Форми співучасті в кримінальному праві

Форма співучасті передбачає специфіку об'єднання співучасників, яка обумовлюється змістом об’єктивних і суб’єктивних ознак спільної участі кількох суб'єктів у вчиненні злочину. Такими ознаками є спосіб взаємодії співучасників і наявність та характер змови між ними.

Залежно від ступеня узгодженості дій співучасників можна виділити такі форми співучасті: 1) співучасть без попередньої змови; 2) співучасть за попередньою змовою.

Залежно від способу взаємодії співучасників між собою співучасть поділяється на: 1) співвиконавство; 2) співучасть у власному розумінні слова.

За характером участі окремих співучасників у вчиненні злочи­ну, співучасть поділяють також на просту і складну.

Виділення форм співучасті має істотне значення для кримінальної відповідальності співучасників, оскільки: а) дозволяє обґрунтувати з правової точки зору відповідальність не лише виконавця, а й інших учасників спільного вчинення злочину; б) впливає на кваліфікацію дій співучасників.

Проста співучасть (співвиконавство) передбачає таке об’єднання зусиль співучасників, за якого кожен із них вчинює однакові з правової точки зору діяння і виступає як виконавець злочину. Різновидами такої форми співучасті є група осіб без попередньої змови і група осіб з попередньою змовою. Ця форма співучасті характеризується тим, що всі співучасники безпосередньо беруть участь у виконанні об’єктивної сторони злочину. При цьому можливі такі ситуації: 1) кожен із співучасників виконує всю об’єктивну сторону злочину; 2) окремі співучасники, діючи за розподілом ролей, виконують лише частину об’єктивної сторони злочину. Як у першому, так і в другому випадках злочинні наслідки настають у результаті сукупної діяльності співвиконавців і є спільними для них. Так, співвиконавцями умисного вбивства судова практика визнає і тих осіб, котрі хоча і не здійснювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілого, але, будучи об’єднаними з іншими співвиконавцями єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, здійснили частину того обсягу дій, який група вважала за необхідне виконати з метою реалізації цього умислу.

Складна співучасть передбачає вчинення кожним із учасників різних за характером і правовою оцінкою дій або бездіяльності. Для такої форми співучасті характерним є розподіл ролей між співучасниками, які виступають як виконавець, організатор, підбурювач, пособник, але не обов’язково, щоб співучасники при вчиненні певного злочину виконували всі перелічені ролі - достатньо наявності виконавця і ще хоча б одного з названих інших видів співучасників (виконавець і організатор, виконавець і підбурювач тощо). Складна співучасть охоплює також такі форми спільної злочинної діяльності, як організована група і злочинна організація.

На практиці форми й види співучасті можуть переплітатися між собою. Наприклад, в рамках вчинення злочину організованою групою за наявності організатора, підбурювача й пособника можливе виконання об’єктивної сторони злочину (повністю чи частково) двома або більше учасниками, які діють як співвиконавці. У таких випадках з’ясування форми і виду співучасті, ролі кожного із співучасників злочину має значення для визначення характеру й ступеня суспільної небезпеки вчиненого кожним із співучасників, для кваліфікації злочину та їх відповідальності.

Що стосується групової злочинної діяльності, то закон (ст.28 КК) передбачає чотири види злочинних спільнот: 1)група без попередньої змови; 2) група з попередньою змовою; 3) організована група; 4) злочинна організація. Критеріями такої диференціації групової злочинної діяльності виступають наявність і зміст попередньої змови, кількість учасників та ступінь їх зорганізованості.

Група осіб без попередньої змови - це два або більше виконавців, які утворили групу для спільного вчинення злочину без попередньої домовленості між собою про це (ч.1 ст.28 КК). Відсутність попередньої змови означає, що виконавці злочину до початку виконання об’єктивної сторони складу злочину не домовлялися про його вчинення, про спільність своїх дій, розподіл ролей тощо. Для цієї групи характерне спонтанне, ситуативне об’єднання зусиль виконавців для досягнення загального злочинного результату безпосередньо перед його вчиненням або в процесі його вчинення. Учасники такої групи можуть бути незнайомими між собою. Діючи як співвиконавці, вони можуть разом розпочинати виконання об’єктивної сторони злочину або долучатися до злочину, вчинення якого іншим співвиконавцем уже розпочалося, але ще не закінчилося. Дії таких осіб мають бути погодженими стосовно об’єкта та об’єктивної сторони злочину, і ці особи повинні усвідомлювати, що діють спільно для досягнення єдиного злочинного результату. При цьому члени такої групи можуть застосовувати різні засоби й знаряддя злочину, діяти стосовно кількох потерпілих одночасно. У судовій практиці як зґвалтування, вчинене групою осіб, кваліфікуються дії кожного із винних, які діяли погоджено щодо кількох потерпілих, хоча кожен із них зґвалтував одну потерпілу.

