Сумісність солей алкалоїдів і азотистих основ з лужними речовинами в мікстурах

Назва солі алкалоїду чи азотистої основи	Лужні речовини
Кофеїн - бензоат натрію гексаметилентетрамін	барбітал-натрій натрію гідрокарбонат еуфілін
мікстури	краплі	мікстури	краплі
Дибазол	+	+	+	+
Димедрол	-	-	+	+
Кодеїну фосфат	-	-	-	+
Папаверину гідрохлорид	+	+	+	+
Платифіліну гідротартрат	-	-	-	-
Спазмолітин	-	+	+	+
Хініну гідрохлорид	-	+	+	+
Етилморфіну гідрохлорид	-	-	-	+
Ефедрину гідрохлорид	-	-	-	-

Позначення: + випадає осад
- - осаду немає

А. А. Фелсберг, А. Шидловська (кафедра технології ліків Ризького медичного інсти­туту) досліджували сумісність алкалоїдів і азотистих основ з речовинами лужного ха­рактеру в мікстурах і краплях. Речовини лужного характеру вони поділили на дві групи, умовно позначивши одну групу слабко лужними, іншу – сильно лужними речовинами.
У групу слабко лужних включені речовини, значення рН розчинів яких менше 8,0, - кофеїн - бензоат натрію, гексаметилентетрамін. У групу сильно лужних увійшли речо­вини, значення рН розчинів яких більше 8,0 - еуфілін, барбітал натрію, натрію гідро­карбонат, норсульфазол-натрій та ін.

Слабко лужні речовини в розведених розчинах (мікстурах) осаджують тільки осно­ви дибазолу і папаверину, у концентрованих розчинах (краплях) - ще хініну і спазмолітину (табл. 8).
Сильнолужні речовини не сумісні з дибазолом, папаверину гідрохлоридом, хініну гідрохлоридом, спазмолітином і димедролом у мікстурах і краплях, а з кодеїну фосфа­том і етилморфіну гідрохлоридом - в краплях.
Не слід кодеїн (сильна основа) поєднувати з етилморфіну гідрохлоридом, папавери­ном та іншими більш слабкими основами алкалоїдів.
Дибазол, папаверину гідрохлорид і хініну гідрохлорид не сумісні у рідких лікарських препаратах з бромідами, йодидами, бензоатами і саліцилатами (табл. 9).
Димедрол і спазмолітин не сумісні в рідких препаратах з йодидами і саліцилатами, а з бромідами і бензоатами - тільки в краплях.
Кодеїну фосфат і етилморфіну гідрохлорид практично сумісні у всіх лікарських фор­мах з бензоатами і саліцилатами, в мікстурах - також з бромідами і йодидами. У краплях та інших концентрованих розчинах з'являється важкорозчинний у воді осад гідробромідів або гідройодидів. Платифіліну гідротартрат сполучний з бензоатами, саліцилатами і бромідами, у мікстурах сполучний також з йодидами, у краплях з йоди­дами може утворюватися осад; ефедрину гідрохлорид сполучний з бензоатами, саліцилатами і галогенами як у мікстурах, так і в краплях.

Таблиця 9

Сумісність солей алкалоїдів і азотистих основ з бензоатами, саліцилатами, бромідами і йодидами (А. А. Фелсберг, В. А. Шидловска)

назва	Бензоати	Саліцилати	Броміди	Йодиди
М	К	М	К	М	К	М	К
Дибазол	+	+	+	+	+	+	+	+
Димедрол	-	+	+	+	-	+	+	+
Кодеїну фосфат	-	-	-	-	-	+	-	+
Папаверину гідрохлорид	+	+	+	+	+	+	+	+
Платифіліну гідротартрат	-	-	-	-	-	-	-	-
Спазмолітин	-	+	+	+	-	+	+	+
Хініну гідрохлорид	+	+	+	+	+	+	+	+
Етилморфіну гідрохлорид	-	-	-	-	-	+	-	+
Ефедрину гідрохлорид	-	-	-	-	-	-	-	-

Позначення: М - розведені розчини, мікстури;
К - концентровані розчини, краплі;
+ випадає осад; - осаду немає.

