Встановлення виду і зразка (моделі) зброї, за ознаками вогнепальних ушкоджень

Вирішення ситуаційних задач при дослідженні слідів пострілу

Розміри кутів падіння у “тисячних” для куль деяких зразків вогнепальної зброї

Зразки зброї	Дистанції пострілу в метрах
1. Пістолети-кулемети (автомати) ППШ і ППС
2. Карабіни зразка 1938 і 1944 рр. (легка куля)	1,5	2,3	3,5	5,2	7,9
3. Гвинтівка зразка 1891/30 рр. (легка куля)	0,9	1,7	2,9	4,4	6,4	9,3

2. Розмір кута падіння АВС у «тисячних»

АС х 1000 = 18 х 1000 = 18 тисячних (2)

ВС 1000

3. У третьому горизонтальному рядку таблиці 7 знаходимо число 18, тобто кут падіння кулі в «тисячних», стріляної з гвинтівки Мосіна. У верхньому горизонтальному рядку таблиці над числом 18 читаємо відповідну нашим даним визначену дистанцію пострілу, яка дорівнює 800 м.

Крім попереднього визначення напрямку і дистанції пострілу, при встановленні місця пострілу за кутом падіння кулі необхідно врахувати висоту місцевих предметів, наприклад, різних будинків, що можуть знаходитися на шляху польоту кулі, тому що необхідно визначити, чи не могли місцеві предмети перешкоджати польоту кулі за встановленим розрахунком.

Приведемо приклад такого визначення: дальність польоту легкої гвинтівкової кулі за кутом падіння визначена в 2000 м. На траєкторії кулі є будинок, висотою 25 м, що розташований на відстані 700 м від пробоїни. Вершина траєкторії, як уже вказувалося, знаходиться, приблизно, на 3/5 відрізка траєкторії від дульного зрізу. У нашому випадку вершина траєкторії буде знаходитися, приблизно, на відстані 800 м від першої пробоїни. За таблицею знаходимо, що висота траєкторії для легкої гвинтівкової кулі, стріляної із станкового кулемета, на дистанції 2000 м дорівнює 63 м. Отже, якщо на відстані 800 м від пробоїни куля летить на висоті 63 м, то на відстані 700 м вона пролетить над будинком висотою 25 м.

У тих випадках, коли встановлена наявність на розрахованій траєкторії перешкоди для кулі, це свідчить про те, що досліджувані пробоїни нанесені кулею, що рикошетували, отже, описаний метод розрахунків не може бути використаний.

Визначити вид і зразок зброї за ознаками вогнепальних ушкоджень важко і можливо лише в окремих випадках. Частіше є можливість звузити коло зброї, що могла нанести дане ушкодження, шляхом виключення ряду видів і зразків зброї.

Визначити вид і зразок зброї найбільш можливо за ознаками близького пострілу навколо вхідного отвору. Для цієї цілі можуть бути використані форма і розмір механічної дії порохових газів, специфічне розташування нальоту кіптяви пострілу, характер залишків порохового заряду і відбитки дульного кінця зброї [1, 3, 5, 8, 9, 10, 12].

Крім того, дані для судження про вид і зразок зброї можуть бути отримані за діаметром вхідного отвору, тому що він в ряді випадків відповідає калібру кулі, що нанесла цей отвір, а також іноді за характерною формою вхідного отвору. При множинних кульових ушкодженнях для рішення даного питання може бути використаний характер взаємного розташування вхідних отворів.

Характер механічної дії газів дозволяє лише приблизно визначити вид зброї, із якої нанесене ушкодження. Вище вказувалося, що за силою механічної дії порохових газів серед існуючих видів і зразків зброї розрізняють зброю потужну, середньої потужності і малої потужності (стосовно до ушкоджень одягу). У випадку великих розривів одягу, можна виключити зброю середньої і малої потужності. Незначна ж механічна дія газів може спостерігатися в будь-якої зброї, у тому числі і потужної, при пострілах дефектними патронами. Більш точне визначення зброї тільки за цими ознаками неможливо.

Специфічне розташування нальоту кіптяви пострілу спостерігається, по-перше, у тих випадках, коли постріл робиться зі зброї, що має дульно-гальмовий пристрій. Останній у вигляді компенсатора є у пістолетах-кулеметах «ППШ» і «ППС» (рис. 35-36) і у виді гальма-компенсатора в самозарядній гвинтівці «СВТ-40» та в автоматі “АК-74”, а також в ряді іноземних моделей вогнепальної зброї (рис. 37). Дульно-гальмовий пристрій прикриває дульний зріз зброї і направляє значну частину порохових газів у віконця компенсатора. У залежності від числа, форми і взаємного розташування віконець компенсатора порохові гази з кіптявою пострілу проникають через них і відкладаються на мішені, утворять специфічне тільки для даної конструкції компенсатора зображення у вигляді характерних за формою, числу і розташуванню плям.

