Встановлення послідовності нанесення ушкоджень та визначення вхідних отворів утворених першими

Можливість визначення при дослідженні множинних кульових ушкоджень послідовності їх нанесення обмежена. Дотепер таке визначення пропонувалося робити по наявності в окружності першого з нанесених вхідних отворів слідів рушничного мастила. Однак дослідження в цій області показали, що рушничне мастило в ободку обтирання вхідного отвору можливо виявити в ряді випадків не тільки після першого після змазування каналу ствола пострілу, але і після другого і навіть третього пострілів. Таким чином, якщо врахувати, що тонкий шар рушничного мастила є, як правило, на самих патронах, звідки воно легко переходить на мішень, то стає очевидним, що виявлення слідів рушничного мастила навколо вхідного отвору не може служити достовірною ознакою першого пострілу.

Запропонований у свій час рядом авторів (І.В.Воскресенський, і ін.) спосіб визначення першого вхідного отвору за відсутності або слабко вираженому ободку обтирання, не має практичного значення (В.І.Прозоровський, 1949). При експериментальних пострілах із зброї з ретельно вичищеним каналом ствола в тканині білого кольору можна за виразністю ободка обтирання відрізнити вхідний отвір, нанесений кулею першого пострілу, від наступних. Це пояснюється тим, що велика частина кіптяви пострілу і рушничного мастила переходить на поверхню кулі в момент її зіткнення з поверхнею каналу ствола. Якщо в каналі ствола кіптява пострілу відсутня, то і на кулі її дуже мало. Після першого пострілу канал ствола покривається густим нальотом кіптяви. При другому пострілі частина цієї кіптяви збирається поверхнею кулі і залишається на ній, у результаті чого й ободок обтирання вхідного отвору значно краще виражений, чим при першому пострілі. Відрізнити вхідний отвір, нанесений другим пострілом, від третього і наступних за виразністю ободка обтирання не вдається. Це зв'язано з тим, що кількість кіптяви в каналі ствола від пострілу до пострілу зростає до деякої межі настільки незначно, що така різниця практично не може бути зареєстрована навіть в експерименті (В.Н.Піддубний, 1946).

При ушкодженнях, нанесених автоматичною чергою пострілів з автомата Калашнікова, також іноді можна установити, яке з них нанесено першим, якщо число пострілів у черзі було більше трьох. Це дозволяє визначати, у яку область тіла був спрямований дульний кінець зброї при пострілах. Останнє може мати значення при рішенні слідством питання про те, що мало місце в даному випадку - самогубство або нещасний випадок, а також і для визначення відстані пострілу.

Зупинимося на деяких явищах, які виникають при пострілі. У зв'язку з тим, що точка упора зброї - приклад, що упирається в плече, спусковий гачок із пальцями руки, знаходиться нижче осі каналу ствола, дульний кінець зброї при пострілі після вильоту кулі різко підскакує нагору. Тому що це явище виникає вже після вильоту кулі, то при одиночній стрільбі воно не відбивається на розсіюванні куль (стрілець після кожного пострілу знову наводить зброю на ціль). При автоматичній стрільбі дане явище приводить до різкої вібрації ствола у вертикальній площині, що наростає від пострілу до пострілу. У результаті цього отвір від першої кулі буде знаходитися поблизу від другого отвору, третій отвір розташовується на більшій відстані від другого, а четвертий від третього ще на більш значній відстані і т.д. Найбільш різко ця особливість у розсіюванні куль позначається при неприцільній стрільбі, типової для нещасних випадків. Якщо ж зброя міцно фіксується в руках, як це спостерігається при прицільній стрільбі, або ж стрілянина робиться з упора, розсіювання куль відбувається в значно меншому ступені.

Щоб визначити, яке з вхідних отворів нанесено першим, порівнюють відстані між двома крайніми отворами на обох кінцях досліджуваного ланцюжка ушкоджень. Вхідний отвір, нанесений першим, розташовано поблизу від сусіднього з ним отвором. Отвір що, нанесено останнім, знаходиться на значній відстані від прилеглого до нього ушкодження.

Дата добавления: 2014-01-04