Санація підприємства. Характеристика видів реструктуризації

Характеристика видів реструктуризації.

Організаційно-правовий вид реструктуризації передбачає процеси комерціалізації, корпоратизації, зміни організаційної структури та власника державних підприємств.

Технічна реструктуризація пов’язана із забезпеченням такого стану підприємства, за якого воно досягає відповідного рівня виробничого потенціалу, технології, «ноу-хау», управлінських навичок, кваліфікації персоналу, ефективних систем постачання й логістики.

Економічна життєздатність досягається, коли продукція підприємства, його капітальні та поточні витрати, рівень продажу й цінова політика, забезпечують рівень економічної рентабельності підприємства, який відповідає сучасним умовам господарювання.

Фінансова життєздатність суб’єкта господарювання передбачає таку структуру балансу підприємства, за якої показники ліквідності і платоспроможності задовольнятимуть вимоги ринку.

Управлінська реструктуризація включає підготовку та перепідготовку персоналу, зміну організаційної структури підприємства, менеджменту, технологічної, інноваційної та маркетингової політики.

Іноді підприємство потребує лише часткової (обмеженої) реструктуризації для відновлення економічної й технічної життєздатності. Коли проблеми підприємства є більш суттєвими, тоді підприємство потребує «усебічної» реструктуризації. Вона охоплює розробку нової організаційної структури, відповідної продуктової, трудової, технічної і технологічної політики, зміни в менеджменті, організації тощо. Реструктурування підприємства в такий спосіб триває здебільшого до трьох років.

Вибір варіанта або виду реструктуризації підприємства полягає у виборі саме того, який повністю відповідатиме вимогам і пріоритетам розвитку підприємства, високій технологічності виробництва і конкурентоспроможності продукції.

Основні варіанти проведення реструктуризації підприємств показано на рис 3.

Слово «санація» походить від латинського «sanare», що означає оздоровлення або одужання.

Отже, санація — це комплекс послідовних взаємозв’язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб’єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності.

Метою санації є покриття поточних збитків й усунення причин їх виникнення.

Види санації:

- без зміни статусу юридичної особи;

- зі зміною статусу юридичної особи підприємства - реорганізація(передбачає зміну форми власності, організаційно-правових форм діяльності, організаційну структуру підприємства).

Санація без зміни статусу юридичної особи передбачає застосування форм

1 Погашення боргу під-ва за рахунок коштів державного бюджету.

2 Погашення боргу за рахунок цільового кредиту банук

3 Переадресування боргу на іншу юридичну особу

4 Випуск облігацій

Санація зі зміною статусу юридичної особи здійснюється у формах:

1 Злиття підприємства - боржника із фінансово стійким підприємством.

2 Поглинання підприємством - боржника підприємством – санатором.

3 Розподілення підприємства – боржника.

4 Перетвореня підприємства у ВАТ.

5 Передача в аренду.

6 Приватизація державних підприємств.

Фінансування санації підприємства може здійснюватись за рахунок власних коштів(автономна санація) або за рахунок кредиторів (зовнішня).

4. Банкрутство – це неспроможність підприємства (організації) задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг, а також забезпечити обов’язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди.

Спрогнозувати банкрутство можна за 1,5—2 роки до появи його очевидних ознак.

Причини банкрутства підприємств (організацій) можуть бути найрізноманітнішими. Беручи загалом, їх можна поділити на дві групи:

1) зовнішні, які практично дуже важко (іноді неможливо) врахувати;

2) внутрішні, що безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві.

Результатом одночасного впливу всіх чинників є настання банкрутства.

Зовнішні фактори можуть бути міжнародними та національними. Міжнародні фактори формуються під впливом динаміки загальноекономічних показників розвитку провідних країн, стану світової фінансової системи, стабільності міжнародної торгівлі, митної політики, рівня міжнародної конкуренції, руху міжнародного капіталу та ін.

Основні етапи порушення справи про банкрутство підприємства (організації):

1) установлення факту банкрутства боржника;

2) підтвердження факту безспірності вимог кредитора, який ініціює порушення справи про банкрутство:

3) визначення майнових активів боржника;

4) виявлення всіх можливих кредиторів;

5) обґрунтування можливого плану реструктуризації або санації;

6) реструктуризація (санація), якщо така можлива;

7) визнання боржника банкрутом, якщо реструктуризація (санація) є з тих чи тих причин неможливою.

Порушення справи про банкрутство здійснюється за наявності формальних ознак фінансової неспроможності боржника. Вітчизняне законодавство виділяє дві такі ознаки:

1. Неплатоспроможність. Боржник вважається неплатоспроможним, якщо він не може виконати свої платіжні зобов’язання, строк оплати яких настав. Зовнішньою ознакою неплатоспроможності боржника є припинення ним будь-яких платежів.

2. Загроза неплатоспроможності. Боржнику загрожує неплатоспроможність, якщо він передбачає неможливість виконання ним платіжних зобов’язань за настання строку їх погашення. З формального боку, загроза неплатоспроможності виявляється на підставі аналізу оперативного фінансового плану боржника (плану ліквідності).

Законодавства про банкрутство переважної більшості країн світу виокремлюють ще одну, третю ознаку фінансової неспроможності: перевищення заборгованості підприємства над вартістю його активів (майна). Неплатоспроможність такого підприємства настає з настанням строків виконання зобов’язань.

У першому випадку ми маємо справу з фактичною неплатоспроможністю. У другому та третьому – з прогнозованою неплатоспроможністю.

Зрозуміло, що кредитор може звернутися до суду лише в разі фактичної неплатоспроможності боржника, оскільки прогнозовану неплатоспроможність може виявити лише сам боржник.

До боржника господарський суд може застосувати такі типи процедур: ліквідаційні; реорганізаційні та санаційні; мирову угоду.

До ліквідаційних процедур відносять примусову ліквідацію підприємства-боржника з ухвали господарського суду та добровільну ліквідацію підприємства під контролем кредиторів.

До реорганізаційних процедур належить фінансове оздоровлення підприємства на основі переведення боргу на санатора в обмін на повну або часткову зміну власника. Вдало реалізувавши план санації, можна погасити претензії кредиторів за рахунок грошових надходжень від фінансово-господарської діяльності боржника.

Мирова угода укладається між боржником і кредиторами на будь-якому етапі провадження справи про банкрутство, якщо сторони дійшли компромісу щодо умов відстрочення сплати заборгованості.

Дата добавления: 2014-01-04