Поняття інформаційно – консультаційної діяльності, види дорадчої діяльності

Інформація, знання та досвід в сучасному сільськогосподарському виробництві є не менш важливим ресурсом ніж земля, праця та капітал. Але вони не мають ні форми, ні виміру, і для того, щоб надати їй вигляду і форми придатної для використання, необхідна впорядкована система їх кругообігу, бо вони як будь-що нікуди не зникає і нізвідки не береться. Такою на даний час є інформаційно-консультаційна або дорадча діяльність.

У сільському господарстві багатьох країн світу функціонує система дорадництва під загальною назвою "Extension Service". Її основні принципи і методи збігаються з консультуванням, хоча основний наголос робиться на розповсюдженні знань. Саме слово Extension можна перекласти з англійської як поширення (знань). Щоб краще зрозуміти сенс цього поняття, можна розтлумачити його значення в різних мовах: голландській - voorlichting, тобто освітлення шляху попереду. В Німеччині використовують термін Beratung, що означає надання поради для найкращого досягнення мети, але кінцева відповідальність залишається за клієнтом. В Австрії вживають слово Forderung, що значить підтримка ходи в бажаному напрямку, що схоже до корейського терміну сільськогосподарського управління.

Всі ці процеси мають багато спільного, але є деякі відмінності. Більшість дорадчих служб використовує суміш всіх цих процесів, але не завжди таку ж комбінацію елементів. Проте загальне значення терміна таке: дорадництво передбачає свідоме використання процесу передачі інформації для допомоги людям формувати вірні думки та приймати правильні рішення.

Інформаційно-консультаційна діяльність залучає свідоме використання і розповсюдження інформації, щоб допомогти людям формувати вірні погляди та приймати потрібні рішення. Звичайно це має також і освітню мету: навчити формувати погляди та приймати рішення. Також дорадчі служби надають практичні поради та здійснюють консультування сільськогосподарських виробників на професійній основі. Все це може бути ефективним інструментом для стимулювання сільськогосподарського розвитку у випадках, коли фермери не в змозі досягти своїх цілей, тому що мають недостатньо розуміння та знань.

Таким чином дорадчі (інформаційно-консультаційні) служби займаються:

1. Збором, систематизацією та розповсюдженням інформації;

2. Передачею знань через освітню, тренингову діяльність;

3. Професійним консультуванням за всіма аспектами (напрямами) діяльності сільськогосподарських підприємств.

Всі ці дії спрямовані на формування вірної думки (уявлення) сільськогосподарських товаровиробників та сільських мешканців, та сприяють прийняттю ефективних управлінських рішень в їх практичний виробничій діяльності.

Беручи до уваги міжнародний досвід та українські реалії, в основу формування системи сільськогосподарського дорадництва закладено три основні принципи:

- приватні засади функціонування сільськогосподарських дорадчих служб і державна підтримка дорадчої діяльності через відповідні урядові та місцеві програми;

- незалежність сільськогосподарських дорадників у прийнятті рішень щодо надання порад сільськогосподарським товаровиробникам і

- сільському населенню, яка базується на взаємній довірі та партнерстві;

- тісна співпраця з аграрними закладами освіти та науки з питань навчання, досліджень і передачі сучасних технологій споживачам дорадчих послуг, а також органами державної влади і місцевого самоврядування, громадськими професійними об’єднаннями в аграрному секторі з питань формування пріоритетності надання соціально спрямованих дорадчих послуг, відповідно до запитів товаровиробників, участь у формуванні аграрної політики, підготовці нормативно-правових актів з цих питань тощо.

Основні напрями діяльності дорадчих служб:

- насамперед, метою сільськогосподарських дорадчих служб, є поширення та впровадження у виробництво сучасних досягнень науки, техніки і технологій, спрямованих на підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

- особливість дорадчих служб на сучасному етапі полягає у вирішенні не лише цих проблем. В першу чергу, мова йде про створення інфраструктури агарного ринку, формування маркетингової мережі збуту сільськогосподарської продукції від товаровиробника до споживача через сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, маркетингові групи сільських товаровиробників, районні кооперативні агро торгові доми, оптові плодоовочеві і продовольчі ринки, аукціони живої худоби і птиці, товарні і ф’ючерсні біржі, переробні підприємства, роздрібну торгівлю, заклади харчування тощо.

- третій важливий напрямок їх діяльності – сприяння особистим селянським і фермерським господарствам, малому і середньому несільськогосподарському бізнесу на селі у доступі до кредитних ресурсів, в тому числі через створення кредитних спілок та кооперативних банків. Великі сільськогосподарські підприємства також потребують порад у пошуку маркетингових каналів збуту продукції, підготовці бізнес-планів для отримання кредитів у комерційних банках тощо.

- сприяння селянам у розвитку несільськогосподарського підприємництва у сільській місцевості, вирішення проблеми зайнятості сільського населення, в тому числі шляхом поширення сільського зеленого туризм – це також сфера діяльності дорадчих служб. Зрештою, без дорадників селянам важко розібратися, яким чином отримати свої земельні і майнові паї у власність, як документально це оформити, як ефективно їх використовувати, як реструктуризувати сільськогосподарські підприємства, диверсифікувати їх виробничу діяльність тощо.

