Норми оснащення магазинів піднімально-транспортним обладнанням

для складської переробки вантажів застосовуються підйомно-транспорні машини і механізми різних типів. Зручність і економічна вигідність застосування певного виду обладнання залежить від вантажообороту, характеру перероблювальних вантажів, їх маси і розмірів. Лише ретельний аналіз і економічні розрахунки дають змогу обрати найвигідніші для даного підприємства тип підйомно-транспортного обладнання і його подібну кількість.

При розробці схеми механізації торгівельного підприємства й оснащення його підйомно-транспортним обладнанням слід врахувати конструктивні особливості будівлі (поверховість, габарити приміщень, граничні навантаження на перекриття, розміщення опірних колон); обсяг вантажообороту; відстань переміщення вантажів; номенклатуру товарів, їх особливості, консистенцію і габарити; вид і розміри тари, масу одиничного вантажу, використання тари-обладнання.

При доборі підйомно-транспортних машин і механізмів для товарного складу необхідно виходити з таких принципів: обирати такі типи машин, які б відповідали технології обробки вантажів, мали експлуатаційну надійність в роботі, полегшувати працю, бути безпечними для обслуговуючого персоналу; продуктивна потужність обладнання має відповідати умовам і обсягу робіт; впровадження механізації складських операцій має бути економічним і ефективним.

Необхідним для вибору засобів механізації і визначення належної кількості обладнання є детальна розробка схеми складського торгівельно-технологічного процесу. Найбільш прийнята технологічна схема переробки вантажів на складах баз площею 5,10,15 тис.м² складається з таких операцій: розвантаження залізничного рухомого складу й автомобільного транспорту і переміщення товарів в експедицію; транспортування товарів з експедиції в місця зберігання; укладання товарів на зберігання; відбирання і сортування товарів на замовлення покупців; переміщення товарів в експедицію; подача товарів з експедиції на платформу для вантаження на автомобілі.

На основі розробленої технологічної схеми переробки вантажів на загально товарних складах мають широко застосовуватися акумуляторні навантажувачі, штабелери, автонавантажувачі.

Правильніше вибрати необхідні типи машин можна, якщо ураховувати поділ вантажно-розвантажувальних робіт на роботи на відкритих складських майданчиках і в закритих складських приміщеннях. На відкритих складах передбачають використання візків з двигунами внутрішнього згорання, в закритих приміщеннях – механізми з електроприводами. Вантажопідйомність необхідного обладнання визначається в кожному окремому випадку залежно від середньої одиниці вантажу та його кількості.

Поряд із визначенням номенклатури потрібно обладнання розраховують його продуктивність. Продуктивність є важливим техніко-економічним показником підйомно-транспортного обладнання. Розрізняють технічну, експлуатаційну і фактичну продуктивність.

Під технічною продуктивністю розуміють ту кількість вантажу в натуральному виражені (т, м³), яку можна переробити механізмом протягом певного часу (години, зміни) безперервної роботи при оптимальних умовах, тобто таких, які повністю відповідають його призначенню.

Годинну технічну продуктивність обладнання циклічної дії визначають за формулою:

Птех=60Вм/Т,

де Птех – годинна технічна продуктивність, т/год; 60 – перевідний коефіцієнт, що означає кількість хвилин у годинні; Вм – вантажопідйомність механізму, т; Т – тривалість одного циклу, хв.

Тривалість одного циклу роботи механізму циклічної дії визначається за формулою:

Т=Т1+Т2+Д/Ш1+Д/Ш2,

де Т – тривалість одного циклу роботи механізму, хв.; Т1 – час на завантаження механізму, хв.; Т2 – час на розвантаження механізму, хв.; Д – середня відстань переміщення вантажу, м; Ш1 – швидкість переміщення механізму з вантажем, м/хв.; Ш2 – швидкість переміщення механізму без вантажу, м/хв..

Експлуатаційною продуктивністю називають таку кількість вантажів у натуральному виражені, яка може бути перероблена механізмом у певних умовах роботи. При визначені експлуатаційної продуктивності беруть до уваги коефіцієнти використання вантажопідйомності і використання механізму за часом.

Фактична продуктивність становить кількість вантажу, фактично переробленого механізмом у даному підприємстві за певний період часу.

Годинна експлуатаційна продуктивність механізму безперервної дії при переміщенні штучних вантажів з однаковою вагою одиниці вантажу визначається за формулою:

Пе=3600(Г/Р)шК1К2,

де Пе – годинна експлуатаційна продуктивність механізму, т/год; 3600 – перевідний коефіцієнт, що означає кількість секунд у годині; Г – маса однієї одиниці вантажу, т; Р – відстань між серединами двох сусідніх вантажів, м; Ш – швидкість руху транспортного органу, м/с; К1 – коефіцієнт використання вантажопідйомності механізму; К2 – коефіцієнт використання механізму за часом.

