Технічне обслуговування стартерів, освітлення і контрольно-вимірювальних приладів

Стартер може мати такі основні не­справності: не вмикається; зменшена його потужність; шестерні стартера заклиню­ються в шестерні маховика; пробуксовує муфта вільного ходу; шестірня б'є об шес­тірню маховика; реле стартера вмикає його і відразу ж вимикає; шестірня стар­тера не входить у зачеплення з вінцем ма­ховика; стартер після пуску двигуна не відмикається та ін. Ці несправності мо­жуть бути спричинені розрядженістю аку­муляторної батареї; спрацюванням меха­нізмів стартера; обривами в колі обмоток реле; порушенням електричних з'єднань усередині стартера; тим, що немає контак­ту щіток з колектором унаслідок заклинен­ня їх у щіткотримачах, недостатнього кон­такту зі щітками, забруднення, підгорян­ня або спрацювання поверхні колектора, підгоряння контактів реле; немає контак­ту в колі стартер — батарея; коротким за­миканням в обмотках стартера; спрацю­ванням підшипників і т. ін.

Роботу стартера на автомобілі можна пе­ревірити за допомогою спеціальних при ладів у режимі повного гальмування за силою споживаного струму і спаданням напруги в електричному колі стартера. Між стартером і акумуляторною батареєю попередньо вмикають шунт. Зняті з авто­мобіля стартери перевіряють на стендах. При цьому за допомогою динамометра визначають крутний момент, продувають корпус повітрям; перевіряють стан колек­тора, щіток і контактів увімкнення. Колек­тор чистять скляною шкуркою із зер­нистістю № 100. Періодично перевіряють кріплення стартера.

Для приладів освітлення характерні такі несправності: немає світла (хоча джерела живлення справні) внаслідок перегоряння ниток ламп, несправності вимикачів, пору­шення контактів; відмова усієї системи ос­вітлення автомобіля внаслідок короткого замикання в колі або приладах освітлення; неправильне регулювання їхнього положен­ня на автомобілі. Правильне встановлення фар — одна з умов гарантування безпеки руху. Положення фар перевіряють і регу­люють за допомогою настінних або пере­носних екранів чи спеціальних пересувних (або переносних) оптичних приладів. Оп­тичний прилад (рис. 16.10) призначений для діагностування і настроювання фар різних систем, випробування сили світла за допо­могою фотометра. Цим приладом можна швидко і точно виконати настроювання світла. Вимірювальну шафу установки пе­ресувають по стовпу і встановлюють на по­трібній висоті за допомогою ланцюгового приводу. Стовп кріпиться на стенді, що має троє коліс, які забезпечують легке пере­сування його. Вимірювальну шафу встанов­люють на оптичній осі фар за допомогою подвійного орієнтування. На випробуваль­ному екрані без спотворень видно пропор­ційно зменшений промінь фари. Вмонтова­на у вимірювальну шафу двоопукла лінза практично без утрат збирає світлові про­мені. Електричний фотометр висвітлює на світлій шкалі значення сили світла.

Рис. 16.10. Прилади для діагностування світла фар:

а — загальний вигляд; б — оптична камера. Допо­міжні пристрої для приладу LITE 1.1: в — оптична камера; г — екран оптичної камери; д — люксометр. Допоміжні пристрої для приладу LITE 1.2: є — оптич­на камера; є — світлодіодний дисплей; ж — пульт керування

Контролюють стан проводки, з'єднань і кріплень, яскравість фар. Очищають від бруду й пилу відбивачі та розсіювачі фар і ліхтарів.

Діагностування світла фар на основі су­часних інформаційних технологій. Як при­клад розглянемо діагностування світла фар за допомогою приладів LITE 1.1 і LITE 1.2 (див. рис. 16.10), які різняться конструктивно.

LITE 1.1. Склад: оптична камера з лін­зою Френеля; стояк; дзеркало; опорна пло­щина; ролики (для переміщення).

Допоміжні пристрої (стандартна комп­лектація): екран оптичної камери, який ре­гулюється по висоті; відкидне дзеркало для діагностування світлорозподілення фар; стрілковий люксметр.

Принцип вимірювання: світло фар спря­мовують на екран (його видно через спе­ціальне вікно), який розміщено всередині приладу. Розподілення від фари регулю­ють за лініями розмітки. Горизонтальний екран може переміщуватись у вертикаль­ній площині. Це дає змогу зміщувати про­екцію, щоб визначити вертикальне відхи­лення променя за процентною шкалою.