Нижче приведені випадки утворення осаду алкалоїдів і азотистих основ на прикла­дах поєднань, що найчастіше зустрічаються в рецептурі
Rр.: Рараvеrіnі hydrochloridi 0,15
Natrii hydrocarbonatis 5,0
Aquae purificatae 100 ml
Тіncturae Vаlеrіаnае 5mlМіsсе. Dа. Signa. По 1 столовій ложці 3 рази в день.

Незначна частина натрію гідрокарбонату витрачається на нейтралізацію кислот з настойки валеріани, реакція розчину залишається лужною - рН буде 9,0. Основа папа­верину випадає в осад уже при рН 6,4 і практично не розчинна у воді. Ліки за рецептом не відпускаються.
Rр.: Сосаіnі hуdrochloridi 0,5
Natrii tеtraboratis 4,0
Aquae purificatae 200 ml Міsсе. Dа. Signa. Примочка.
Натрію тетраборат обумовлює лужне середовище розчину рН 9,3, що обов'язково приведе до випадання в осад основи кокаїну, розчинність якого 1:170. Оскільки в осаді отруйна речовина, ліки хворому не відпускаються.
Утворення осаду алкалоїдів може супроводжуватися й іншими явищами, бо лужно-реагуючі речовини можуть взаємодіяти не тільки з алкалоїдами, але й з іншими компо­нентами лікарського препарату.
Алкалоїди-основи можуть витісняти в осад інші основи алкалоїдів, що є більш слаб­кою основою.
Rр.: Solutionis Аеthylmorphyni hуdrochloridi 1 % 10 ml
Соdeіnі 0,15
Міsсе. Dа. Signa. По 15 крапель 3 рази в день.
Розчин кодеїну в цьому лікарському препараті буде мати рН 9,5 (реакція сильно-лужна), тому буде утворюватись осад основи етилморфіну (розчинність 1:500).
Подібно солям алкалоїдів поводяться солі слабких органічних азотистих основ у лужному середовищі. Зокрема, несумісні з лужнодіючими речовинами такі синтетичні замінники морфіну, як лідол, промедол та ін. Несумісні з речовинами лужного характе­ру і синтетичні замінники кокаїну: новокаїн, дикаїн.
У лужному середовищі нестійкі також розчини прозерину, спазмолітину, дибазолу, промедолу, димедролу, етакридину лактату і деякі інші речовини.
Алкалоїди групи пурину (кофеїн - бензоат натрію та еуфілін) стійкі лише в сильно-лужному середовищі. У кислому і навіть у слабко лужному випадають в осад їх осно­ви. Алкалоїди групи пурину легко вступають у взаємодію з солями інших алкалоїдів і азотистих основ. Однак кофеїн і теофілін не завжди знаходяться в осаді, бо вони по­рівняно добре розчинні у воді і наявність їх в осаді залежить від кількості розчинника. Rр.: Solutionis Еuphyllini 2,5 % 10 ml
Dimedroli 0,1
Міsсе. Dа. Signа. По 5 крапель 3 рази в день.
Утворення основи димедролу відбувається при рН = 8,0 або вище. Розчини еуфіліну мають вищу лужність. Утворюється білий кристалічний осад, який складається з ос­нови димедролу і теофіліну. У даному прописі води недостатньо для розчинення всьо­го утвореного теофіліну. Лікарський препарат хворому відпускати не можна, бо в осаді знаходяться сильнодіючі лікарські речовини.
Осади солей алкалоїдів спостерігаються в тих випадках, коли в результаті реакції обміну утворюються важкорозчинні солі алкалоїдів.
Rр.: Сосаіnі hydrochloridi
Chinini hydrochloridi ana 0,1
Zinci sulfatis 0,05
Sol. Acidi borici 2 % 10 ml
Міsсе. Dа. Signа. По 2 краплі в обидва ока.
При поєднанні цинку сульфату з хініну гідрохлоридом утворюється білий кристалічний осад хініну сульфату, розчинність якого у воді 1:800. Він утворюється відразу після виготов­лення лікарського препарату, який не повинен бути відпущений хворому. Подібні про­писи дуже різноманітні, можуть змінюватися кількість компонентів або їх асортимент. Утворення осаду хініну сульфату найчастіше спостерігається в очних краплях.
Потенційні несумісності алкалоїдів і азотистих основ з дубильними речовинами яв­ляють собою їх поєднання з таніном, водними витягами, екстрактами, настойками з лікарських рослин, які містять дубильні речовини. Це можуть бути відвари з кори дуба, кореневища ракових шийок, кореневищ і кореня родовика, кореневища перстачу, листя мучниці, рідкі екстракти глоду, водяного перцю, калини та ін. Винятки складають хініну гідрохлорид, морфіну гідрохлорид, кодеїн.
Rр.: Оmnoponi 0,3
Таnnіnі 4,0
Тincturae Valerianae 6 ml
Аquae purificatae 180 ml
Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день.
Утворюється світло - коричневий дрібний аморфний осад танатів алкалоїдів опію. Осад отруйний. Лікарський препарат за рецептом не відпускається.
Зустрічаються випадки, коли з відваром листя мучниці сполучуються в одному прописі кілька компонентів, кожен з яких реагує з дубильними речовинами:
Rр.: Decocti foliorum Uvae Ursi ex 10,0 – 200 ml
Coffeini - natrii benzoates 1,5
Ехtracti Веllаdоnnае 0,15
Нехаmethylentetramini 4,0
Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день.
В результаті хімічної взаємодії утворюється рясний пластівчастий осад, основну масу якого складають танати гексаметилентетраміну і кофеїну.
Властивість дубильних речовин утворювати нерозчинні осади з алкалоїдами у виг­ляді танатів алкалоїдів використовується для ідентифікації алкалоїдів.
Утворення осаду серцевих глікозидів відбувається в лікарських препаратах з важ­кими металами, дубильними речовинами, солями алкалоїдів і галогенами. Найчасті­ше зустрічаються випадки утворення осаду в результаті взаємодії серцевих глікозидів з дубильними речовинами.
Rр.: Тіnсturae Leonuri
Tincturae Convallariae ana 6 ml
Ехtracti Сrаtаеgі fluidi 8 ml
Міsсе. Dа. Signа. По 20 крапель 3 рази в день.
Дубильні речовини з рідкого екстракту глоду осаджують серцеві глікозиди з на­стойки конвалії. У такому вигляді лікарський препарат відпускати не можна. За зго­дою лікаря настойку конвалії можна відпустити окремо.
Серцеві глікозиди утворюють осади з хініну гідрохлоридом, омнопоном, папаверину гідрохлоридом, стрихніну нітратом, кокаїну гідрохлоридом. Азотисті основи, як прави­ло, таких осадів не дають.
Що стосується утворення осадів при взаємодії серцевих глікозидів з солями алка­лоїдів, то вони утворюються при порівняно високій концентрації алкалоїдів. Це найчас­тіше спостерігається в краплях.
Rр.: Оmnoponi 0,3
Тіncturae Strychni 5 ml
Соffеіnі 0,1
Тіnсturae Соnvаllаrіае 15 ml
Міsсе. Dа. Signа. По 10 крапель 3 рази в день.
Утворюється бурий аморфний осад, тому лікарський препарат не може бути відпущений. Поєднання серцевих глікозидів з галогенами (йодом) зустрічається так само рідко, як і з важкими металами.
Серцеві глікозиди дуже чутливі до дії кислот, кислореагуючих рідин (сиропи, зокре­ма малиновий), лугів і окислювачів. У цьому випадку серцеві глікозиди частково або повністю піддаються гідролітичному розщепленню з утворенням отруйних осадів, відбу­вається інактивація глікозидів.
Rр.: Рараvеrіnі hуdrосhlоrіdі 0,5
Апаlgini 3,0
Nаtrii nitritis 1,0
Аdonosidi 8 ml
Тіncturae Сrаtаеgі 10 ml
Sol. Natrii bromidi 2 % 200 ml
Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день.
У даному випадку в лужному середовищі, створюваному анальгіном, під впливом натрію нітриту і дубильних речовин настойки глоду випадає основа папаверину. Азоти­ста кислота, що утворилася, розкладається до окислів азоту, які окисляють серцеві глікозиди адонізиду. У лужному середовищі відбувається їх омилення, а під дією ду­бильних речовин - утворення осаду серцевих глікозидів. Ліки набувають неприємного запаху і містять отруйний осад.
Утворення осаду похідних барбітурової кислоти і сульфаніламідних препаратів відбу­вається під впливом кислот (іноді навіть слабких), лужноземельних металів, у резуль­таті обмінних реакцій із солями алкалоїдів і азотистих основ, під впливом сполук важ­ких металів.
Натрієві солі - похідні барбітурової кислоти і сульфаніламідних препаратів - дуже чутливі до впливу кислот. Нейтралізація їх може здійснюватися навіть органічними кислотами з водних витягів і галенових препаратів. При цьому вона відбувається не повністю, осади невеликі, білі кристалічні, рівномірно розподіляються при збовтуванні. В такому випадку лікарський препарат можна відпустити з етикеткою «Перед вжи­ванням розбовтувати».
При поєднанні в одному лікарському препараті натрієвих солей барбітурової кисло­ти лужноземельних металів утворюються їх гідроксиди і похідні барбітурової кислоти.
Rр.: Ваrbitali – natrii 4,0
Саlсіі сhlоrіdі 10,0
Каliі bromidi 6,0
