Екологічний менеджмент

Це - новий етап у гармонізації необхідності збереження природи і розвитку господарської діяльності. Одним з досягнень сучасних зусиль у справі охорони та збереження природного навколишнього середовища є усвідомлення того, що цей процес має бути тісно пов'язаним з економічним, науково-технічним і культурним розвитком людства взагалі. Потреба у розумному, науково обґрунтованому використанні природних ресурсів стала центральною для обговорення темою на Конференції ООН з питань охорони природного навколишнього середовища і розвитку (1992).

У цьому аспекті важливо зазначити, що до такого поєднання питань природоохорони і соціально-економічного розвитку ще в 1971 р. закликала Рамсарька конвенція, зосереджена на охороні водно-болотних угідь міжнародного значення, багато з яких вже тоді зазнавали значного антропогенного тиску, і поглиблювалася загроза їх деградації і знищення. Саме в рамках цієї конвенції досягнуто найбільших успіхів у намаганні гармонізувати природоохоронні завдання з повсякденними потребами людей, насамперед їх, добробут яких залежить від використання різноманітних ресурсів водно-болотних угідь. Найбільшої уваги надається водно-болотним угіддям міжнародного значення.

Як відомо, продуктивність водно-болотних угідь залежить від їх стану і, відповідно, функціонування. На жаль, ці угіддя є дуже вразливими і швидко деградують внаслідок меліоративних заходів, насамперед осушення і освоєння нових земель, забруднення та нераціонального, виснажливого використання їх ресурсів. Як ніде у світі, тут зіткнулися природоохоронні та економічні інтереси людства, тому водно-болотні угіддя вимагають до себе більше уваги, ніж інші типи екосистем. Зараз стало зрозумілим, що не можна покладатися лише на природні процеси функціонування і відновлення водно-болотних угідь, не слід обмежуватися виключно консервативними заходами щодо їх збереження. Здебільшого потрібне певне втручання людини для оптимізації їх природних функцій і розумного використання біологічних та інших ресурсів. Механізм такого втручання власне і є предметом екологічного менеджменту. Екологічний менеджмент, тобто процес управління (в широкому розумінні цього слова) екосистемами і природними угіддями, має на меті узгодження задоволення різноманітних потреб людини, що базуються на використанні природних ресурсів, з необхідністю зберегти при цьому багатство форм життя і функціональну різноманітність екосистем

Відповідно до стандартів Рамсарської конвенції, в рамках якої питання менеджменту набули найбільшого розвитку, в найзагальнішому вигляді екологічний менеджмент передбачає:

- попереднє визначення основних рис екосистеми (або їх комплексів);

- висвітлення проблем, пов'язаних з експлуатацією її ресурсів;

- висунення та оцінку пропозицій щодо альтернативних шляхів використання ресурсного потенціалу певної екосистеми без того, щоб порушувати її функціональну цілісність. Базуючись на фундаментальних принципах екології, такий менеджмент може стосуватися як великих територій, так і малих, статус яких теж може бути різним, хоча перевага, звичайно, у такому виборі, якщо це можливо, надається більш чи менш цілісним з гідрологічної та інших точок зору системам.

Менеджмент, що базується на екосистемному підході (іншими словами "екологічний менеджмент"), не має протидіяти природним процесам. Проте такий менеджмент не заперечує втручання в екосистеми та їх перебудову в інтересах людини, але при цьому ці перетворення мають відбуватися в межах толерантності екосистеми, оптимальними з точки зору людських інтересів та не досягла,ти таких масштабів, що виключали б інші можливі варіанти менеджменту в майбутньому. Водночас екологічний менеджмент (ЕМ) істотно відрізняється від інших підходів до управління екосистемами, які переважали в минулому.

Дата добавления: 2014-01-04