Потрібна кількість механізмів визначається за формулою:

М=Вд/ПеТд,

де М – потрібна кількість механізмів, од; Вд – добовий вантажооборот, що підлягає переробці механізмом, т; Пе – годинна експлуатаційна продуктивність механізму, т/год; Тд – кількість години роботи механізму за добу, год.

Кінцевий вибір підйомно-транспортного обладнання і варіанта механізації можна зробити після порівняння варіантів за основними економічними показниками: собівартістю переробки 1 т вантажу і терміну окупності затрат на техніку.

Ефективне використання підйомно-транспортного обладнання передбачає дотримання правил його експлуатації, високоякісно і своєчасно виконуванні технічне обслуговування і ремонт. У широкому розумінні експлуатація обладнання – це не лише виконання робіт з його безпосереднім використанням, а й комплекс різноманітних заходів, здійснюваних для підтримки тривалої працездатності обладнання, здобуття необхідної ефективності від його застосування.

Власне експлуатація – це сукупність цілеспрямованих прийомів і способів технічного характеру, пов’язаних з безпосереднім використанням обладнання за призначенням. Тривалість і безвідмовність роботи обладнання залежить від дотримання правил його експлуатації і технічного використання, викладених в експлуатаційно-технічній документації (настанови, інструкції, паспорти).

За організацію експлуатації і технічного обслуговування обладнання відповідають спеціалісти ремонтно-монтажних комбінатів і адміністрація підприємства. Всі вантажопідйомні машини і вантажозатискні пристосування мають бути оглянуті і випробуванні. Необхідно мати дозвіл на запуск їх у роботу, який видається органами Держтехнагляду (на обладнання, що реєструється в цій інспекції) або особою, яка здійснює в даній організації нагляд за обладнанням, що не підлягає реєстрації в органах Держтехнагляду. Підставою для видачі дозволу є документація заводу-виготівника і результати технічного огляду.

Вантажопідйомні машини, а також знімні вантажно затискні пристосування, що не регулюються в органах Держтехнагляду, мають індивідуальний номер, під яким вони записуються в журнал обліку кооперативної організації або підприємства.

Вантажопідйомні машини, якими постійно користуються, мають періодично оглядатися – не рідше ніж один раз на рік спеціальним працівником з нагляду. Результати технічного огляду записуються в паспорт машини з позначенням терміну наступного огляду.

На вантажопідйомних машинах забороняється працювати: не атестованим особам; у випадках, якщо не призначені особи, відповідальні за справний стан і безпечне проведення робіт; по закінченні терміну технічного огляду; до усунення порушень, вказаних у приписах органів нагляду; за відсутності захисного заземлення.

Перед початком роботи вантажопідйомних кранів потрібно провести контрольні рухи механізмів і гальм. Підйом і спуск вантажів краном здійснюється за встановленими сигналами. Вантаж має переноситися без ривків, забороняється переносити вантаж над службовими приміщеннями та перебувати під піднятим вантажем.

Шахти ліфтів повинні мати огорожу з усіх боків і на усій висоті. Для попередження можливості відкривання дверей шахт і ліфтів при русі обладнують блокувальні контакти. Керування вантажними ліфтами має бути зовнішнім.

При використанні для транспортування вантажів самохідних візків, електрокарів, штабелеукладачів слід забезпечити їх звуковою сигналізацією, надійними гальмами, справність яких перевіряється перед початком робіт.

Швидкість руху самохідних механізмів складських приміщень не може перевищувати 6 км/год при русі по головних проходах і 3 км/год – при русі по допоміжних.

Перед початком роботи на пересувних конвеєрах і транспортерах перевіряється правильність їх установки і стійкість. Установлюють їх так, щоб було передбачено проходи вздовж транспортера завширшки не менше ніж 1 м.

Під час роботи транспортера стрічка або пластинчастий настил мають завантажуватися рівномірно, вага одного місця, а також вага вантажу, що встановлений на транспортері, має не перевищувати допустимих показників. Не можна виправляти на ходу не стійко встановлений вантаж, а також вантаж, що застряг. Вимикати електродвигун можна лише після того, як вантаж, що переміщується, повністю зійде зі стрічки.

Перед роботою талів, блоків, лебідок, тельферів механізми уважно оглядають. Прикріплювати стопи до вантажу слід дуже акуратно. Перебувати під вантажем у момент його підйому категорично забороняється. До експлуатації вантажопідйомних машин допускаються особи від 18 років, навчені за програмами, затвердженими органами профтехосвіти, й атестовані кваліфікаційною комісією.

Дата добавления: 2014-01-04