Основні визначення. Вже кілька років назад використання технологій Інтер­нет у діловому повсякденному житті стало нормою для західних компаній

Вже кілька років назад використання технологій Інтер­нет у діловому повсякденному житті стало нормою для західних компаній. Мережу використовують не тільки для обміну повідомленнями і доступу до інформаційних ре­сурсів, але і для проведення конкретних комерційних операцій, що складають суть електронної комерції¹. Розви­ток таких технологій сприяє скороченню витрат, прискорен­ню всіх бізнес процесів і, як наслідок, збільшенню прибутко­вості компанії в цілому. Високий ступінь технологічності і впровадження інформаційних технологій на будь-якому су­часному підприємстві значною мірою визначають його успіх на ринку. Від цього ж прямо залежить конкурентоздатність товарів і послуг. Перші системи електронної комерції¹ ви­никли в 60-х роках 20 сторіччя в США.

Спочатку електронна комерція велася через мережі, що не входять до Інтернету. Для цього були створені стандарти електронного обміну даними між організаціями (Electronic Data Interchange (EDI)), що представляють набір правил електронного оформлення типових ділових документів. Розви­ток Інтернету зробив актуальною модернізацію EDI для використання їх в новому комунікаційному середовищі.

Першими почали використовувати Інтернет у сфері елек­тронної комерції компанії-виробники устаткування і програм­ного забезпечення. Успішний розвиток багатьох з них став при­вабливим фактором для фірм, що працюють в інших областях.

1. Зауважимо, що поняття «електронна комерція», «Інтернет-бізнес» є синонімами.

Електронна комерція є феноменом кінця 90-х років ХХ ст.., що відкриває принципово нові можливості для бізнесу, знаходиться в центрі уваги торговельних фірм, фахівців з інформатики, юристів і належить до областей, які найбільш інтенсивно розвиваються нині. Оцінки розвитку бізнесу в Інтернет говорять про подвоєння числа угод щороку. Обсяг електронної комерції в 2003 році досяг $3,2 трлн. і склав 5% світового валового національного продукту.

Після короткого введення в історію розвитку електронної комерції визначимо основні поняття ведення комерційної діяльності в Інтернеті. До них належать «електронний бізнес», «електронна комерція» та інші.

Електронний бізнес — будь-яка ділова активність, що використовує можливості глобальних інформаційних мереж для перетворення внутрішніх і зовнішніх зв’язків з метою створення прибутку.

Електронна комерція — технологія торгових дій, за якою взаємодія сторін здійснюється електронним способом на основі стандартів електронного обміну даними в Інтернеті (замість фізичного обміну або безпосереднього фізичного контакту) і в результаті якого право власності або право користування товаром або послугою передається від однієї особи до іншої.

Часто під електронною комерцією розуміють продаж матеріальної і нематеріальних (наприклад, інформації) товарів та послуг електронним способом.

Поняття електронної комерції ширше, ніж поняття „електронна торгівля”. Воно включає:

1) наявність свого сайту в Інтернеті,

2) віртуального магазину,

3) системи управління компанією,

4) використання електронної реклами,

5) маркетингу,

6) моделі „бізнес задля бізнесу” або „бізнес задля споживача”.

Електронна торгівля — торгівля, що здійснюється за допомогою електронного документообігу в Інтернеті.

Електронний обмін даними — спосіб, за допомогою якого компанії можуть використовувати мережі для ділової взаємодії.

Якщо електронне листування між компаніями — явище звичайне, то електронний обмін даними має на увазі передачу великих обсягів інформації, замінюючи великі паперові документи на такі, як рахунки і контракти.

Взагалі кажучи, система електронної комерції містить у собі не тільки операції купівлі/продажу, а й 1) можливість супроводу процесів генерації попиту на продукцію і послуги, 2) автоматизацію адміністративних функцій, пов’язаних із продажами та обробкою замовлень, а також 3) з удосконаленням обміну інформацією між партнерами. Розділяють кроки проведення електронної комерції:

1) онлайновий маркетинг,

2) оформлення замовлень,

3) проведення платежів і

4) підтримка інформації про доставку.

Останнім часом для цих цілей із приголомшуючою швидкістю використовується Інтернет. Широкій публіці більш відомі компанії, що торгують в Інтернет товарами і по­слугами для кінцевих користувачів. Прикладом може служити стрімке зростання спочатку книгопродавця, а нині великого супермаркету Amazon.com. Останніми роками багато американських компаній розвивають свою діяльність, збільшуючи оборот засобів через Інтернет у сфері business-to-business, тобто між компаніями. Починаючи з великих кор­порацій, таких як Cisco Systems, цей «вірус» поступово захоплює середні і дрібні фірми, котрі прагнуть розширити свою діяльність з меншими витратами часу і матеріальних ресурсів. Сьогодні існує кілька стандартів де-факто, котрі активно застосовують у взаємодії міжкорпоративні інфор­маційні системи. Стандарт OBI (Open Buying on the Internet), а також стандарт EDI FACT обміну запитами на покуп­ку/продаж призначені для уніфікації інтерфейсів і створен­ня додатків, котрі здійснюють велику кількість електронних транзакцій дрібних сум.

Дата добавления: 2014-01-04