Пріоритети збереження різноманітності

Необхідність їх встановлення зумовлюється неможливістю охопити одночасно численні питання складної і багатопланової проблеми біорізноманітності, нерівноцінністю в науковому, екологічному, ресурсному, економічному та інших значеннях самих об'єктів, обмеженістю фінансів, обладнання, наукових кадрів. Тому виникає потреба визначення першочерговості та напрямків і об'єктів вивчення і дій. Інакше кажучи, пріоритети відображають першочерговість і важливість екологічних проблем. В загальних рисах, як. випливає зі стратегії сталого розвитку, це, щонайменше, три, пріоритетні напрямки: соціально-економічний, загроз та об'єктів, вирішення яких має забезпечити збереження цілісності та невичерпності в системі відносин "людина - біосфера". Не можна не враховувати також історичного аспекту. В попередніх розділах зазначалося, що темпи зникнення різновидових біосистем значно випереджають зникнення видів. Наприклад, у І ст. рослинність в сучасних межах України орієнтовно чимала: ліси - 48% території, степи - 34, болота, плавневі та водні Угруповання - 8, солончаки і солонці - З, луки - менше 1%. Решту території використовувало населення, кількість якого на той час становила орієнтовно 1,5 млн., чоловік. На кінець XX ст. природна рослинність займає: ліси - 14% території, луки - 10, болота, плавневі та водні угруповання - 4, солончаки і солонці - 1,5, степи - 0,5%. Натомість орні землі, техногенні ландшафти і поселення - 70%. Отже за 2 тис. років цено- і екосистеми зазнали нищівних змін, тимчасом як видовий склад флори втратив менше 1%. Особливо катастрофічних втрат зазнали степи, площі яких скоротились у 64 рази, а функціональна здатність - ще більше. Яку кількість консорцій, яку частку цено- та екофонду втрачено - відповісти вже неможливо. Тому слід виходити Ь сучасного стану навколишнього середовища, який і є критерієм пріоритетності. В цьому аспекті першочергового вирішення потребує проблема погіршення здоров'я населення внаслідок погіршення якості середовища, в першу чергу за рахунок забруднення свинцем, оксидами, нітратами.

При цьому обов'язково враховуються економічні та соціальні втрати трьох складових: здоров'я, продуктивності та якості середовища. Ряд пріоритетів визначаються вищерозглянутими планетарними проблемами потепління клімату, порушення озонового шару, кислотних дощів та ін. Не менш важливим критерієм для встановлення пріоритетів є конвенції та міжнародні угоди, в даному разі - про водно-болотні угіддя (Рамсар, 1971), транскордонне забруднення повітря (Женева, 1979), охорону дикої фауни, флори та їх природного середовища в Європі (Берн, 1979), охорону мігруючих диких тварин (Бонн, 1979), охорону культурної та природної спадщини (Париж, 1988), біорізноманіття (Ріо-де-Жанейро, 1992), захист Чорного моря від забруднень (Бухарест, 1992), охорону навколишнього середовища басейну р. Дунай (Софія, 1994), опустелювання земель (Париж, 1994) та Всеєвропейської стратегії збереження біо- та ландшафтного різноманіття (Софія, 1995). Згідно з біокритеріями, слід брати до уваги багатство видів, екосистем і територій, їх рідкісність, резистентність загрозам. Географічними пріоритетами біорізноманітності є об'єкти, що мають планетарне, міжнародне, національне, регіональне та локальне значення. На особливу увагу заслуговують екосистеми з високим рівнем ендемізму, реліктові угруповання тощо. Відповідно до критеріїв рівнів організації створюється такий ряд охорони об'єктів: популяцій, видів, угруповань, екосистем, ландшафтів, територій. Остені мають шість категорій, а саме: 1) природний, резерват; 2) національний парк; 3) пам'ятка природи; 4) резерват збереження природи; 5) захищений ландшафт або захищена морська акваторія; 6) захищена територія для збалансованого використання природних екосистем. Збереження біорізноманітності на основі тільки заповідання, тобто поданих методів охорони, неможливе, в усіх розвинутих державах уже давно перейшли до активної охорони, становлення якої, на наш погляд, може бути представлено таким прогресивним рядом: застосування заходів підтримки рівноваги заповідних екосистем - втручання для їх ренатуралізації.

Активні методи охорони у поєднанні з різноманітністю форм охорони забезпечили, наприклад у Швейцарії, на 5% заповідної площ збереження 95% різноманіття її флори. Однією з форм активної охорони є екологічний менеджмент, головним принципом якого є наслідування природі.

Суттєві зміни довкілля обумовлюють нагальну потребу пошуку критеріїв щодо з'ясування стану природних екосистем, визначення рівнів припустимого екологічного навантаження, що необхідно для розробки рекомендацій при їх експлуатації та охороні. Крім того, збереження біорізноманітності в сучасних умовах екологічної кризи в Україні потребує чітких уявлень щодо екологічної ємності конкретних екосистем, оцінка якої, крім даних, що включають сумарну продуктивність (біомасу) популяцій тих чи інших видів, фауністичних або флористичних комплексів, а також біотичних суспільностей в цілому, може проводитися за показниками їх структурної різноманітності.

Дата добавления: 2014-01-04