II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)

В основу був покладений золотодоларовий стандарт.

Поряд із золотом функцію міжнародного платіжного засобу став виконувати американський долар. У доларах проводи­лася основна маса міжнародних розрахунків, визначалися ціни на світовому ринку.

Для забезпечення сталості світової валютної системи був створений Міжнародний валютний фонд (МВФ), який почав свою діяльність у берез­ні 1947 р.

III. Ямайська валютна система (створена в 1976 р. і по сьогодні).

У січні 1976 р. уго­дою країн-членів МВФ був переглянутий статус золота і введені плаваючі валютні курси. Членам МВФ було надане право самим ви­бирати режими своїх валютних курсів.

У 1969 р. МВФ створенаколективна валютна одиниця, альтернативна золоту і долару, СДР “Спеціальні права запозичення”, але свого головного призначення їй виконати не вдається.

Європейська валютна система (1979 р.) запровадила свою валютну одиницю – ЕКЮ, яка виконувала дві функції: міри вар­тості (засобу для встановлення курсів валют шляхом прирівню­вання до неї курсів національних європейських валют) і засобу платежу в міжнародних розрахунках.

З часом ЕКЮ поступилася місцем ЄВРО (1999 р. – початок запровадження). Ця валюта покликана виконувати всі функції повноцінних грошей. З 1 січня 2002 р. євро увійшов до готівкового обігу.

6. Сутність, причини, форми і тенденції розвитку міграції робочої сили

Міжнародна міграція робочої сили – переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу з метою пошуку роботи, нових сфер застосування своїх здібностей, кращих умов життя.

Рис. 15.9. Причини міжнародної міграції робочої сили

Рис. 15.10. Форми міжнародної міграції робочої сили

Тенденції розвитку ММРС:

— поширення міграційних процесів робочої сили практич­но на всі країни світу;

— головний напрям міграції робочої сили: з країн, що роз­виваються, та країн із перехідними економіками у найрозви­неніші країни;

— активізація міграційних процесів із однієї розвиненої країни в іншу;

— пожвавлення маятникової міграції між країнами з пере­хідними економічними системами;

— виникнення нової форми міграції робочої сили – міграції науково-технічних кадрів;

— посилення тенденції “втеча умів” із країн з перехідними економіками та країн, що розвиваються, у розвинені країни;

— утворення нових привабливих міграційних центрів на Близькому Сході (Саудівська Аравія, Бахрейн, Кувейт, Ізраїль), у Латинській Америці (Аргентина, Бразилія, Венесуела), у Південно-Східній Азії (Японія, Гонконг, Тайвань, Сінгапур);

— зростання частки “молодої міграції”;

— розширення обсягів нелегальної міграції, зумовлене жор­сткішою міграційною політикою США і країн Західної Європи, які прагнуть обмежити приплив іноземної робочої сили.

Дата добавления: 2014-01-04