Харків у 20-40-х роках

Столиця. У часи революційних подій Харків стає столицею – Донецько-Криворізької республіки й Радянської України (1917-1918 й 1919 - 1934). Внаслідок цього в Харкові розміщаються органи республіканської влади, центральні відділення різних організацій. В 1920-і роки місто стає центром українізації25, зокрема українізуються освітні установи, виходить україномовна преса. Для нинішнього образа міста того часу істотну роль грає розвиток українського театру26. Однак, більш ніж театр, зазначений період відомий модернізмом в архітектурі й, особливо, – промисловим розвитком Харкова.

Втіленням модернізму став побудований для потреб центрального керівництва Будинок Державної промисловості – Держпром (Госпром). Це був перший радянський хмарочос, побудований з монолітного залізобетону. Масштабність будинку пояснює наявність різних легенд, пов'язаних з його архітектурою. Так, наприклад, існують легенди, що за задумом архітекторів Держпром повинен бути схожий то на Крейсер "Аврора", те на танк. Є думка, що перепади висот різних частин будинку втілюють у собі висоту перших нот "Інтернаціоналу". Не випадково будинок Держпрому став одним з головних символів Харкова, хоча, зрозуміло, це далеко не єдиний пам'ятник конструктивізму, незважаючи на те, що багато які з них були зруйновані під час війни або перебудовані. Після того, як при ритті одного з котлованів Держпрому були знайдені кості мамонта В. Маяковський написав про Харків:

«Там, где вороны бились, над падалью каркав,

в полотно железных дорог забинтованный,

столицей гудит украинский Харьков,

живой, трудовой, железобетонный»

Разом з Держпромом була побудована площа ім. Ф.Э. Дзержинського (тепер – Свободи) – один з найбільших майданів у світі. За різними підрахунками він є 2, 4, 7, 8 у світі за площею. Харків'яни вважають її 2-ю у світі й найбільшій площею в Європі.

Мабуть, головним маркером міста в радянський час була його промислова міць, яка багато в чому сформувалася саме в часи "першої столиці". У цей період відбувається модернізація існуючих і будівництво нових заводів. В 1940 році в Харкові діяло 1200 підприємств, на яких трудилися 300 000 чоловік27. За своїм економічним розвитком місто стало третім після Москви й Ленінграда індустріальним центром СРСР. Машинобудування Харкова до Великої Вітчизняної війни давало близько 40 % продукції всієї машинобудівної промисловості України й до 5 % – СРСР.

За 21 місяць окупації вбито і закатовано понад 256 тис. мирних жителів, 164 тис. силоміць вивезено на роботи. З 900 тис. довоєнного населення в місті залишилося 200 тис. чоловік. Загальний матеріальний збиток, завданий народному господарству Харківщини, установам культури й окремим громадянам, становив 33,5 млрд руб.

Багато вулиць міста носять імена захисників і визволителів міста: взводу лейтенанта П. М. Широніна, О. Яроша, І. Танкопія та ін. (презентація про вулиці)

Відбудова міста почалася із звільненням у 1943 р. Але лише до початку 50-х рр. було досягнуто довоєнного рівня виробництва. Відкрито нові заводи та фабрики («Електроважмаш», «Завод дорожніх машин» та ін.) У 40-50-і рр. було створено: Український НДІ селекції та генетики, НДІ організації та механізації шахтарської будівництва.

Дата добавления: 2014-01-04