Радикальна практика соціальної роботи як соціальна дія

Радикальна практика соціальної роботи може розглядатися як соціальна дія, що має такі складові:

- розвиток критичної свідомості – це здатність аналізувати ситуацію соціальної роботи в соціальному та політичному планах; розумітися на політичних стосунках, локальних та глобальних взаємодіях, змінах та перебігу подій усередині організацій і громад;

- звітність – означає, що питання розподілу влади не можна замовчувати, а варто намагатися «зсунути» їх у бік користувачів служби;

- наділення користувачів більшими повноваженнями та можливостями для реального впливу – це розвиток здатності людей, які потребують підтримки, змінюватися, а також сприяти становленню політичної організації споживачів;

- знання громад – полягає у знанні сильних сторін та складнощів членів громади, на які можна наштовхнутися; їхня участь у боротьбі за свої права;

- знання соціальної служби – це розуміння, як виробляється політика і як здійснюється боротьба з нерівністю; володіння навичками впливу та знання стратегії організаційних змін;

- колективна робота – це забезпечення і підтримка практичних заходів створення сприятливої робочої атмосфери скрізь, де можливо; доцільно уникати авантюризму, ізоляціонізму, працювати на організаційну демократію.

Також важливого значення надають трансформації наявних соціальних інститутів, організації послуг. Так, наприклад, розвиток в Україні соціальної роботи з бездомними людьми стримується нестачею відповідних структур у нашому суспільстві. З іншого боку, явище бездомності пов’язане з безробіттям, низьким рівнем заробітної платні, недосконалим законодавством, відсутністю системи соціального житла та житла з підтримкою для людей з особливими потребами тощо. Також часто причиною бездомності в Україні стає процедура реєстрації, яка передбачає наявність у людини офіційно зафіксованого місця проживання, без якого неможливо, наприклад, отримати втрачений паспорт, а без паспорта неможливо отримати роботу, яка б дала змогу винаймати житло. Отже, індивідуальна проблема щодо відсутності житла, спричинена, насамперед, соціальними структурами та процедурами, що діють у суспільстві. Щоб допомогти цій групі клієнтів, соціальні працівники мають, у першу чергу, вдаватися до зміни законодавства, створення структур та організаційних систем, які допоможуть зменшити негативні впливи, тобто застосовувати радикальні підходи, ніж працювати з кожним конкретним випадком, застосовуючи психологічні моделі роботи.

Радикальні підходи використовують в індивідуальній, груповій роботі, роботі в громаді тощо. Причому ідею послуг розглядають досить широко, що охоплюють освіту, поліпшення обізнаності щодо прав та свобод, підтримку в захисті клієнтами власних прав, допомогу в створені організацій чи в приєднанні до вже наявних, здобуття доступу до ресурсів. Така практика має привести до персонального та соціального звільнення як в думках, так і в діях. Групи самодопомоги, навчальні групи, гуртки, клуби, товариства тощо вважаються ефективними засобами підвищення свідомості.

Так, на одне з чільних місць у межах радикального підходу ставлять освітні заходи. Розвиток цього напряму пов’язують з ім’ям Паоло Фрейра. У книзі «Педагогіка пригнобленого» (1968) він звертає увагу на дилему, яку переживають пригноблені люди. Вони розглядають себе як «нижчих», а тих, хто пригнічує, як «вищих»: в такий спосіб цінності останніх перетворюються на цінності тих, кого пригнічують. Гнобитель стає моделлю гуманності та зразком для наслідування. Страх свободи з її відповідальністю спонукає пригнобленого до пошуку протекції гнобителя. П. Фрейр підкреслював, що така двоїстість не патологічна, це нормальний стабільний стан у суспільстві пригноблення, тому поки цей «внутрішній гнобитель» залишається нерозпізнаним, пригноблювана людина не може розвивати ні свою свідомість, ні свою самість. Особливо страшний такий аспект пригноблюваної свідомості, як «горизонтальне насильство», спрямоване не на гнобителя, а на інші жертви – подружжя, дітей, близьких. Отже, людям потрібно зрозуміти та усвідомити природу свого пригнічення, розвинути власну свідомість та перестати сприймати пригнічення як належне. З огляду на це надзвичайно важливе місце в соціальній роботі має бути відведено розвитку чи підвищенню самосвідомості клієнтів.

Дата добавления: 2014-01-04