Як вихідну інформацію при вирішенні діагностичного завдання використовують симптоми відмовлення й ознаки нормального функціонування системи

Інтегральні та диференціальні симптоми

Діагностичний процес – це процес обробки вихідної інформації для отримання висновку про стан досліджуваної системи.

Симптомом відмов системи є інформація про відхилення від норм параметрів, що характеризують її працездатність чи стан, а також про зміну цих відхилень у часі. Мова йде про ті параметри, що контролюються у процесі роботи системи, у процесі її технічного обслуговування та ін. Важливе значення мають зведення про те, як, скільки, в яких умовах працювала система і при яких умовах наступило відмовлення. Якщо попередніми спостереженнями можна встановити, що параметри, які характеризують працездатність системи, наближались до границі допуску поступово, тоді це свідчить про можливість появи відмовлення, викликаного зношенням і старінням. Це змушує звертати увагу в першу чергу на елементи, найбільш піддані таким змінам. Симптом, що враховує поступову зміну параметра за часом, називають інтегральним.

Раптова поява відмовлення може свідчити про недотримання правил експлуатації системи чи про помилки, допущені при її виготовленні. Тоді при діагностиці стану звертають увагу насамперед на «слабкі» місця в конструкції і на можливість помилок, що допускає обслуговуючий персонал. Додатковий симптом, що враховує можливість відмовлення, називають диференціальним.

Часто для визначення стану системи недостатньо інформації, яка міститься в симптомах відмовлення й ознаках нормального функціонування. Тоді для отримання додаткової інформації звертаються до різних дослідів. Програми дослідів можуть бути жорсткими і гнучкими. При жорсткій програмі відшукування послідовність перевірок визначена заздалегідь і в процесі відшукування елемента, що відмовив, не змінюється. При гнучкій програмі характер (зміст) чергової перевірки встановлюється в ході діагностичного процесу, тобто вирішення про проведення наступного досліду приймається після аналізу результатів попереднього досліду.

Найважливішим компонентом діагностичного процесу є розпізнавання інформації, отриманої в результаті дослідів. Для досвідченого фахівця інформація більш помітна, ніж для некваліфікованого. Недосвідчений фахівець може взагалі невірно витлумачити результати дослідів і прийняти неправильне рішення. Тому велике значення мають методи навчання фахівців, їхні індивідуальні здібності, досвід експлуатації техніки та ін.

Діагностичні процеси характеризуються різною ефективністю. Оцінку ефективностіздійснюють за такими критеріями: тривалістю діагностичного процесу; загальним числом дослідів (перевірок), необхідних для відшукування елемента, що відмовив; вартістю реалізації діагностичного процесу та ін. У ході розробки програм діагностичних процесів виникає завдання оптимізації за одним чи декількома критеріями. Програма, що відповідає оптимальному значенню одного чи декількох критеріїв, називається оптимальною.

Для деяких систем першорядне значення має підтримка їх у стані, готовому до негайного застосування за призначенням. Тоді основним критерієм оптимізації є тривалість діагностичного процесу. Процес відшукування несправного елемента оптимальний, якщо його тривалість мінімальна. Оптимальний діагностичний процес припускає негайне використання отриманої інформації, тобто проведення дослідів за гнучкою програмою.

Для одержання мінімальної тривалості діагностичного процесу необхідно на першому етапі прагнути до збільшення швидкості отримання інформації. Під швидкістю отримання інформації розуміють відношення

Vj = Ij / tj,

де Vj - швидкість отримання інформації на j-тому етапі дослідів; Ij - кількість інформації, отриманої на j-тому етапі дослідів; tj - тривалість j-того етапу дослідів.

Таким чином, на першому етапі дослідів домагаються виконання умови

V1 → max,

де V1 - швидкість отримання інформації на першому етапі дослідів.

Враховуючи результати першого етапу, визначають другий етап пошуку. З усіх можливих варіантів дослідів вибирають той, який знову забезпечує максимальне значення швидкості отримання інформації. Аналогічно вибирають варіанти дослідів на наступних етапах. У результаті оптимальний діагностичний процес характеризується таким рядом:

V1max, V2max,... Vn max,

де n - число етапів до виявлення елемента, що відмовив.

Отриманий ряд максимальних швидкостей одержання інформації визначає принцип діагностування за цими швидкостями.

Дата добавления: 2014-01-04