерпретаціями.

• Проявляти до пацієнта повагу, інтерес і турботу, співпереживати,
прагнути щиро зрозуміти поведінку та вчинки іншої людини, її пере­конання

та цінності.

Ефективне спілкування ґрунтується на повазі до сприйняття світу іншої людини. Тому розуміння іншої людини включає розуміння її точки зору.

Всі повідомлення мають три компоненти:

1.Емпіричний - передає те, що пацієнт пережив, відчув.

2.Пізнавальний - передає те, що пацієнт знає чи що вміє.

3.Афективний - передає те, що пацієнт відчуває чи під чиїм впливом­
перебуває.

Дозволяючи пацієнту проявити свої почуття, сестра допомагає йому бути більш відкритим та щирим.

IV. Щире бажання піклуватися про пацієнта.

Проявляти турботу про іншу людину означає для медичної сестри більше, ніж турбуватись, надавати допомогу, це означає також щиро цікавитись і старанно доглядати та опікуватися пацієнтом.

Розкриття свого внутрішнього "я" іншій людині - це взаємний процес, необхідний для встановлення контакту та ефективного спілку­вання.

Спів­пережиття має вирішальне значення для встановлення довірливих міжособових відносин, а також важливе для збагачення власного досвіду.

Щирість є необхідною умовою для встановлення відносин довір'я. Щирість означає, що людина чесно ділиться своїми думками, відчут­тями та досвідом з іншою людиною. Щира людина — це та, яка розуміє свої внутрішні почуття і думки, правильно їх висловлює як мовою, так і в іншій формі.

Одним із способів виявлення поваги є звертання до неї по імені та по батькові, дружнім тоном.

Що необхідно медсестрі для ефективного вербального спілкування?

• Говорити доступною мовою.

• Не зловживати незрозумілими для пацієнта медичними термінами.

• Вибрати темп мови, доступний для сприйняття пацієнта.

• Правильно вибрати час для спілкування.

• Слідкувати за інтонацією голосу — вона повинна відповідати тому, що
ви хочете сказати.

• Вибирати необхідну гучність та тембр голосу.

• Давати тільки чіткі інструкції, рекомендації та поради.

• Не використовувати натяки та підтексти.

• Не обіцяти неможливого.

• Вчити пацієнтів, що їхні рішення повинні бути усвідомленими.

• Повторити повідомлення, якщо відчуваєте, що хворий вас не зрозу-­
мів.

• Впевнитись, що у пацієнта не залишилось невирішених проблем на
даний момент.

Проте спілкування на деякі теми, як правило, викликає певні тру­днощі.

Теми, які є складними для розмови:

- статеве життя (хвороби, що передаються статевим шляхом);

-злоякісні новоутворення;

-психічні хвороби;

-безпліддя;

-небажана вагітність;

-аборт.

Ви можете використовувати три канали спілкування:

1. Усне мовлення - слова, призначені для одержувача.

2. Немовне спілкування - міміка, рухи і жести, призначені для сприйнят-
тя одержувачем.

3. Письмове повідомлення - написане слово або символи, які одержувач повинен прочитати.

Усне спілкування. Усне спілкування складається з двох важливих елементів:

1. Зміст повідомлення (що говориться).

2. Форма, метод, спосіб подачі інформації (як це говориться).
Ефективним усне спілкування є у тому випадку, якщо у медсестри є

корисна інформація, вона говорить чітко і зрозуміло викладає свої думки.

Немовне спілкування. Люди часто передають інформацію і почуття за допомогою виразу обличчя і жестів. Іноді цей засіб спілкування нази­вають мовою жестів.

Щоб спілкування відбувалося ефективно, необхідно добре розуміти два компоненти немовного спілкування: передачу й одержання інфор­мації. Коли особа дивиться на людей, вона звертає увагу на вираз об­личчя і на жестикуляцію.

Інформація, яку вона одержує при цьому, допомагає вам зрозуміти мовне повідомлення.

Освіта і національна культура людини можуть також впливати на немовні вираження. Наприклад, у деяких народів прийнято виражати повагу до співрозмовника, дивлячись йому прямо в очі під час розмо­ви, а в інших культурах це вважали б образою. Якщо ви одержуєте повідомлення за допомогою немовних каналів, запитайте у відправни­ка, чи правильно ви зрозуміли його повідомлення.

З іншого боку, необхідно уважно ставитися до інформації, яку ви посилаєте. Іноді вам доведеться приховувати свої почуття. Наприклад, якщо ви доглядаєте за пацієнтом, який страждає від трофічних вира­зок, які виглядають непривабливо і погано пахнуть, ви повинні зберіга­ти спокійний вираз обличчя, щоб пацієнт не боявся свого вигляду і не почував себе пригніченим.

Стежте за своєю мімікою і жестами, щоб передати одержувачу пра­вильне повідомлення. Наприклад, якщо ви відчуваєте з якогось приводу задоволення, зробіть так, щоб вираз вашого обличчя (можливо, посміш­ка) і положення тіла (відкрите), а також слова відобразили вашу радість.

Той самий немовний чинник може виражати декілька різноманітних повідомлень, які одержувачу варто перевірити. Розглянемо такі аспек­ти немовного спілкування:

Дата добавления: 2014-01-04