- окремою важливою ділянкою роботи дорадників є надання порад в організації життєздатних сільських громад та розробки програм їх соціально-економічного розвитку, розвитку сільських територій та їх інфраструктури, молодіжних клубів.

- не менш важливим в діяльності дорадчих служб є тісна співпраця з регіональними органами управління агропромислового розвитку, участь в розробці та реалізації державної аграрної політики та програми розвитку окремих галузей сільського господарства, аграрного ринку, сільськогосподарської кооперації тощо.

Це далеко не всі проблемні реалії сьогодення українського села і у цьому якраз полягає особливість діяльності українських сільськогосподарських дорадчих служб в процесі здійснення аграрної реформи.

Сільськогосподарська дорадча діяльність – сукупність дій та заходів, спрямованих на задоволення потреб сільськогосподарських товаровиробників і сільського населення у підвищенні рівня знань та удосконаленні практичних навичок прибуткового господарювання, поліпшення добробуту та розвиток сфери села.

За визначенням Міністерства аграрної політики сільськогосподарські дорадчі служби – це служби з надання інформаційно – консультаційних послуг, функціонування яких спрямоване на “сприяння прибутковому розвитку сільськогосподарського сектору економіки шляхом консультаційної підтримки,

навчання і надання послуг в організації виробництва сільськогосподарським товаровиробникам різних форм господарювання.”

Термін “дорадча діяльність” є синонімом термінів “інформаційно - консультаційна діяльність”, “ науково – інформаційне та консультаційне забезпечення, обслуговування”, «агроконсалтинг», «управлінське консультування», «консалтинг».

2. Мета, система та основні завдання інформаційно – консультаційно діяльності.

Головною метою діяльності сільськогосподарських дорадчих служб є поширення та впровадження у виробництво сучасних досягнень науки, техніки і технології, надання сільськогосподарським товаровиробникам і сільському населенню дорадчих послуг з питань менеджменту, маркетингу, застосування сучасних технологій та розвитку соціальної сфери села, підвищення рівня знань та вдосконалення практичних навичок прибуткового господарювання сільськогосподарських товаровиробників та сільського населення.

Найважливіша функція дорадчих формувань полягає в тому, щоб навчити сільськогосподарських товаровиробників приймати самостійно рішення з господарської діяльності за ринкових умов.

У цілому вся система агроконсалтингової діяльності складається з таких чотирьох підсистем:

1. Інформаційно-довідкової, з поповненням банку даних інформаційними ресурсами, що поставляються науковими організаціями, бібліотеками, консультаційними службами, товаровиробниками;

2. Консультаційної, що включає структури з консультаційного обслуговування галузі і підприємств АПК з економічного аналізу, організації, управлінню, технології й економіці виробництва, бізнес-плануванню, бухгалтерського обліку, моніторингу й іншим напрямкам. Це найбільша складова всієї діяльності сільськогосподарської консультаційної служби;

3. Інноваційної, що забезпечує створення інновацій на базі отриманих вченими нових знань, які дозволяють споживачу перевести виробництво на більш високий рівень розвитку, їх освоєння (комерціалізацію);

4. Навчальної, що є відкритою структурою, яка спирається на інформаційну підсистему і практичне консультування, здатну залучити до навчального процесу не тільки кадри консультаційної служби, але і викладачів вищої школи та вчених.

Таким чином, йдеться не просто про доведення інформації до товаровиробників; сільськогосподарське консультування є складною специфічною системою, що реалізує форми і методи управлінської і навчальної діяльності. Головне завдання спеціаліста-консультанта у сфері підприємництва - допомогти клієнту у впровадженні нововведень з тим, щоб забезпечити інноваційний розвиток його бізнесу.

Основними завданнями сільськогосподарської дорадчої діяльності є:

- підвищення рівня знань і вдосконалення практичних навичок сільського населення та сільськогосподарських товаровиробників;

- надання сільському населенню та сільськогосподарським товаровиробникам дорадчих послуг з питань менеджменту, маркетингу, права, екології, застосування сучасних технологій та розвитку сільської місцевості;

- надання сільському населенню та сільськогосподарським товаровиробникам практичної допомоги в освоєнні методів прибуткового господарювання в умовах ринкової економіки;

- поширення та впровадження у виробництво сучасних досягнень науки, техніки і технологій.

Завдання та методи дорадчої діяльності, як і будь-якої іншої діяльності, випливають з мети, задля досягнення якої їх потрібно виконати. Мета дорадчої діяльності – навчити людей творчо мислити, проводити ефективний аналіз економічного та соціального середовища, в якому вони знаходяться, вміти приймати самостійні рішення, що сприятиме розвитку їх громадянських позицій та підвищенню їх добробуту.

Дата добавления: 2014-01-04