Максимальні дистанції встановлення окремих ознак близького пострілу на матеріалах одягу для деяких зразків зброї

(Орієнтовані дані в сантиметрах)

№. з/п	Зразок зброї	Надриви країв вхідного отвору	Наліт кіптяви пострілу	Залишки порохових зерен
бязь біла	Сукно шинельне	бязь біла	сукно шинельне	бязь біла	сукно шинельне
1.	Пістолети (калібру 6,35 мм — 7,65 мм)		Нема	20—25	15—20		30—50
2.	Револьвер «Наган»		0,5—1	20—25	15—20	40—50	30—40
3.	Пістолет «ТТ»	5—7	1—3			50—60	40—50
4.	Автомат «ППШ» (пістолет-кулемет зразка 1941 р.)	Нема	Нема		10—15	30—35
5.	Автомат «ППС» (пістолет-кулемет зразка 1943 р.)		Нема		10—15
6.	Карабіни зразка 1938 р. і зразка 1944 р.	10—12	5-7	25—35	25—30		60—80
7.	Гвинтівка зразка 1891/30 рр.	7—10		25—35	25—30	до 120	60—50

В даний час є досить даних, що дозволяють стверджувати, що сама по собі наявність тільки одного якогось із так називаних ознак близького пострілу не може служити підставою для висновку про постріл на близькій відстані. Це пояснюється тим, що ці сліди не вдається відрізнити від подібних слідів, що можуть спостерігатися при пострілах на далекій відстані.

Таблиця 5

Відстань виявлення окремих слідів близького пострілу на матеріалах одягу (бязь біла) для дробових рушниць калібру “16” і “12”

(Середні данні в сантиметрах)

Вид пороху	Розриви котрі утворюються до відстаней	Сліді опалення до відстані	Кіптява пострілу	Залишки порохових зерен
Добре виражена до відстані	Максимальна відстань виявлення	Добре виражена до відстані	Максимальна відстань виявлення
Димний			50-100	150-170
Бездимний		Немає

Рис. 25. Схема поширення ознак близького пострілу в залежності від відстані стрільби.

1-3 см - порохові гази зберігають форму каналу ствола. 3-5 см - механічна дія порохових газів позначається по максимальному діаметрі мішені.

5-7 см - механічна дія порохових газів зникає. 25-30 см - слідів кіптяви пострілу зникають. 60-120 см - відсутність слідів - близького пострілу.

Сліди механічної дії порохових газів на матеріалах одягу у вигляді великих надривів країв ушкодження або великого дефекту неправильної форми не відрізняються від точно таких же ушкоджень в області вихідних отворів, що утворяться при наявності ушкоджень кісток. Кіптява пострілу може відкладатися не тільки при пострілах на близьких відстанях, але і на будь-яких інших дистанціях в ободку обтирання кулі. При ряді умов, як уже вказувалося, відкладення кіптяви мають вид, котрий не відрізняється від відкладень кіптяви при пострілах на близькій відстані. Однак відкладення кіптяви за діаметром більші 10 см і, особливо, що мають кільцеподібну або променисту будову є специфічними для пострілів на близькій відстані. Наявність слідів механічної дії порохових газів і одночасно відкладень кіптяви пострілу також є абсолютною ознакою пострілу на близькій відстані.

Залишки порохових зерен у вигляді одиничних часток (1-3) можуть в окремих випадках виявлятися на далеких дистанціях пострілу в краях вхідного отвору й у кульовому каналі (В.Д. Попов, 1951). Ознакою пострілу на близькій відстані є тільки численні частки порохових зерен або сліди їхньої механічної дії у вигляді дрібних поглиблень і отворів, розташованих навколо вхідного ушкодження.

Опалення вовняних матеріалів одягу в результаті температурної дії порохових газів, хоча і не зустрічається при пострілах на далеких відстанях, однак саме по собі також не може служити абсолютною ознакою близького пострілу. Характер такого опалення нерідко нічим не відрізняється від опалення, що виникає при дії будь-якого іншого термічного чинника, що має досить високу температуру. До того ж локалізація опалення при близькому пострілі не постійна. Так, іноді ділянка опалення знаходиться на відстані 3-5 см від вхідного отвору з однієї із сторін від нього.

Таким чином, для висновку про постріл на близькій відстані необхідно виявити або сукупність ряду слідів або виявити їхнє характерне розташування навколо вхідного отвору.

До актів експертизи при визначенні відстані пострілу необхідно додавати в якості ілюстрацій фотографії, у тому числі і кольорові. На кольорових фотографіях повинні чітко відрізнятися значні сліди близького пострілу, тому що кіптява відрізняється за кольором від плям крові.

