Доповідь – це прилюдне повідомлення на певну тему, одна з найпоширеніших форм публічних виступів. Розрізняють доповіді політичні, ділові, звітні, наукові

Публічний виступ як важливий засіб комунікації. Види публічного мовлення. Будова виступу.

Антична риторика винятково великого значення надавала підготовці публічного виступу. Греки говорили, що промови Демосфена (давньогрецького оратора) промащені олією нічної лампади, при світлі якої він їх складав.

Публічний виступ - це усне монологічне висловлювання з метою досягнення впливу на аудиторію; важливий засіб комунікації, що має на меті інформувати, навчати, пропагувати, переконувати, агітувати тощо.

Залежно від змісту, призначення, способу проголошення та обставин спілкування розрізняють такі основні жанри публічних виступів: доповідь (звітна, ділова, політична, наукова), промова (агітаційна, мітингова, ювілейна ), бесіда, лекція, репортаж.

Політична доповідь стосується важливих аспектів суспільного життя, проблем, які хвилюють суспільство. Виголошується здебільшого керівниками держави, офіційними особами на сесіях, міжнародних форумах тощо. Такими є, наприклад, виступи депутатів Верховної Ради при обговоренні державного бюджету, різноманітних кодексів, проектів законів тощо.

Ділова доповідь містить виклад певних питань із життя та діяльності певного колективу, організації із висновками й пропозиціями. Інформація, що міститься в доповіді, розрахована на підготовлену аудиторію, готову до сприйняття, обговорення та розв’язання проблем. Максимальний результат буде досягнуто, якщо учасники зборів будуть завчасно ознайомлені з текстом доповіді. Тоді можна очікувати активне обговорення, аргументовану критику, доречні доповнення і правильне рішення. Така доповідь вирізняється більшою стриманістю в проявах емоцій, орієнтована на аргументований та логічний виклад фактів.

Звітна доповідь містить об’єктивно висвітлені факти та реалії за певний період життя й діяльності керівника, депутата, організації чи структурного підрозділу тощо. У процесі підготовки до звітної доповіді доповідач мусить чітко окреслити мету, характер і завдання, до кожного положення дібрати аргументовані факти, вивірені цифри, переконливі приклади, влучні і доречні цитати. Варто також скласти загальний план й усі положення та частини пов’язати в одну струнку систему викладу.

Після обговорення, доповнень і коректив доповідь схвалюють зборами і приймають остаточне рішення, як програму майбутніх дій на подальший період.

Наукова доповідь – узагальнює наукову інформацію, досягнення, винаходи чи результати наукових досліджень. Заслуховується на конференціях, симпозіумах, семінарах тощо.

Промова - це усний виступ, присвячений злободенній, суспільно значущій темі. Виголошується із метою висвітлення певної інформації та впливу на розум, почуття й волю слухачів. Вирізняється логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця. Давньоримська ораторська схема «що, для чого, у який спосіб» може і нині бути визначальною для промовця. Отже, ураховуючи вид промови, оратор повинен змінювати й характер виступу, і засоби, якими оперуватиме під час її виголошування.

Із промовою виступають на мітингах, масових зібраннях на честь певної події, ювілею тощо.

Мітингова промова зазвичай виголошується на злободенну тему й стосується суспільно значущої проблеми, яка хвилює широкий загал. Цей короткий, емоційний виступ розрахований на безпосереднє сприймання слухачів. Завдання оратора - виявити нові, нестандартні аспекти теми, спонукавши присутніх по-новому сприйняти уже відомі факти і реалії.

Успішність мітингової промови залежить від індивідуального стилю оратора, його вміння доречно використовувати весь арсенал вербальних і невербальних засобів спілкування та майстерності імпровізувати залежно від реакції аудиторії. Палка, заклична, актуальна, майстерно виголошена мітингова промова, як свідчить історія - дієвий чинник впливу на свідомість слухачів.

Агітаційній промові притаманні практично всі складові промови мітингової. Торкаючись актуальних суспільно-політичних проблем, активно впливаючи на свідомість, промовець спонукає слухача до певної діяльності, до нагальної необхідності зайняти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові. В агітаційній промові, як правило, роз’яснюють чи з’ясовують певні питання, пропагують певні думки, переконання, ідеї, теорії тощо, активно агітуючи за їхню реалізацію чи втілення в життя.

