Сервітут

Оренда ЗЧП без виділення в натурі.

Практика є.

Право постійного землекористування:

• Суб’єктивна категорія

• Об’єктивна категорія
• Через призму правовідношення

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Ознаки право постійного землекористування:

• Із земель державної та комунальної власності
• Суб’єкти – громадяни та юо
• Зміст – права та обов’язки щодо володіння та користування
• В порядку надання або вилучення і надання зд для використання за певним цільовим призначенням на невизначений термін.
• Законами може бути встановлено обмеження щодо набуття певними суб’єктами
• Обов’язковість сплати земельного податку
• Неможливість вільного розпорядження зд суб’єктами
• Може припинятися з підстав, визначених ЗК
• Посвідчується державним актом на право постійного користування зд.

Об’єкти – ст. 83, 84.

Ст. 92.

Коло суб’єктів звужене з 01.01.02. Фо не є суб’єктами.

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності. З 15.01.09.

На ППЗ використовують зд ті суб’єкти, фо, юо, які набули цей юридичний титул до 01.01.02 (ст. 7 ЗК від 13.03.92) та не переоформили своє право в період з 01.01.02 – 22.09.05. П. 6 ПП:

вони зобов’язані переоформити свій титул на право оренди чи право власності. ПВРУ „Про зр”: вони втрачають це право, якщо не переоформили. Звернення до КСУ було з приводу цих законів. КСУ визнав. 6 ПП ЗК і норма ПВРУ „Про зр” неконституційні.

Це були ділянки с/г підприємств, громадських організацій, промислові, транспорті п, у, о, військові частини, п, о ЗСУ, ЖБК, ЖГК, спільні підприємства, міжнародні організації.

Ст. 123 – органами державної влади і місцевого самоврядування.

РКМУ від 25.02.09 № 214-р „Про вилучення і надання у ПК зд із зміною їх цільового призначення” і додатки до нього.

Зміст – права і обов’язки в ст. 95, 96.

Умови, підстави, порядок припинення – ЗК, ст. 141

Гл. 16 ЗК, гл. 32 ЦК.

В теорії ЗС – територіально і функціонально визначене обтяження однієї зд правом обмеженого використання її благ чи вигод власником (користувачем) іншої зд, позбавленої таких благ та вигод для ефективного та раціонального використання зд (преміальний сервітут) або правом користування, що належить конкретно визначеній особі (особистий сервітут). – ч. 1 ст. 98, ч.1ст.100.

Ознаки використання зд на праві ЗС:

• Законодавчо забезпечена можливість встановлення обтяжень на зд, що дозволяє сервітуарію фізично здійснювати дії на такій зд.
• Право на ЗС обмежує права інших осіб на їх зд.
• Здійснюється на частині зд у чітко встановлених на місцевості межах, а також за дозволених законом і договором способами користування.
• ЗС повинен мінімально обмежувати інші права та обтяжувати зд, на якій він знаходиться.
• Є пріоритетним перед реалізацією прав на зд її власником (користувачем), що не дозволяє такій особі чинити перешкоди по його здійснення. Водночас встановлення ЗС не повинно позбавляти власника зд або користувача реалізовувати правомочності тріади.
• ЗС не може бути відчужений іншій особі, поділений
• Встановлюється договором, законом, заповітом, рішенням суду.
• Може здійснюватися на платній чи безоплатній основі.
• Строковий або безстроковий
• Підлягає державній реєстрації.

Розрізняти плату за встановлення ЗС, плату за сервітутне користування зд та відшкодування збитків, завданих сервітутним землекористуванням.

За рішенням суду? Хто має пріоритет? У разі неможливості сусіда використовувати свою зд без ЗС.

Дата добавления: 2014-01-04