LITE 1.2. Склад (стандартна комплек­тація): камера для поцифрування картини світлорозподілу; мікропроцесор; орган ке­рування камерою; світлодіодний дисплей; рознім для передавання даних на персо­нальний комп'ютер; пульт вибору режиму контролювання світла; цифровий резис­тор регулювання кута відхилення світло­вого пучка фари.

Принцип вимірювання: камера перемі­щується всередині корпусу приладу за до­помогою серводвигуна, скануючи відоб­раження з поверхні проектування. Резуль­тати обробляє процесор (за 2—3 с) і авто­матично порівнює з нормативними пара­метрами.

Принцип керування приладом: картина розподілу світла від фари відображаєть­ся на світлодіодному дисплеї. Відхилен­ня світлового пучка визначають за кольо-

ром світлодіодів (зелений, жовтий, черво­ний).

За допомогою спеціального пульта при­лад миттєво перенастроюється на вимірю­вання в різних світлових режимах (світло ближнє, дальнє, протитуманне).

Пульт керування приладом обладнано функціональними клавішами для переда­вання результатів вимірювання на персо­нальний комп'ютер.

Контрольно-вимірювальні прилади пере­віряють за допомогою спеціальних уста­новок. Несправні прилади замінюють.

На деяких автомобілях установлені су­часні контактно-транзисторні переривачі покажчиків поворотів РС-951. Традиційні методи визначення технічного стану на­півпровідникових приладів електроустат­кування дають змогу робити тільки загаль­не діагностування за принципом «придат­ний — непридатний» або ж потребують зняття приладів з автомобіля, розбиран­ня їх і поелементної перевірки усіх дета­лей, з яких вони складаються (тріодів, діо­дів, резисторів, конденсаторів), що при­зводить до значних витрат часу.

Перспективнішими є комплексні методи і засоби діагностування. Один із них — метод тестового контролю. Сутність тес­тового діагностування полягає у вироб­ленні й поданні на прилад системи елек­троустаткування, який перевіряють, вхід­них сигналів (дій) і прийманні вихідних сигналів на екрані осцилографа у вигляді осцилограм, що характеризують техніч­ний стан діагностованого приладу. Цей метод придатний для загального і поеле-ментного діагностування.

З погляду діагностування переривач по­кажчиків повороту РС-951 можна поділи­ти на дві частини: першу — електронний генератор імпульсів струму, другу — блок електромагнітних реле.

Як тестові входи і виходи для діагно­стування електронного генератора вико­ристовують затискачі на реле переривача поворотів з маркуванням «-», П, «+», а для електромагнітних реле — затискачі ЛТ, ПТ, ЛБ, ПБ, ЛП, ПП.

Можливі характерні несправності: про­бій емітерно-колекторного переходу тран­зисторів VT1 і VT3; обрив або пробій діо­дів VD4...VD7; згоряння або обрив обмо­ток електромагнітних реле. Ці несправ­ності можна визначити за допомогою ос­цилографа 3-206 так. З переривача РС-951 знімають з'єднувальний рознім. По черзі доторкаються виводами М і Пр осцило­графа до виводів «-» і П переривача по­кажчиків поворотів у послідовності М до «+» і П, перемикаючи їх коротко, і Пр до «-», М до «+» і Пр до П, М до «-» і П, також перемикаючи їх коротко, і Пр до «+». На екрані осцилографа з'являються зображення, за якими можна безпомилко­во визначити, який з елементів генерато­ра прямокутних імпульсів несправний.

Реле Р2 діагностують так. Вивід М ос­цилографа підключають до затискача ЛБ, а вивід Пр — до затискача ЛТ переривача покажчиків поворотів. Потім вивід М підключають до затискача ПБ, а вивід Пр — до затискача ПТ.

Діагностуючи реле РЗ, вивід М підклю­чають до затискача ЛБ, а вивід Пр — до затискача ЛП. Потім вивід М підключають до затискача ПБ, а вивід Пр — до затиска­ча ПП переривача покажчиків поворотів.

Переривач покажчиків поворотів діа­гностують, не знімаючи його з автомобіля. Виявивши несправність, із корпусу вийма­ють друковану плату, а корпус залишаєть­ся в автомобілі. Несправний елемент замі­няють в електроцеху.

Дата добавления: 2014-01-04