Лекція 12. Гірсько-рекреаційна архітектура

Організація нових форм відпочинку - сімейного, молодіжного, дитячого - визначила створення закладів відпочинку нового типу: масових літніх курортних містечок, готелів, пансіонатів, мотелів, кемпінгів. Активізація масового відпочинку сприяла появі зимовим його формам і знайшла своє втілення в освоєнні гірничо-рекреаційних районів.

Розвитку зимового відпочинку в горах, який до кінця 20-х років XX ст. був вже достатньо поширений у Швейцарії, Австрії, Італії, Франції, сприяли зимові Олімпійські ігри в Шамоні у 1924 р. і в Сен-Моріці в 1928 р. У 1931 р. були проведені перші гірськолижні змагання в Швейцарії. З цього моменту розпочався новий етап у розвитку гірських курортів, експлуатація яких передбачалася і в зимовий період. Гірничо-рекреаційні споруди - готелі, альпіністські табори, турбази, канатні дороги, які призначувались в основному для лижників, розміщували на більш високих відмітках території (1300 - 2000 м над рівнем моря) в порівнянні з розташуванням гірськобальнеологічних і гірськокліматичних курортів.

Одним з перших високогірних районів (2000 м над рівнем моря), забудову території якого припускали використовувати для гірськолижного спорту, став район Сестрієре (Італія). У 1931 р. тут було розроблено 40 лижних маршрутів, споруджено 25 підйомників, зведено готельну будівлю цілорічного функціонування.

Дата добавления: 2014-01-04