Ювілейна промова присвячується певній даті, пов’язаній з ушануванням людини, групи осіб, урочистостям на честь подій з життя та діяльності організації, установи, закладу тощо. Якщо це підсумок діяльності - до ювілейної промови можна включати в хронологічному порядку найважливіші етапи діяльності та досягнення ювіляра, побажання подальшого плідного розвою та всіляких гараздів.

Доречна пафосність не повинна переходити в заштамповану, нудну одноманітність. Слушними в ювілейній промові будуть експромти й імпровізації, тактовні жарти та дотепне акцентування уваги слухачів на своєрідних рисах ювіляра, спогади про цікаві й маловідомі факти з його життя та діяльності. Форма та зміст ювілейної промови, попри невимушеність і дотепність її викладу, повинні бути морально та етично виважені промовцем, щоб не образити ні ювіляра, ні його близьких, ні слухачів.

На презентаціях, зборах виголошують торгову промову. Мета цієї промови спрямована на увагу, пам'ять, емоції, пізнання, мотиви слухачів. У тексті яскравими словами повинні характеризуватися 2-3 найважливіші якості товару чи послуги, підкреслюватися унікальні їх риси та переваги. Доцільно говорити про результат, наводити аргументи, постійно повторюючи основні з них. Висловлення повинне бути побудоване у формі доброзичливої поради. Не можна «нав'язувати» щось аудиторії і лестити собі, поширюючи торгову інформацію про продукцію свого підприємства.

Історія винекнення торгової промови пов’язана із закликами глашатаїв, що ходили по вулицях давніх Афін і повідомляли про продаж рабів, худоби, виробів. Відомі також старі жанри усної реклами Київської Русі – заклики, вигуки, гострослів’я. У них як засіб залучення уваги використовувалися римування і мовна гра. Серед вуличних торговельників - балакунів у містах особливо виділялися продавці газет і книг. Цікаво, що у наш час усна торгова реклама повертається. На вулицях сучасних населених пунктів все частіше звучать голоси людей, що розхвалюють товар, закликаючи покупців.

Лекція є однією з форм пропаганди, передачі, роз’яснення суто наукових, науково-навчальних, науково-популярних та інших знань шляхом усного викладу навчального матеріалу, наукової теми, що має систематизований характер. Ця форма публічного виступу вимагає більшої офіційності й академічності викладу. Як правило, лекція має традиційно чітку структуру - вступ, основна частина, висновки.

Навчально-програмові лекції становлять систематизований виклад певної наукової дисципліни. Обов’язковою складовою частиною цих лекцій має бути огляд і коментар наукової літератури, акцентування уваги на ще не розв’язаних питаннях і проблемах.

Настановчо-вступна лекція має на меті ввести слухача в коло питань певної дисципліни, познайомити з її основними положеннями, зацікавити у подальшому вивченні запропонованого матеріалу.

Оглядові лекції, як правило, читають після вивчення всього курсу. Вони мають на меті систематизувати знання слухачів із певного предмета, наштовхнути на подальше самостійне опрацювання якоїсь проблеми, активізувати думку.

Лекції зі спеціального курсу зазвичай присвячені певній вузькій галузі науки. Вони дають широкі можливості ввести слухачів у курс певної спеціалізації.

Бесіда – форма усного спілкування, розмова двох і більше осіб, спрямована на отримання інформації, вирішення певних завдань, виробничих питань і проблем. Ділові бесіди поділяють на: кадрові (співбесіди під час прийому на роботу чи звільнення) та дисциплінарні (зумовлені фактами порушення дисципліни на виробництві або відхиленнями від встановлених норм і правил).

Репортаж ( фран. reportage – повідомлення) – інформаційний жанр публіцистики; оперативне повідомлення кореспондента (репортера) з місця події в пресі, по радіо, телебаченню.

Отже, кожен з перелічених виступів має відповідне призначення, переслідує певну мету – проінформувати, переконати, навчити чи просто створити добрий настрій.

Незважаючи на те, що між видами публічних виступів є значні відмінності, вони мають і багато спільного. Це передусім вимога добре знати предмет виступу, чітко аргументувати і послідовно викладати свої думки, доносити їх до адресатів, тому до кожного виступу слід ретельно готуватися, враховуючи особливості висвітлюваної теми, комунікативну мету, специфіку аудиторії.

Дата добавления: 2014-01-04