Участь нирок у підтримуванні кислотно-основної рівноваги

Інкреторна функція нирок

Ренін-ангіотензинова система організму. У зв'язку з тим, що кровотік у нирках впливає на процес утворення сечі, нирки беруть участь у регулюванні як свого власного внутрішньоорганного кровообігу, так і системного. У нирках у разі зниження системного кров'яного тиску і кровотоку утворюється специфічний фактор ренін, який бере участь у регулюванні су динного тонусу і виробляється у клітинах юкстагломерулярного апарату. Юкстагломерулярні клітини приносних артеріол - це модифіковані непосмугованом'язові клітини. У їх цитоплазмі нагромаджуються секреторні гранули, у яких міститься білок - ренін. Це протеаза, під впливом якої один з а.2-глобулінів плазми крові перетворюється у пептид - ангіотензин І. У свою чергу, ангіотензин І трасформується в ангіотензин II під впливом спеціального ензиму. Ангіотензин II один з найпотужніших судинозвужувальних факторів. Під його впливом підвищується артеріальний тиск. Ангіотензин II паралельно впливає на надниркові залози, де стимулює утворення альдостерону. Альдостерон забезпечує реабсорбцію Na+ у нирках і цим утримує в організмі воду. Ці два механізми (звуження судин і затримка води) забезпечують спільний ефект підвищення артеріального тиску та поліпшення кровотоку в нирках у разі його ослаблення. Синтез реніну збільшується також за умови збудження симпатичної нервової системи.

Таким чином, завданням ренін-ангіотензин-альдостеронової системи є підвищення системного артеріального тиску і кровотоку через нирки та утримання води і NаСІ в організмі. Однак за деяких уражень нирок, під час вагітності, коли можливе зниження ниркового кровотоку, активування цієї системи може призвести до стійкої гіпертонії, затримки води і NаСІ в організмі.

Інші інкреторні функції нирок. Інкреторні функції нирок не обмежуються утворенням реніну. У них утворюються простагландини, які можуть надходити в загальний кровотік і здійснювати свій дистантний ефект. Крім того, клітини нирок забирають із плазми крові прогормон - вітамін Dз, який утворюється у печінці, і перетворюють його в біологічно активний гормон. Цей гормон регулює реабсорбцію Са²⁺ у нирках, сприяє вивільненню його з кісток, усмоктуванню у кишці.

У нирках утворюється ензим урокіназа, який бере участь у фібринолізі (розчиненні згустку крові). Юкстагломерулярний апарат нирок є основним місцем утворення еритропоетину - стимулятора утворення еритроцитів у кістковому мозку.

Участь нирок у підтримуванні кислотно-основної рівноваги (КОС) організму полягає в очищенні крові від нелетких кислот та основ, які утворилися у процесі метаболізму або надійшли з їжею у надто великих кількостях. Іони, що виводяться у сечу, змінюють її рН у широких межах (4,5-8,6). За максимального закислення сечі іон Н+ виводиться як у вільному стані, так і в зв'язаному (з буферними сполуками). Іони водню надходять у сечу не тільки з фільтратом, вони можуть секретуватися у дистальних і проксимальних відділах канальців нефрона. У проксимальних відділах Н+ обмінюється на Na+ під час реабсорбції останнього в ділянці апікальної поверхні ендотеліальних клітин. У разі алкалозу рН крові та концентрація у ній НСОз зростають і нирки починають виділяти лужну сечу.

Дата добавления: 2014-01-04