Централізоване водопостачання

1.

План

TEMA: МІСЬКІ СИСТЕМИ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ВОДОВІДВЕДЕННЯ

Оцінка якості води на основі екологічних нормативів

Екологічні нормативи якості води встановлюються для оцінки стану водних об'єктів на основі екологічної класифікації поверхневих вод.

Система екологічної класифікації якості поверхневих вод включає три класифікаційні групи:

1. сольового складу;

2. еколого-санітарних показників;

3. показників складу і біологічної дії специфічних речовин.

У залежності від значень показників якості води поверхневі води відносять до певної категорії і класу якості води.

Класи і категорії якості поверхневих вод суходолу

Клас якості води	І	II	III	IV	V
Категорія якості води
Назви класів і категорій якості вод за ступенем їх забрудненості	Дуже чисті	Чисті	Забруднені	Брудні	Дуже брудні
Дуже чисті	Чисті	Достатньо чисті	Слабо-забруднені	Помірно-забруднені	Брудні	Дуже брудні
Трофність	Оліго-трофні	Мезотрофні	Евтрофні	Політрофні	Ппер-трофні
Оліготрофні -олігомезо-трофні	Мезо-трофні	Мезо-евтрофні	Евтрофні	Евполі-трофні	Політрофні	Гіпер-трофні
Сапробність	Оліго-сапробні	Р-мезосапробні	а-мезосапробні	Полі-сапробні
р-оліго-сапробні	а—оліго-сапробні	Р'-мезо-сапробні	Р"-мезо-сапробні	а'-мезо-сапробні	а"-мезо-сапробні	Полі-сапробні

Визначення класу і категорії якості води здійснюється за методиками, викладеними у відповідних нормативних документах

1. Централізоване водопостачання та децентралізоване водопостачання

2. Особливості централізованого водопостачання міста Черкаси

3. Раціональне використання водних ресурсів у містах

4. Системи водовідведення та очистки стічних вод

5. Очисні споруди невеликих населених пунктів

Забір води із поверхневих водних об'єктів у межах міської території здійснюється, як правило, для технічного водопостачання, поливу міських територій та гасіння пожеж.

Для централізованого водопостачання міст використовують водні об'єкти, які відповідають нормам і вимогам до джерел господарсько-питного водопостачання і знаходяться на екологічно безпечних територіях. Наприклад, водозабір Київського водогону знаходиться на р. Десна за 12 км від Києва, Харківського - на р. Сіверський Донець за 24 км від міста, Дніпропетровського - на р. Дніпро за 8 км від міста.

У межах міста забір води для пиття із поверхневих водних об'єктів проводиться лише у виняткових випадках. Це можуть бути штучні водні об'єкти - канали або водосховища, спеціально призначені для питного водопостачання, в яких інші види водокористування заборонені. Навколо них облаштовується зона санітарної охорони.

ГЗона санітарної охорони створюється з метою забезпечення надійної санітарно-епідеміологічної обстановки. Вона складається із трьох поясів: перший - суворого режиму, другий і третій - режимів обмеженш^ Межі першого поясу для водотоку: вгору за течією - не менше 200 м від водозабору, вниз - не менше 100 м, по берегу - не менше 100 м від води, до протилежного берега - не менше 100 м по акваторії, а при ширині річки менше 100 м - вся акваторія і 50 м від води вглиб протилежного берега; для водоймища - в радіусі 100 м від водозабору по акваторії і берегу. Межі другого поясу визначаються: вгору за течією - часом протікання води не менше трьох діб до водозабору; вниз - не менше 250 м; бічні межі - від 500 м до 1000 м залежно від рельєфу; для водоймища - радіусом не менше 3 км від водозабору, а по берегу - так, як і для водотоку. Межі третього поясу по акваторії співпадають з межами другого поясу, а по берегу становлять 3-5 км від води. Територія першого поясу має бути відгородженою, спланованою та озелененою. На акваторії встановлюють попереджувальні буї. Територія охороняється, доступ сторонніх осіб заборонено. У межах першого поясу можуть знаходитись лише будівлі та споруди, пов'язані з експлуатацією водогону. У межах другого і третього поясів уживають заходів із попередження забруднення джерела водопостачання.

Контроль за якістю води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання здійснюється щоденно/ місцевою санепідемелужбою та підприємством, що експлуатує водозабірні

Питні водозабори із підземних водоносних горизонтів зазвичай розташовуються у межах міської території. Навколо них організовується зона санітарної охорони. Підземні води використовуються як для централізованого господарсько-питного водопостачання, так і для децентралізованого.

Останніми десятиліттями централізоване водопостачання, що є однією з найважливіших складових життєзабезпечення міст, стикається з великими труднощами. Дефіцит водних ресурсів потрібної якості призводить до необхідності транспортувати воду за сотні кілометрів. Зношеність та санітарний стан водогонів у багатьох містах України досягли критичного рівня. Істотним недоліком централізованого водопостачання є застосування хлору для знезараження води, який є причиною утворення і впливу на населення токсичних хлорорганічних сполук. Хлорування води є ефективним лише по відношенню до холерного вібріону, збудників черевного тифу і дизентерії. Відносно стійкими до хлорування залишаються збудники паратифу і мікрококи, спорові форми, ентреровіруси, цисти найпростіших, синьогнійна паличка та ін. Використання інших методів знезараження Води стримується у зв'язку з їх дороговизною.

Централізоване водопостачання населення міст напряму залежить від роботи систем водовідведення. Аварії на очисних спорудах призводять до вимушеного припинення подачі води у міські водогони на тривалий період.

Дата добавления: 2014-01-04