Відсутність попередньої змови не виключає можливості змови між членами такої групи під час виконання ними об'єктивної сторони злочину. Безпосередньо вчинюючи злочин, вони можуть домовлятися при цьому про характер спільних дій, розподіляти ролі, узгоджувати свою подальшу (у т. ч. посткримінальну) поведінку тощо.

Діяльність осіб у складі групи без попередньої змови характерна для вчинення злочинів, передбачених статтями 293, 294, 296 КК. У деяких випадках цей вид групи передбачено як кваліфікуючу пев­ний злочин ознаку (ч.3 ст.152, ч.2 ст.153, ч.2 ст.296, ч.2 ст.402, ч.2 ст.404, ч.3 ст.405, ч.3 ст.406 КК). Для кваліфікації цих діянь за вказаною ознакою не вимагається попередньої змови між учасниками злочину, однак, якщо вона мала місце, то їх дії (за відсутності такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб) кваліфікуються як вчинені групою осіб.

Отже, підсумовуючи сказане, слід зазначити, що злочин вважається вчиненим групою осіб без попередньої змови у разі:

а) змова на спільне вчинення злочину у співвиконавців відсутня взагалі - це означає, що домовленість між ними про спільне вчинення злочину як окремий елемент співучасті місця не має і таке вчинення відбувається або спонтанно, або шляхом ситуаційного узгодження діяння одного співвиконавця з діянням іншого;

б) змова про вчинення злочину наявна, але вона не є попередньою – це означає, що домовленість між співвиконавцями про спільне вчинення злочину виникає після того, як принаймні один із них уже розпочав вчинення діяння, яке передбачене як обов’язковий компонент об’єктивної сторони відповідного юридичного складу злочину; при цьому реалізація зазначеної домовленості відбувається, як правило, у вигляді приєднання відповідного діяння одного співвиконавця до діяння, яке продовжується іншим співвиконавцем.

Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього злочину декількома (двома і більше) суб’єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення (ч.2 ст.28 КК).

Таким чином, специфічними ознаками даного прояву співучасті, визначеними на нормативному рівні, є:

1) наявність серед співучасників принаймні двох осіб, спільність діянь яких дозволяє визнавати цих співучасників «групою осіб»;

2) наявність попередньої змови між зазначеними співучасниками, тобто досягнення ними домовленості про спільне вчинення злочину заздалегідь – до початку вчинення злочину.

Домовитись про спільне вчинення злочину заздалегідь - означає дійти згоди щодо його вчинення до початку виконання його об’єктивної сторони. Таким чином, ця домовленість можлива на стадії готування злочину, а також у процесі замаху на злочин. Вона повинна стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об’єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо). Така домовленість може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо.

Учасники вчинення злочину такою групою діють як співвиконавці. При цьому можливий технічний розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль. Так, з урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють вбивство за попереднім зговором, до таких дій можуть бути віднесені передача іншому співучасникові зброї безпосередньо при вчиненні вбивства, подолання опору потерпілого або приведення його у безпорадний стан з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим виконавцем тощо.

Таким чином, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб зумовлює наступний загальний висновок: ч.2 ст.28, як і ч.1 ст.28, передбачає окремий різновид такої форми співучасті, як спів виконавство. Однак в даному разі це спів виконавство за попередньою змовою у межах якого взаємодія між співвиконавцями може носити як традиційний (простий) характер, так і передбачати певний розподіл функцій (бути ускладненою).

Важливим не лише в теоретичному, а і в практичному плані э питання про співвідношення понять «вчинення злочину групою осіб» і «вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою». З цього приводу можна зазначити наступне: а) ч.1 ст.28 передбачає відсутність попередньої змови як обов’язкової ознаки поняття «вчинення злочину групою осіб»; б) ч.2 ст.28 передбачає наявність попередньої змови як обов’язкової ознаки поняття «вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою»; в) за таких умов кожне поняття має власний специфічний зміст, який в певній своїй частині виключає зміст іншого поняття. Цей висновок є основним орієнтиром при кваліфікації окремих кримінально-правових ситуацій.

І, останнє, - вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою передбачено як одна із обставин, які обтяжують покарання (п.2 ч.1 ст.67 КК).