Аquae риrіfiсаtае 200 ml
Міsсе. Dа. Signа. П о 1 столовій ложці 3 рази в день.
Утворюється рясний білий кристалічний осад з барбіталу і кальцію гідроксиду. Зва­жаючи на те, що в осаді барбітал - сильнодіюча речовина, лікарський препарат хворо­му відпускати не можна.
При взаємодії натрієвих солей похідних барбітурової кислоти і сульфаніламідних препаратів із солями алкалоїдів і азотистих основ відбуваються обмінні реакції, в ре­зультаті яких в осаді наявні представники обох груп.
Rр.: Ваrbitali – natrii 4,0
Рараvеrіnі hуdrochloridi 0,3
Тіncturae Valerianae 10 ml
Sol. Nаtrіі bromidi 8,0 - 200 ml
Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день.
В результаті обмінної реакції випадає осад барбіталу і папаверину основи. Утворен­ню осаду барбіталу сприяють кислоти з настойки валеріани. Навіть якщо з пропису виключити барбітал – натрій, лікарський препарат відпускати не можна, тому що в осаді буде папаверину гідробромід.
Якщо основи алкалоїдів розчинні, то в осаді будуть тільки похідні барбітурової кис­лоти або сульфаніламідні препарати.
Rр.: Ерhedrini hydrochloridi 0,3
Sol. Norsulfazoli – natrii 5 % 10 ml
Sol. Аdrenalini hydrochloridi 1:1000 gtts XV
Міsсе. Dа. Signа. Краплі для носа.
В осаді буде тільки норсульфазол, розчинність у воді якого 1:2000. У лужному сере­довищі можливе окислення адреналіну з утворенням забарвлених продуктів. Краплі з осадом відпускати не можна.
Похідні барбітурової кислоти і сульфаніламідні препарати з важкими металами в пропи­сах зустрічаються рідко. Найчастіше в таких взаємодіях бере участь сульфацил натрію. Утворення осаду сполук важких металів відбувається при взаємодії з дубильними ре­човинами, серцевими глікозидами, сполуками галогенів, алкалоїдами й азотистими основа­ми, натрієвими солями похідних барбітурової кислоти і сульфаніламідних препаратів. Оса­ди можуть утворюватися в результаті обмінних реакцій між солями важких металів.
Rр.: Соdеіni 0,12
Аrgenti nitratis 0,15
Аquae purificatae 200 ml
Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день.
Утворюється кодеїну нітрат, добре розчинний у воді, і бурий аморфний осад срібла. Ліки мають неприємний вигляд, містять осад, і хворому їх не відпускають.
Основи алкалоїдів чи азотистих основ утворюються, якщо їх солі поєднуються з лужними солями важких металів.
Нерозчинні солі відповідних металів утворюються при взаємодії з дубильними речовинами.
Rр.:Dес. соrticis Quercus 200ml
Рlumbi acetatis 2,0
Міsсе. Dа. Signа. Примочка.
Утворюється бурий рясний, добре розподілюваний при збовтуванні осад танатів свинцю. За згодою лікаря лікарський препарат можна відпустити з етикеткою «Перед вживанням розбовтувати», оскільки його в'яжуча і протизапальна дія зберігається.
Осади в лікарських препаратах з антибіотиками випадають під дією кислот, лугів, а також деяких спиртів, солей важких металів і ферментів. Навіть такі слабкі органічні кислоти, як аскорбінова і саліцилова, перетворюють пеніцилін у неактивну пеніцилінову кислоту (мінеральні кислоти призводять до більш глибокого гідролізу антибіотика). Речовини лужного характеру розкривають лактамне кільце пеніциліну і утворюють фізіологічне неактивні солі пеніцилінової кислоти, що не мають антибіотичної актив­ності. Солі важких металів (ртуті, свинцю та ін.) інактивують пеніцилін внаслідок розщеплення тіазолідинового кільця і, крім того, утворюють з антибіотиками погано роз­чинні сполуки. Тому не рекомендується змішувати пеніцилінові мазі з цинковою, ртут­ною, свинцевою мазями.
Rр.: Веnzylpenicillini – kalii 100 000 ЕВ
Sol. Асіdі ascorbinici 5 % 5 ml
Міsсе. Dа. Signа. Очні краплі.
У кислому середовищі, створюваному кислотою аскорбіновою, випадає в осад бензил-пеніцилінова кислота, яка швидко інактивується. Очні краплі з осадом не відпускають.
Rр.: Streptomycini sulfatis 250 000 ЕВ
Sol. Norsulfasoli – natrii 2 % 100 ml
Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день.
У лужному середовищі норсульфазол-натрію відбувається розкладання стрептомі­цину сульфату з виділенням стрептоміцину-основи.