Така картина спостерігається тільки при пострілах не далі 1-2 см від передньої площини компенсатора. При пострілах з пістолета-кулемета «ППШ» навколо вхідного отвору утворюється центральна пляма кіптяви і три інших витягнутих плями (дві бокові і верхня), причому верхня пляма розміщується перпендикулярно боковим (рис. 38). При пострілі з пістолета-кулемета «ППС», крім центральної плями кіптяви, утворяться ще дві бокові плями у вигляді розкритих крил метелика (рис. 39). Наявність описаного специфічного відкладення кіптяви пострілу дозволяє без ускладнень визначати зразок зброї, із якої зроблений постріл.

Рис. 35. Компенсатор пістолета-кулемета Рис. 36. Компенсатор пістолета-кулемета

«ППШ». «ППС».

Рис. 37. Гальмо-компенсатор пістолета-кулемета „Беретта" моделі 1938 р.

Рис. 38. Вхідний отвір. Постріл з пістолета-кулемета «ППШ» на мінімальній дистанції.

Рис. 39. Вхідний отвір. Постріл з пістолета-кулемета «ППС» на мінімальній дистанції.

Характерне розташування нальоту кіптяви пострілу навколо вхідного отвору спостерігається також при пострілах із малокаліберної спортивної зброї. При цьому на деяких дистанціях стрільби відкладення кіптяви набувають променистої форми. Число променів завжди точно відповідає числу нарізів у каналі ствола зброї. За даними Б.Р.Морозовича малокаліберні спортивні гвинтівки «ТОЗ-8» і «ТОЗ-12», що мають чотири нарізи в каналі ствола, при пострілах на відстанях із 3 до 9 см утворять відкладення центральної кіптяви хрестоподібної форми, тобто з чотирьох променів (рис. 40). Малокаліберні спортивні гвинтівки, що мають шість нарізів у каналі ствола (цільові гвинтівки), відповідно дають відкладення кіптяви пострілу у вигляді шестипроменевої зірки.

При пострілах із спортивних малокаліберних пістолетів відкладення кіптяви також мають променисту форму і число променів відповідає числу нарізів у каналі ствола пістолета, із якого зроблений постріл. Однак у цих випадках промені розташовуються в зоні периферичної кіптяви (рис. 41).

Рис. 40. Вхідний отвір. Постріл із малокаліберної гвинтівки „ТОЗ-8" на відстані 5 см. Промениста форма (4 промені) центральних накладень кіптяви пострілу.

Рис. 41. Вхідний отвір. Постріл із малокаліберного пістолета Марголіна на відстані 1 см. Промениста форма (6 променів) периферичних накладень кіптяви пострілу.

Характер залишків порохового заряду (незгорілих зерен) дозволяє визначити тип і іноді марку пороху, завдяки чому в ряді випадків вдається установити вид, а іноді і зразок зброї, із якої був зроблений постріл, і в більшості випадків виключити ряд видів і зразків зброї, які не могли бути застосовані.

Відбитки дульного кінця зброї виникають тільки при пострілах в упор. Спостерігаються вони рідко, головним чином на шкіряних частинах одягу. Відбитки можуть бути повними і неповними. При повному відбитку, коли цілком відбивається край дульного зрізу і прилягаючі частин (наприклад, передня поверхня кожуха затвора пістолета, передній кінець шомпола і мушка у автоматів “АК-47”, відбиток дульного зрізу другого ствола в дробових рушницях, можливо визначення зразка зброї, із якого зроблений постріл.

При неповних відбитках нерідко вдається виключити ряд зразків зброї, а якщо зброя надана на експертизу, визначити, чи міг бути зроблений постріл із зброї даного зразка.

Відповідність діаметра вхідного отвору калібру кулі, що нанесла пошкодження спостерігається лише на тих перепонах, що мають достатню пластичність, наприклад, металеві предмети. Якщо точне визначення калібру кулі за діаметром вхідного отвору за дуже рідкісним винятком не вдається, то виключення ряду калібрів куль, що не могли нанести даний вхідний отвір можливо набагато частіше. Однак варто мати на увазі, що більшість зброї, яка застосовується при скоєні злочинів, має однакові або дуже близькі калібри, що перешкоджає визначенню її за вхідними отворами, утвореними кулями, стріляними з такої зброї. Так, не можна розрізнити вхідні отвори, нанесені кулями калібру 7,62 мм від 7,65 мм, 8 мм і навіть 9 мм, а ці калібри є найбільш поширеними. Легко розрізняються за своїми діаметрами отвори, що утворенні кулями відповідно калібру 6,35 мм і 7,62 мм, 7,62 і 11,43, а також 9 і 11,43 мм.

