Зимова ніч у комплексі Аворіаз

Гірсько-рекреаційний комплекс «Ла Плань» розташований в амфітеатрі Французьких Альп, він складається з трьох функціональних зон: проживання та обслуговування з пішохідними комунікаціями і засніженою територією перед будівлею; транспортних сполучень та автостоянки; лижного спорту, що починається за засніженій територією. У зоні проживання 90% готельних будівель квартирного типу для самотніх (18 м²) та сімейних (60 м²) і тільки 10% складають готелі номерного типу. Усі готельні будівлі та магазини пов'язані між собою внутрішніми пішохідними дорогами і мають по два входи на різних рівнях: один з'єднаний з внутрішніми пішохідними дорогами, інший - з лижними трасами. Засніжена територія перед будівлями оснащена підйомниками, ескалатором і фунікулером.

Генеральний план гірсько-рекреаційного комплексу «Ла Плань»: 1 - зелені насадження; 2 - лижна зона; 3 - транс­портні коммунікації; 4 - відкриті пішохідні ком­мунікації; 5 - закриті; 6 - станції канатних доріг.

Наприкінці 60-х років в архітектурі гірських комплексів почали використовувати різні системи пішохідних сполучень: відкрите, закрите, комбіноване. Закрита система пішохідних сполучень (переходи, коридори, пішохідні криті вулиці) найбільш повно відповідає вимогам комфорту в будь-яких кліматичних умовах. Таке пішохідне сполучення використовували в гірському комплексі «Ля Дай» (Савойя, Франція), в якому готельні будівлі зв'язані пішохідними галереями з громадським центром (ресторан, бар-клуб, дансинг, басейн, сауна, лижна школа, супермаркет, магазин сувенірів, трактир, торгова галерея). Тут же передбачені криті переходи по всій території комплексу.

Бурхливий розвиток гірських районів у 70-х роках змінив вигляд чисельних гірських поселень. Виник новий специфічний тип високогірного «снігового» міста. Основною ознакою міста нового типу стає величезний розрив між постійним і тимчасовим населенням. Так, Шамоні налічує близько 8000 постійних мешканців, а в літній період в ньому проживають до 30 000 тимчасових мешканців. Такі урбаністичні гірські комплекси мають розвинену мережу підприємств обслуговування.

У Французьких Альпах можна нарахувати шість міст, які виникли тільки на базі гірського туризму. Для планувальної структури «снігових» міст використовували компактну або розосереджену композицію. Компактна композиція у вигляді інтегрованих комплексів набула поширення у Франції: «Ла Плань», «Ем Л а Плань», «Ле з'Арк-1600», «Ле з'Арк-1800», «Ле з'Арк-2000». В залежності від рельєфу такі композиції можна розміщувати на вершині, повторюючи її контури; на схилі у вигляді серпантину або гнізда; у долині відповідно до вигинів рельєфу.

Компактні за плануванням комплекси мають різну за характером забудову: переривчасту або суцільну. Компактна переривчаста структура гірського комплексу відрізняється наявністю «полюса тяжіння» (центр обслуговування), навколо якого близько розташовані житлові корпуси, і відсутністю внутрішнього транспорту. Проект такого гірсько-рекреаційного комплексу було розроблено наприкінці 60-х років. Він розміщений в ущелині Пейресурд в Верхніх Піренеях (Франція) на висоті 1650 м.

Планувальна організація гірсько-рекреаційного комплексу «Пейресурд» (Франція): 1 - приймально-адміністративний центр; 2, 3 - видовищно-спортивний; 4 - торговий; 5 - станція канатної дороги; 6 - криті переходи; 7 - житлові корпуси; 8 - автостоянки

Весь комплекс згруповано навколо закритої ковзанки та торгових зон. У будь-який пункт комплексу можна потрапити по мережі критих пішохідних переходів, по обидва боки яких розташовані торгові об'єкти. Ступінчастий ритм балконів житлових корпусів зорієнтований у бік лижних трас. Компактна суцільна забудова включає житлові приміщення, підприємства обслуговування, пішохідні та транспортні зони. Так, у гірсько-рекреаційному комплексі «Ле з'Арк-1800» внутрішній простір готелю «Каскад» розділений на вертикальні зони: житлову, громадську, пішохідну та транспортну.

Зонування внутрішнього простору комплексу «Ле з'Арк-1800» (Франція): 1 - житлові приміщення; 2 - ліфт; 3 - технічний поверх; 4 - вулиця; 5 – магістраль.

Своєрідний рекреаційний комплекс «Ем Ла Плань» був зведений на початку 70-х років на вершині гори на висоті 2000 м над рівнем моря. Комплекс є компактним у єдиному лінійному безперервному обсязі і призначений в основному для гірськолижного спорту.
Своїми архітектурними формами він нагадує величезний корабель, масштаб якого співрозмірний з масштабом інженерної споруди (акведук, автострада) і відповідає величі гірського пейзажу.

Зростання популярності спортивно-оздоровчого відпочинку у гірських районах Швейцарії на початку 60-х років вплинуло на будівництво нових гірсько-рекреаційних комплексів.

Інтерес представляють інтегровані гірсько-рекреаційні комплекси в Уртьє (Швейцарія). Один комплекс запроектований на стрімкій скелі у вигляді гнізда («Орлине гніздо» на 800 місць), інший - на вершині гори на позначці 2000 м (місткістю 4000 місць), повторюючи і підкреслюючи обриси гори. Внутрішня організація комплексів визначалася виявленням активного центру у вигляді головної вулиці - великого балкона та критої вулиці - громадського центру, від яких здійснювалось сполучення з усіма рівнями комплексів.

Інтегрований комплекс «Орлиное гніздо» (Швейцарія)

У 60-х роках була висунута ідея об'єднання французьких та швейцарських гірничо-рекреаційних комплексів так званою лижною дорогою, що включає загальну мережу канатних доріг із забезпеченням лижних спусків впродовж 200 км. Уздовж функціонуючої лижної дороги побудовано і будується безліч гірничо-рекреаційних комплексів. Так запроектовано будівництво «снігового» містечка в Вілларе, що включає готель номерного типу, житлові будинки типу шале, станції обслуговування.

У районі Верхнього Бавонаталія (Швейцарія) у 60-х роках було намічено розвиток не тільки літнього, але й зимового туризму. З цією метою на висоті 1800 м над рівнем моря був побудований готель на 600 місць з рестораном.

У 60-х роках зростає значення гірсько-рекреаційних районів Північної Італії. Було намічено зведення близько 200 гірських комплексів на основі старовинних поселень, а також реконструкція існуючих комплексів. Найбільший інтерес представляв високогірний район Сестрієре з проектом «снігового» міста, розрахованого на обслуговування 17 000 туристів. У проекті реконструкції району Сестрієре була передбачена взаємна скоординована організація всіх видів туристських маршрутів: лижних, автомобільних і пішохідних.

Дата добавления: 2014-01-04