Історико-педагогічні знання та їх розуміння базуються на принципах історизму, логічного взаємозв'язку та об'єктивності (нау­ковості)

Предмет і завдання історії педагогіки.

План.

1. Предмет і завдання історії педагогіки.

2. Підходи світової науки до виникнення виховання. Виховання у первісному суспільстві.

3. Виникнення перших шкіл у світовій цивілізації.

4. Виховання у Древній Греції.

5. Древньогрецькі філософи про формування людської особистості (Сократ, Платон, Аристотель, Демокрит).

6. Школа і педагогіка Стародавнього Риму.

Становлення нової освітньої системи в сучасній Україні потре­бує фахівців, що володіють знаннями кращих національних освітніх традицій, а також педагогічної спадщини всього людства. При­родно, що у цьому зв'язку виникає необхідність долучитися й до основ історико-педагогічної науки. Історія педа­гогіки є порівняно молодою наукою. Започатковані ці дослідження у XIX сто­літті.

Історія педагогіки — це наука, яка вивчає ретроспективне становлення та розвиток освітніх і виховних систем від найдревніших часів і до сьогодення.

Ретроспекти́ва (от лат. retrospectare — взгляд назад) — взгляд в прошлое, обозрение того, что было в прошлом.

Предметом історії педагогіки є процес виникнення, станов­лення і розвитку основних педагогічних категорій: “ навчання”, “освіта”, “виховання”, педагогічних систем та концепцій, а також унікального досвіду освітньої й вихо­вної практики.

Вивчення історії педагогіки дає змогу усвідомити, що на всіх етапах історичного розвитку школа і педагогічна думка відобра­жали потреби суспільного прогресу. Таке вивчення переконує, що розвиток наукового знання впливав на теорію і практику вихо­вання. Практика, в свою чергу, служила основою розви­тку педаго­гічних теорій. Також доводиться, що основою будь-якої істинно на­укової педагогічної концепції є народно-педагогічна спадщина.

У вивчення історії педагогіки покладено культурологічний підхід, за яким ретроспектива освітніх і виховних систем розгляда­ється як пласт педагогічної культури, який, в свою чергу, є скла­довою загальнолюдської культури.

Принцип історизму ставить за мету виявити точно час і місце виникнення того чи іншого педагогічного явища, концепції чи системи. Також він передбачає окреслення складнощів і труднощів утвердження тих чи інших освіт­ньо-виховних явищ. Тут передусім варто враховувати той факт, що історія пе­дагогіки є наукою історичною, а тому її знання враховують набутки загальної історії. Реалізація прин­ципу історизму призводить до виявлення новацій у пе­дагогічному досвіді минулого і, разом з тим, дозволяє оцінити його з позицій сьогодення, тобто показує обмеженість тих чи інших освітньо-виховних систем вимогами свого часу. У такий спосіб історико-педагогічне знання виявляється у його динаміці та повноті розвитку.

Значення принципу логічного взаємозв'язку полягає насамперед у тому, що освіта й виховання виникають не ізольовано, а в складній системі суспільного розвитку. Вони є соціальними складовими цього процесу, розвиваються разом з розвитком са­мого суспільства, виходячи з його потреб. Тобто історія педагогі­ки розуміється як система історико-педагогічних явищ, яка роз­виває­ться у тісному взаємозв'язку з соціальним прогресом.

Принцип об'єктивності передбачає розгляд історико-педагогічних явищ з відображенням їх істинності. Йдеться про об'єктивне оцінювання виникнення та ретроспективу становлення того чи іншого педагогічного поняття. Ще у недалекому минулому відсут­ність об'єктивності була притаманна радянській історії педагогіки, коли нею розглядались педагогічні явища під кутом класовості.

Дата добавления: 2014-01-04