В.М.Колосова запропонувала спектрографічну методику визначення дистанції пострілу по наявності визначених металів і їхнього розподілу навколо вхідного отвору.

Методи виявлення нальоту кіптяви пострілу на поверхнях темного кольору. Якщо на предметах світлого фарбування кіптява пострілу добре помітна у вигляді темно-сірого нальоту, то на предметах темних тонів вона може бути на око цілком нерозрізнена. Слід зазначити, що на одязі чорного кольору кіптява пострілу, як правило, добре помітна на око у вигляді більш-менш світлого нальоту.

З запропонованих дотепер методів виявлення нальоту кіптяви пострілу на матеріалах темного кольору найбільше зручний метод фотографування досліджуваного об'єкта в інфрачервоних променях. Для цієї цілі, крім звичайного фотоапарата, необхідний спеціальний фільтр на об'єктив і фотоплатівки «Інфрахром». Зйомка заснована на властивостях кіптяви пострілу, - через значне утримання в ній важких металів поглинати інфрачервоні промені, у той час як матеріал одягу. пофарбований звичайними (головним чином аніліновими) барвниками, ці промені, як правило, вільно відбиває. У результаті на фотознімку матеріал одягу являє собою білий або світлосірий фон, а кіптява пострілу має вид чорної плями, розташованої навколо вхідного отвору. Форма розташування нальоту кіптяви пострілу звичайно передається у всіх деталях. Не вдається домогтися знебарвлення досліджуваного матеріалу в тих випадках, коли до складу барвника (або пропитки, якою перед фарбуванням оброблюються тканини) входять солі важких металів: заліза, міді, хрому й інш., що буває в одиничних випадках.

Фотографування окружності вхідного отвору в інфрачервоних променях іноді дозволяє виявляти наявність кіптяви пострілу через великий термін після нанесення ушкодження і навіть після таких грубих механічних впливів, як прання.

Б.Р.Кіричинським запропонований прилад для фотометричних досліджень у відбитих інфрачервоних променях, що може бути використаний для визначення наявності і характеру розташування кіптяви пострілу навколо вхідного отвору. При цьому результат проведеного дослідження може бути поданий графічно у вигляді ламаної лінії. Автор методу вважає, що за допомогою приладу може бути виявлена картина розподілу кіптяви пострілу в тих випадках, коли фотографування в інфрачервоних променях не дає позитивного результату, тому що прилад чутливий крім ближніх і до довгохвильових променів (до 0,09-3 мікрона).

Варто згадати застосовувану рядом авторів методику знебарвлення матеріалу предмета-носія в різних реактивах. Для цієї цілі Л.М.Ейдлін (1939) рекомендує хлорне вапно, гідросульфіт, перекис водню і розведеної азотної кислоти, а Е.Ю.Брайчевська і К.Е.Завадинська - діафенол. С.Д.Каплан для знебарвлення тканин чорного або синього кольору рекомендує суміш рівних кількостей міцної азотної кислоти й етилового спирту.

Для обробки реактивом по методу знебарвлення окружність отвору ділиться на чотири рівні частини, приймаючи за центр вхідний отвір. Потім з одягу вирізається трикутний шматок із бічними сторонами (катетами) не менше 10 см довжиною, у вершини прямого кута якого залишається частина вогнепального отвору. Попередньо з одягу вирізаються шматочки матерії для контрольних досвідів і з метою визначення найбільш придатного реактиву для знебарвлення барвника досліджуваного зразка тканини.

Методика знебарвлення предмета-носія об'ємна і незручна, тому що, призводить до часткового псування речових доказів, водночас далеко не завжди гарантує успіх. Так, наприклад, її цілком не можна застосовувати на прогумованих і інших тканинах що не промакають під дією водних розчинів.

Наліт кіптяви пострілу може бути також перенесений на зволожений фіксований і відмитий фотопапір, листом якого покривають окружність досліджуваного отвору, а потім об'єкт поміщають під прес на 5-10 хвилин. Задовільні результати вдається однак одержати звичайно лише у свіжих випадках. При цьому на папір переходить далеко не весь наліт кіптяви пострілу, а тільки незначна його частина.

Коли кіптява на око не помітна, для виявлення присутності її на об'єкті можуть бути використані також хімічні, рентгенографічні, спектроскопічні і мікроскопічні методи, однак вони мають той недолік, що не дають уявлення про картину поширення нальоту кіптяви пострілу навколо вхідного отвору.

2.3. Визначення відстані пострілу при стрільбі шротом.