При дослідженні вогнепальних ушкоджень одягу варто мати на увазі, що, за даними В.П.Петрова, калібру кулі відповідає не діаметр дефекту тканини, а діаметр цього дефекту, включаючи ободок обтирання.

Визначення калібру кулі за діаметром вхідного отвору варто робити тільки в тих випадках, коли вхідний отвір має правильну круглу форму, із вираженим і розташованим при цьому тільки концентрично, ободком обтирання.

Форма вхідного отвору дозволяє судити про вид застосованої зброї в дуже рідких випадках. Це можливо, якщо куля вдарилася в досить пластичну перепону точно своєю бічною стороною. Форма отвору в таких випадках є копією бічного перетину (уздовж довгої осі) кулі, що разом із розмірами отвору дозволяє визначити вид і зразок кулі.

Характер розташування вхідних отворів при множинних кульових ушкодженнях дозволяє установити, чи нанесені вони автоматичною чергою пострілів (із самострільної зброї) або ж послідовно одинокими (із самозарядної або неавтоматичної зброї). При цьому керуються наступними ознаками: автоматична черга пострілів звичайно наносить вхідні отвори, розташовані ланцюжком у вигляді ламаної лінії (рис. 42), тоді як послідовно нанесені одиночні ушкодження завжди розташовуються хаотично, на якійсь більш-менш значній площі. Це явище спостерігається навіть при самогубствах, де завжди проглядається прагнення стріляючого наносити постріли у визначену мінімальну за розмірами область тіла (звичайно область серця або в голову). При цьому розмір площі, що займають вхідні отвори не зв'язаний постійною залежністю з числом пострілів. Автоматична ж черга пострілів наносить ланцюжок вхідних отворів, що тим довше, чим більше окремих пострілів у черзі.

Рис. 42. Ланцюжок множинних вхідних отворів. Черга (8 пострілів) з пістолета-кулемета «ППШ».

Якщо встановлено, що досліджувані множинні ушкодження нанесені автоматичною чергою пострілів, то коло зброї, що могло бути застосоване для нанесення даних ушкоджень, значно звужується. Виключається вся неавтоматична зброя: гвинтівки (карабіни), револьвери, а також самозарядна зброя - автоматичні пістолети і самозарядні гвинтівки (мова йде про справну зброю). На практиці при наявності ушкоджень автоматичною чергою пострілів надалі виявляється, що вони нанесені, як правило, з автомата (пістолета-кулемета). Це пояснюється тим, що в період мирного часу ушкодження з ручних і станкових кулеметів зустрічаються лише як дуже рідкісний виняток.

Якщо встановлено, що пошкодження нанесені не автоматичною чергою пострілів, то судити про вид зброї за цими даними не можна. З будь-якої зброї, у тому числі із самострільного (автомати і кулемети), можна нанести декілька одиночних ушкоджень. Різниця тільки в часі. Автоматична зброя і револьвери дозволяють нанести такі ушкодження в значно менший проміжок часу, чим неавтоматична (гвинтівки, карабіни), при користуванні котрими необхідно вручну перезаряджати зброю після кожного пострілу. Крім того, варто мати на увазі, що автоматична черга пострілів із добре фіксованої зброї може дати картину хаотичного розташування вхідних отворів.

Виключення ряду видів зброї, що не могла бути застосована на місці події, можливо і за ступенем пробивної спроможності кулі, що нанесла дане ушкодження.

При цьому варто мати на увазі, що для висновків про вид зброї можуть бути використані тільки ті ушкодження, характер яких свідчить про велику пробивну силу кулі, наприклад такі, як наскрізні ушкодження бруса і навіть кам'яних (цегельних) стін, наскрізні ушкодження одночасно однією кулею кількох людей і т.д.

У подібних випадках у висновку експертизи вказують, що ушкодження нанесене кулею зброї, що володіє великою пробивною силою, наприклад, гвинтівки, карабіна, кулемета.

Якщо характер ушкодження свідчить про малу пробивну силу кулі, то установити тільки за цією ознакою вид зброї не можна, тому що мала пробивна спроможність кулі може залежати не тільки від властивостей самої зброї, але і від якості патронів (дефектні), а також від великої відстані пострілу, на якій куля уже втратила частину своєї енергії.

