Фізичні ( фізико – хімічні ) несумісності

Класифікація несумісностей

Несумісності лікарських речовин можна розділити на два види: взаємодії, що вияв­ляються до прийому ліків (фармацевтичні несумісності); взаємодії, що відбувають­ся після прийому ліків, тобто протікають в організмі (фармакологічні несумісності).
Залежно від характеру змін, що виникають у прописах при поєднанні лікарських засобів, фармацевтичні несумісності розділяють на: фізичні (фізико-хімічні) і хімічні.
Несумісності можуть зустрічатися у всіх лікарських формах, але виявляються вони по-різному. Більше і енергійніше — у рідких, менше і повільніше - у твердих і м'яких.

Фізичні (фізико-хімічні) несумісності - це несумісності, при яких відбувається зміна тільки фізичного стану лікарських речовин, що входять у препарат.
Причинами фізичних несумісностей можуть бути: вплив світла; вплив високих чи низьких температур; нерозчинність лікарських речовин чи погіршення умов їх роз­чинності; незмішуваність інгредієнтів; коагуляція колоїдних систем і ВМС; відволожу­вання і розплавлення складних порошків; адсорбція лікарських речовин; розшарування емульсій; леткість інгредієнтів.
Дуже часто поряд з фізичними явищами в подібних прописах протікають і хімічні реакції: коагуляція колоїдних розчинів під впливом електролітів і утворення солей ме­талів з білковими кислотами одночасно; відволожування порошкових сумішей у ре­зультаті реакції нейтралізації між речовинами кислотного і лужного характеру і т. п. Тому правильніше ці несумісності називати фізико-хімічними.
Зараз увагу дослідників привертають фізико-хімічні несумісності, пов'язані з взає­модією лікарських речовин із допоміжними речовинами. Наприклад, відносно невели­ка кількість кальцію фосфату утворює при таблетуванні з тетрациклінами комплекси, що практично не всмоктуються. Фенобарбітал у лікарських формах, де як допоміжна речовина (склеююча, ковзна) використовується поліетиленоксид, слабко розчиняється і всмоктується. В організмі фенобарбітал у присутності левоміцетину і полівінілпіролідону утворює важкорозчинні комплекси. Кислота стеаринова і магнію стеарат сповіль­нюють швидкість розчинення саліцилової кислоти, а кислота лауринова прискорює цей процес. Концентрація норсульфазолу, сульфадимезину у крові тварин вища при вивіль­ненні із суппозиторіїв, виготовлених на основі ГХМ5Т й ГПЯ5Т (гідрогенізовані бавов­няна і пальмоядрова олії з додаванням 5 % емульгатора Т-2), ніж виготовлених на маслі какао. Заміна крохмального клейстеру на полівінілпіролідон збільшує вивільнен­ня гормонів з лікарської форми у 10 разів.
Іноді зміни протікають без зовнішніх проявів (наприклад, у випадку адсорбції діючих речовин) і виявляються тільки за зниженням лікувального ефекту. Відомо, що в розчиненому стані речовина найбільш реакційноздатна. Тому в рідких лікарських формах найчастіше зустрічаються фізико-хімічні несумісності.
Нерозчинність інгредієнтів чи погіршення умов розчинності спостерігається у випадку, якщо прописана нерозчинна лікарська речовина, перевищена межа розчинності або неправильно підібрано розчинник.
Випадки перевищення межі розчинності часто зустрічаються при виготовленні кра­пель, оскільки вони являють собою порівняно високо концентровані розчини речовин.
Нерозчинність лікарських речовин у рідких середовищах розглядають як несумісність у випадках, якщо: в осаді знаходяться отруйні чи сильнодіючі речовини; грубо-дисперсна суспензія чи осад пристає до стінок і дна флакона і неможливо точ­но дозувати препарат.
Якщо ж осад легко ресуспендується і дозується, не отруйний, то має місце фарма­цевтична суспензія, що підлягає виготовленню і відпуску хворому.
Rр.: Sol. Acidi borici 2% 50 ml
Spiritus camphorati 50 ml
Міsсе. Dа. Signa. Змазувати уражені ділянки шкіри.
Після змішування двох рідин утворюється приблизно 10 % спирт, у якому камфора дуже погано розчиняється і випадає в осад. За згодою лікаря необхідно камфорний спирт відпустити окремо. Rр.: Сhynini hydrochloridi 3,0
Аmmonii chloride 10,0
Aquae purificatae 150 ml
Міsсе. Dа. Signa. По 1 столовій ложці 3 рази в день.
Від додавання до розчину хініну гідрохлориду амонію хлориду розчинність хініну гідрохлориду значно знижується і він випадає в осад. За згодою лікаря амонію хлорид варто відпустити окремо. Rр.: Ісhthyoli 10,0
Асіdі saсуlісі 2,0
Spiritus aethylici 40 ml
Міsсе. Dа. Signa. Змазувати уражені ділянки шкіри.
Через деякий час після виготовлення ліків за приведеним прописом спостерігаєть­ся виділення осаду, що прилипає до стінок флакона. Це пояснюється тим, що іхтіол погано розчинний у спирті. Утворення осаду можна уникнути, якщо в якості розчинни­ка взяти за узгодженням з лікарем суміш рівних обсягів спирту й ефіру, у якій іхтіол розчиняється повністю.
Незмішуваність інгредієнтів може бути причиною несумісності у випадках ком­бінування речовин різнорідних по консистенції, агрегатному стану, при поєднанні гідро­фобних речовин. Зустрічається в рідких лікарських формах, мазях, рідше в пілюлях і суппозиторіях. Найчастіше вони мають місце при поєднанні водних розчинів з гідрофобни­ми рідинами. Дані про взаємну зміщуваність деяких рідких середовищ приведені нижче (таблиця 1).
Rр.: Natrii bromidi 4,0
Validoli 2,0Aquae purificatae 200 ml
Міsсе. Dа. Signa. По 1 столовій ложці 2-3 рази в день.
Валідол - рідина, нерозчинна у воді. При найретельнішому збовтуванні не можна одержати однорідну рідину: мікстура буде розшаровуватися, забезпечити правильну дозу валідолу неможливо. За згодою лікаря валідол слід відпустити окремо (у краплях чи таблетках).

Таблиця 1

Дата добавления: 2014-01-04