Зміна кольору, запаху і виділення газів у лікарських формах - свідчення глибоких хімічних перетворень їх компонентів із втратою терапевтичної активності.
Ці явища можуть відбуватися результаті реакції витіснення слабких кислот і лугів більш сильними, реакції відновлення, при поєднанні натрію нітриту, солей амонію, кар­бонатів і гідрокарбонатів, перекису водню з різними компонентами, при руйнуванні хло­ралгідрату, гексаметилентетраміну і газоподібних речовин.
Слабкими кислотами, із солей яких можуть виділятися гази, є азотиста, тіосірчана і вугільна. При взаємодії цих солей з сильнішими кислотами утворюються відповідно оксиди азоту, диоксиди сірки чи вуглецю.

Rр.: Natrii nitritis 2,0
Асidi hydrochlorici 5 ml
Тіnсturae Strychni 4 ml
Aque purificatae 20 ml
Міsсе. Dа. Signа. По 20 крапель 3 рази в день.
У результаті взаємодії між інгредієнтами виділяються червоно-бурі пари оксиду азоту з неприємним запахом. Лікарський препарат забарвлюється у світло – жовтий колір. Пропис нераціональний і лікарський препарат за ним не відпускається.
Rр.:Sol. Нуdrogenii peroxydi concentrate 6 ml
Resorcini
Natrii tetraboratis аnа 2,0
Lаnоlіnі
Vаsеlіnі аnа 15,0
Міsсе fiat unguentum
Dа. Signа. Змазувати ділянки ураження шкіри.
Перекис водню руйнується в присутності лугів (натрію тетраборат), окисляє фено­ли (резорцин).
Резорцин, у свою чергу, окисляється в лужному середовищі навіть киснем повітря. В результаті пергідроль розкладається з бурхливим виділенням газоподібного кисню і мазь спучується, як тісто при бродінні. Резорцин поступово окисляється і мазь буріє. Пропис нераціональний, мазь хворому не відпускають. Виключення з пропису будь-якого інгре­дієнта не робить її раціональною, бо всі діючі компоненти несумісні один з одним.
Слабкими основами, із солей яких можуть виділятися під дією лугів газоподібні речовини, є аміак і його сполуки з формальдегідом (гексаметилентетрамін). Гексаметилентетрамін у поєднанні з аскорбіновою кислотою розкладається з виді­ленням формальдегіду, який відчувається по запаху.
Натрію тіосульфат при поєднанні з димедролом, кислотою аскорбіновою утворює мутні розчини, виділяється сірка і сірчистий ангідрид.
Кальцію і натрію карбонати несумісні з кислотами сильнішими, ніж вугільна.
СаСО₃ + 2НС1 → СаСl₂ + Н₂О + СО₂↓
При поєднанні мазі Вількінсона з кислотою саліциловою в процесі зберігання виді­ляється вуглекислий газ, який утворюється при взаємодії кальцію карбонату, що вхо­дить до складу мазі, з кислотою саліциловою.
У лужному середовищі можна спостерігати розкладання хлоралгідрату з утворен­ням хлороформу, який відчувається по запаху.
Rр.: Infusi radicis Althaeae 180 ml
Сhlorali hydrati 6,0
Каlii hydrocarbonatis 4,0
Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день.
Під впливом натрію гідрокарбонату з хлоралгідрату виділяється хлороформ. Лікарсь­кий препарат стає каламутним і з'являється характерний запах. Пропис нераціональ­ний, відпускати не можна. За згодою лікаря можна виключити натрію гідрокарбонат, тоді пропис стане раціональним.