При стрільбі шротом є можливість визначати відстані пострілу не тільки за характером нальоту кіптяви пострілу і залишкам порохових зерен, але і за розмірами діаметра розльоту шроту на перепоні, тому що діаметр розльоту шроту на перепоні тим більше, чим більше відстань пострілу. Однак крім відстані пострілу на розсіювання шроту впливають і інші чинники, що необхідно враховувати. До них відносяться як чинники, що залежать від властивостей каналу ствола - його калібру і характеру свердлування, так і численні чинники, що залежать від характеру спорядження патрона - якість і кількість пороху, кількість шротин у шротовому снаряді і вага снаряда, діаметр шротин, форма шротин, якість порохових пижів і ряд інших.

Як показують експерименти, ці чинники роблять помітний вплив на розмір розсіювання шроту при пострілах, починаючи з дистанції в 5-10 метрів, за винятком чинників, що залежать від властивостей самого шроту (діаметр шроту і правильність його форми), вплив котрих помітно вже з трьох метрової дистанції. Таким чином, точно встановлювати дистанцію стрільби тільки по ступеню розсіювання шроту на відстанях понад п'ятьох, а особливо десятьох метрів не можна, тому що на великих дистанціях пострілу на розсіювання шроту впливає цілий ряд чинників, визначити ступінь участі котрих практично неможливо [8].

Визначення дистанції пострілу за розсіюванням шроту на різних перепонах удається, якщо останні мають плоску поверхню і достатні розміри (наприклад, стіни, забори). У ряді випадків ця задача може бути орієнтовно вирішена і на дистанціях понад 5 м. Для цієї цілі, крім виміру площі розсіювання шроту, необхідні ще й інші дані. До них, крім самого снаряда шроту, звичайно хоча б у вигляді окремих шротин що виявляються в глибині ушкодження, відносяться пижі і гільзи, що також нерідко можуть бути знайдені на місці події. За гільзою і пижом визначається калібр рушниці, що до відомого ступеня дозволяє судити про модель рушниці. Якість пижа дає можливість визначити ступінь його впливу на розсіювання шроту. Пиж разом із гільзою дозволяють в значній мірі орієнтуватися в характеру і якості спорядження патрона, застосованого для пострілу.

Необхідно мати на увазі, що на практиці можуть зустрітися два типи спорядження патронів. Варто розрізняти патрони, споряджені за стандартами або близьким до них (головним чином у мисливців), і патрони, що, як правило, зустрічаються тільки в осіб, хоча і озброєних шротовими рушницями, котрі не мають відношення до полювання. Не займаючись полюванням, ці особи не зацікавлені в гарному бої своїх рушниць, а тому і не дотримують правил спорядження патронів. Як правило, шротові патрони такими особами споряджаються без усякої системи, як прийдеться. Заряд пороху або неприпустимо великий, або, навпаки, цілком недостатній для нормального бою рушниці. Шріт (нерідко саморобного виготовлення) має неправильну форму, різні розміри і вагу шротин. Пижі самі примітивні, із підручних матеріалів (паперу, ганчірок) і, що особливо істотно, усі патрони споряджені по-різному. При стрільбі такими патронами розсіювання шроту дуже значне, він нерівномірно розподіляється на мішені, і розсіювання шроту на тих самих дистанціях пострілу виявляється цілком різним.

Тому що при стрільбі патронами, в основу спорядження яких покладений принцип випадку, відсутня закономірність у розсіюванні шроту, то скільки-небудь точне визначення дистанції пострілу стає неможливим.

Для стрільби патронами, спорядженими за прийнятими нормами або близькими до них, можуть бути складені схеми і таблиці, отримані шляхом експериментальної стрільби (рис. 26 і таблиця 6), що хоча і не можуть служити підставою для категоричних висновків, дозволяють орієнтуватися в дистанції пострілу за осипом шроту. Такого типу патрони, як показує практика, звичайно і зустрічаються у мисливців.

Рис. 26. Схема розсіювання шроту при пострілах із дробової рушниці 12-го калібру (А. І. Толстоп’ят).

При визначенні відстані пострілу по розсіюванню шроту на одязі, крім трудностей, зазначених вище, виникають і інші трудності, тому що необхідно враховувати ще співвідношення розмірів одягнутого на тіло людини одягу і площі розсіювання шроту при пострілі на різних відстанях, позу, у якій знаходився постраждалий у момент пострілу, розмір кута нахилу ствола рушниці стосовно поверхні одягу і. нарешті, форму поверхні одягу, одягнутої на тіло.

Таблиця 6

Дата добавления: 2014-01-04