У результаті подібні ушкодження виникають як від гвинтівкової кулі, так і від кулі кишенькового пістолета.

При визначенні виду і зразка зброї зустрічаються значні трудності, що не дозволяють у багатьох випадках відповісти на поставлені запитання.

Особливо важко таке дослідження при ушкодженнях із саморобної і переробленої зброї.

Обрізи. Кулі, стріляні з обрізів гвинтівок (карабінів) і автоматів, наносять ушкодження різного виду в залежності від довжини ствола, характеру каналу ствола і дульного зрізу. Початкова швидкість кулі, стріляної з обрізів, а отже, і пробивна спроможність її різко зменшені, тому що укорочення довжини ствола при використанні для стрільби патрона, призначеного для зброї з довгим стволом, веде до неповного згорання порохового заряду. При пострілах на близькій відстані з обрізів, маса пороху що не згоріла і частково обгорілих зерен, викидається з каналу ствола; і можуть бути виявлені навколо вхідного отвору на перепоні.

Обрізи у переважній більшості випадків виготовляються з старих, зношених екземплярів зброї, що мають сліди окислення, стерті нарізи у каналі ствола, тому кулі, стріляні з такої зброї, як правило, не мають обертального руху, навіть якщо канал ствола обрізу досягає в довжину 10-15 см і більше. Куля, перекидаючись у повітрі, потрапляє в перепону частіше усього своєю боковою стороною, роблячи вхідний отвір значно більших розмірів, чим куля, стріляна зі звичайної зброї.

При виготовленні обрізів, у результаті недотепного відділення частини ствола зброї, дульний зріз обріза нерідко має задирки, вибої, що виступають з каналу ствола. Кулі, стріляні з такого обріза, деформуються вже при вильоті з каналу ствола. Задирки розрізають оболонку кулі, у результаті чого вона ламається і розвертається. У ряді випадків оболонка кулі відокремлюється від сердечника і летить самостійно, іноді у вигляді декількох осколків. Пробоїни, нанесені такими деформованими кулями, не відрізняються від осколкових ушкоджень. Через малу пробивну спроможність такі осколки наносять сліпі ушкодження. Кульове походження ушкодження визначають при дослідженні витягнутих із глибини ушкодження осколків.

Ушкодження із самопалів. Самопали, підпали, поджиги – неофіційна назва саморобної дульнозарядної шомпольної зброї. Систематизація ушкоджень із самопалів викликає значні трудності, тому що така зброя надзвичайно різноманітна за устроєм, причому кожний екземпляр носить різко виражений індивідуальний характер.

До цього варто додати, що для стрільби з такої зброї використовуються не унітарні патрони, а різноманітні саморобні кулі і різні марки димних або бездимних порохів у різному об'ємі. Таким чином, не тільки сама зброя, але і кожний постріл із неї стає різко індивідуальним.

Як правило, через конструктивну недосконалість зброї і відсутності нарізів у каналі ствола, при пострілі із самопалів відбувається значний прорив порохових газів перед кулею. Тому кінетична енергія кулі (снаряда) звичайно мала і, як правило, нею наносяться сліпі ушкодження. За тією ж причиною значна частина порохового заряду не згоряє, а викидається назовні і може бути виявлена навколо вхідного отвору на перепоні, якщо постріл був зроблений на досить близькій відстані.

Сигнальні пістолети (ракетниці) (рис. 43) можуть на близьких відстанях наносити ушкодження освітлювальними (сигнальними) “зірками”, що при пострілі викидаються із сигнального або освітлювального патрона вибивним зарядом з димного пороху. При дистанціях пострілу до 50-100 см пробиваються соснові дошки товщиною до 1 см і кістки людського черепа. Вхідний отвір буває оточено нальотом кіптяви чорного кольору, типовим для димного пороху.

Рис. 43. Сигнальний пістолет (ракетниця) калібру 26 мм.

Стартові пістолети (рис. 44) мають ту особливість, що стріляють одним капсулем і продукти вибуху капсульного складу вилітають не вперед, а нагору в спеціальний отвір у кожусі пістолета. Як показують експерименти, при дуже близьких відстанях постріл із такого пістолета далеко не безпечний. При дистанції до 1 см гази, що утворюються, пробивають картон товщиною до 1 мм. Навколо отвору виникає різко виражена зона опалення з ділянками обвуглювання і відкладається наліт кіптяви діаметром до 3-4 см.

Рис. 44. Стартовий пістолет випуску 1947 р. і обойма з патронами до нього.

Дата добавления: 2014-01-04