Лекція № 12. Тема: Мета і цінність людської життєдіяльності

Тема: Мета і цінність людської життєдіяльності.

1. Філософські концепції людини.

2. Передумови виділення людиноподібної істоти з природно-тваринного світу і створення світу соціального.

3. Соціум як історія людської життєдіяльності.

4. Мова як феномен життєдіяльності і культури.

Література:

П – 1, стор. 212 – 224, 304 – 326,

П – 3, стор. 599 – 620,

П – 4, стор. 336 – 368, 564 – 592,

П – 8, стор. 373 – 428,

П – 9, стор. 336 – 364, 420 – 442.

- І –

Людина – унікальне творіння природи, суспільства, самої себе. Філософія має специфічне бачення людини, вона вивчає її як суще особливого роду, осмислює питання про природу, буття, сутність і духовні ресурси людини. В межах філософії сформувалась спеціальна дисципліна – філософська антропологія.

Теорії походження людини:

- еволюційна (Ч.Дарвін);

- релігійна;

- космічна.

Визначення людини:

- Арістотель – людина – політична істота, що реалізує повністю себе в державі;

- Фома Аквінський – сутність людини божественна, вона перебуває між світом тварин і світом ангелів;

- Монтень – всі люди рівні, душі імператорів і черевичників скроєні на один і той же лад;

- Декарт – сутність людини пов’язана з її мисленням: Мислю, отже, існую;

- Ламетрі – людина – це машина, що має двигун, відповідні механізми;

- Кант – моральний характер природи людини;

- Г. Гегель- людина – духовна істота, продукт світового розуму;

- І. Фіхте – головна ознака людини в її діяльності;

- Фейербах – людина – природна істота. Суть якої в любовному ставленні до

ближнього;

- К. Маркс – сутність людини визначається сукупністю суспільних відносин;

- Бердяєв – людина істота, сутність та глибина якої обумовлюється рівнем її

свободи;

- Ясперс – людина – це єдина істота. Яка знає, що вона є;

- Хейзінг – людина – актор;

- Франклін – людина – тварина. Яка вміє робити знаряддя праці;

- Є жи Лец – коли засміялась мавпа – народилась людина.

Таким чином, людина – істота мисляча,

соціальна,

природна,

предметна,

діяльна

Цікавим є визначення людини через діалектичну єдність природного і соціального. Хоча чітко визначити межі їх дуже складно.

Гердер – назвав людину першим вільновідпущеником природи;

Гете – підкреслює значення природної організації людини;

Фейєрбах – людина – чуттєво – тілесна істота;

Фрейд – сутність людини зведена до інстинктів і потягів, що містяться

в сфері несвідомого;

Моно, Майр, Лоренц – вважали, що більшого значення мають

біологічні чинники.

Природа людини не біосоціальна, а більш специфічна.

Біологічне в людині – соціалізоване; воно змінило свою суть у процесі історичної еволюції живої матерії.

- ІІ -

Перетворення тварин в людей не могло бути миттєвим, одноактним явищем. Мусив існувати довгий період становлення людини (антропогенез) і становлення суспільства (соціогенез). Це два взаємопов’язані сторони єдиного за своєю природою процесу (антропосоціагенезу), який тривав 3 – 3,5 млн. років, майже в тисячу разів довше, ніж вся “писана історія”.

Чинники становлення людини:

- мова,

- праця,

- спілкування.

Дата добавления: 2014-01-04