Зміна консистенції лікарського препарату супроводжується зміною його ак­тивності у зв'язку зі зміною дисперсності лікарських і допоміжних речовин. Це спосте­рігається у водовміщуючих мазях з цинку оксидом і кислотою саліциловою (утворюється маса цинку саліцилату, що важко диспергується), при поєднанні в мазях розчину ме­тилцелюлози з резорцином і йодом.
Зміна консистенції відбувається і при поєднанні натрій-карбоксиметилцелюлози із солями важких і полівалентних металів.

Для усунення цієї несумісності використовується заміна лікарської форми або виді­лення одного з компонентів.
Зміни, що протікають без видимих проявів, можуть виникати в лікарських препаратах, які містять антибіотики, серцеві глікозиди, ферменти, вітаміни, солі алкалоїдів і азотистих основ, в результаті реакцій гідролізу, окисно-відновних та ін.
Несумісні поєднання лікарських речовин дуже часто трапляються з антибіотика­ми. Ці речовини досить чутливі до рН середовища. Невелике зменшення чи збільшен­ня значення рН сильно впливає на ступінь інактивації антибіотика. В усіх випадках, коли інактивується яка-небудь лікарська речовина, лікарський препарат не відпускається, про що негайно повідомляють лікаря.
Бензилпеніцилін - натрій у водних розчинах інактивується перекисом водню, спиртом етиловим та іншими реагентами. Інактивація супроводжується розривом лактамного кільця з утворенням пеніциламіну і пеніцилальдегіду - продуктів неактивних, але роз­чинних у воді, тому ця реакція перебігає без видимих зовнішніх змін.
Водні розчини стрептоміцину сульфату найбільш стійкі при рН 3-7, а в лужному середовищі легко інактивуються. Активність стрептоміцину сульфату знижується в присутності глюкози, нуклеїнових кислот, пептону, сироватки крові. Він осаджується алкалоїдними реактивами, барвниками, а також легко піддається окисленню.
Тетрацикліни в основному стабільні у кислому і нейтральному середовищі і легко руйнуються в лужному, проте окситетрацикліни руйнуються у кислому середовищі.
Хлористоводневі солі тетрациклінів утворюють несумісні поєднання, характерні для хлоридів і алкалоїдів. Натрієві солі у водних розчинах через лужне середовище не­сумісні із солями органічних основ, кислотами і різними металами.
Тетрацикліни легко піддаються окисленню, несумісні з кислотами аскорбіновою і нікотиновою, сульфацил-натрієм, натрію тетраборатом, кальцію хлоридом, ефедрину гідрохлоридом, тіаміну бромідом, цинку сульфатом.
У препаратах серцевих глікозидів під впливом кислот і лугів відбувається гідроліз, знижується їх активність.
Rр.: Infusu foliorum Digitalis ех 0,5 - 200 ml
Асіdi hydrochlorici 4 ml
Мisce. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день.
Під впливом кислоти хлористоводневої у лікарському препараті відбувається гідроліз серцевих глікозидів, які містяться в настої наперстянки. Уже через кілька годин ак­тивність серцевих глікозидів знижується на 50-60, а через добу - на 80 %.
Лужнореагуючі лікарські засоби гідролізують серцеві глікозиди у меншій мірі. Че­рез кілька годин після виготовлення активність серцевих глікозидів знижується до 30-40, а через добу - до 60 % і надалі продовжує знижуватися. Тому поєднання настоїв наперстянки і горицвіту з натрію гідрокарбонатом, натрієвими солями барбітурової кислоти і сульфаніламідними препаратами несумісні.
Що стосується вітамінів, то для жиророзчинних вітамінів потрібно враховувати їх легку окиснюваність киснем повітря (вітаміни А, Е, D).
Водорозчинні вітаміни В₁ (тіаміну хлорид і бромід) руйнуються в лугах і нейтраль­них розчинах, інактивуються під впливом окислювачів і відновників, особливо в луж­ному середовищі.
Рибофлавін у нейтральному середовищі - слабкий окислювач і сильний відновник. На світлі, особливо в лужному середовищі, розкладається.
Тіамін (вітамін В₁) може розкладатися в розчинах з нікотинамідом і кислотою ніко­тиновою, окислення тіаміну киснем повітря значно прискорюється в присутності ри­бофлавіну. Розкладається відновниками (формальдегідом, глюкозою, натрію суль­фатом та ін.).
Ціанокобаламін (вітамін В₁₂) несполучний в розчинах з окислювачами (перекисом водню, калію перманганатом), відновниками (кислотою аскорбіновою, натрію тіо­сульфатом, хлоралгідратом, цистеїном та ін.) - інактивація ціанокобаламіну, який роз­кладається під дією солей важких металів і нікотинаміду.
У водних розчинах вітамін С інактивується вітамінами В₁₂, РР, В₂. Вітамін В₁ розкла­дається вітаміном В₆, а вітамін В₁₂ підсилює алергійні реакції, викликані вітаміном В₁.
Рекомендується поєднання вітамінів В₆ і В₁₂, але в цьому випадку необхідно вводи­ти їх окремо в різні дні чи принаймні у різний час доби. З метою зниження частоти психічних травм у хворих вітаміни С і В₆ сумісно не вводять.
Легко окисляються також ретинол (вітамін А), рибофлавін (вітамін В₂), ергокальци­ферол (вітамін D), токоферолу ацетат (вітамін Е).
Його активність зменшується на 50 %. Найбільше він стійкий у розчинах при рН = 5,0. У водних розчи­нах (особливо на світлі) прискорює реакцію окислення аскорбінової і фолієвої кислот, тіаміну. При ін'єкціях рибофлавін не можна вводити в одному шприці з тіаміну бромі­дом (окислення тіаміну), з ціанокобаламіном (руйнування рибофлавіну іонами кобальту), спільне введення з нікотиновою кислотою призводить до порушення обміну нікотинової кислоти (табл. 10, 11).
При нагріванні розчину рибофлавіну (при рН 7,2 - 7,9) протягом години
У лікарських препаратах, які містять ферменти, несумісні сполучення з іншими лікарськими речовинами утворюють в основному пепсин і панкреатин.
Традиційну мікстуру пепсину з кислотою хлористоводневою, лікарі іноді ускладню­ють, додаючи різні настойки (м'яти, полиню, красавки та ін.), вітаміни, в основному, кислоту аскорбінову, і деякі інші лікарські речовини, які знижують перетравлюючу здатність пепсину. Наприклад:
Rр.:Sol. Acidi hydrochlorici 2 % 200 ml
Pepsini 4,0
Асidi аsсоrbіnісі 2,0
Тіnсturae Absinnthii 5 ml
Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день.
Експериментальне встановлено, що 1/10 частина кислоти аскорбінової від прописаного пепсину не знижує його перетравну здатність.

Таблиця 10

Дата добавления: 2014-01-04