Організована група - це стійке об’єднання декількох осіб (трьох і більше суб’єктів злочину), які попередньо зорганізувалися для готування або вчинення злочинів. Ознаками організованої групи є: 1) наявність декількох осіб (трьох або більше); 2) попередня їх зорганізованість у спільне об’єднання для готування або вчинення двох чи більше злочинів; 3) стійкість такого об’єднання; 4) об’єднаність злочинів єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану; 5) поінформованість всіх учасників такої групи про наявність єдиного плану.

Організована група є більш небезпечним різновидом групи з попередньою змовою. Вона відрізняється від групи з попередньою змовою: 1) стійкістю (для групи з попередньою змовою ця ознака не є обов’язковою); 2) спрямованістю на вчинення двох або більше злочинів (група з попередньою змовою може бути створена для вчинення і одного злочину); 3) кількістю учасників - організована група складається з трьох і більше учасників, тоді як група з попередньою змовою - з двох і більше.

1. Кількість. Відповідно до ч.3 ст.28 група може визнаватися організованою, якщо її учасникам є не менше трьох осіб. Такі особи, як і будь-які інші співучасники, мають бути осудні і досягти відповідного віку. Персональний склад групи може частково змінюватись або навіть повністю оновлюватися, однак наявність в складі групи не менше трьох учасників для визнання її організованою і в таких випадках є обов’язковою.

2. Попередня зорганізованість. Це положення означає, що кілька осіб, усвідомлюючи обставини, які відповідають іншим ознакам організованої групи, дали добровільну або вимушену згоду у будь-якій формі на участь (членство) у такій групі. Практично завжди утворення організованої групи супроводжується встановленням певних правил поведінки, обов’язкових для всіх її учасників. Як правило, в процесі утворення організованої групи принаймні одна із осіб виконує роль її організатора, а з моменту її утворення один із учасників виконує функції керівника. Водночас останні два моменти не можуть розглядатися як невід’ємні складові способу утворення організованої групи, оскільки ієрархічність не є її обов’язковою ознакою. Створення організованої групи завжди має передувати злочинам, для вчинення яких вона створюється. Подальша зміна персонального складу організованої групи не є продовженням її створення, хоча вступ до групи кожного нового її учасника також передбачає наявність згоди на це з його боку при усвідомленні обставин, які відповідають всім обов’язковим ознакам організованої групи. Мета створення групи полягає у вчиненні нею не менше двох злочинів. Це можуть бути як злочини одного виду, так і злочини різних видів.

3. Стійкість є визначальною рисою організованої групи. Стійкість групи перш за все пов’язується з тривалістю її існування. Показниками стійкості організованої групи можуть також бути стабільність її складу та кількість вчинених групою злочинів. Якщо злочинна діяльність групи була припинена одразу після її створення або вчинення лише одного злочину, питання про стійкість має вирішуватись шляхом встановлення змісту умислу її учасників, зокрема, з’ясування їх ставлення до зазначених вище обставин.

4. Наявність єдиного плану злочинної діяльності групи означає, що при її створенні учасниками схвалений (або їм доведений) план, який хоча б в загальних рисах передбачає основні етапи підготовки і вчинення групою не менше двох злочинів. У подальшому – після вчинення перших двох злочинів – план щодо кожного наступного злочину може бути окремим. Розподіл функцій учасників групи полягає у визначенні ролі кожного учасника групи у підготовці та вчиненні принаймні двох злочинів. Практично завжди розподіл функцій учасників групи щодо підготовки і вчинення нею злочинів є складовою частиною єдиного плану злочинної діяльності групи, однак в ч.3 ст.28 такий розподіл передбачений як самостійна ознака організованої групи. За змістом ч.3 ст.28 визначення окремому учаснику групи його функцій у підготовці або вчиненні злочинів має бути спрямоване на досягнення (реалізацію) згаданого вище плану.

5. Поінформованість всіх учасників такої групи про наявність єдиного плану. Зазначена ознака випливає з двох попередніх. Така поінформованість очевидна щодо тих учасників групи, які мають керуватись зазначеним планом при підготовці та (або) вчиненні відповідних злочинів. Разом з тим – після вчинення перших двох злочинів – не виключені ситуації, коли окремі учасники організованої групи участі у підготовці та (або) вчиненні окремих злочинів брати не будуть. У цьому разі поінформованість таких учасників про план вчинення злочину (злочинів) іншими учасниками групи для визнання її організованою не є обов’язковою.

Таким чином, кримінально-правовий зміст специфічних ознак, які характеризують вчинення злочину організованою групою, дозволяє зробити наступні загальні висновки: а) вчинення злочину організованою групою є одним з різновидів так званої співучасті особливого роду – найбільш небезпечної форми співучасті з тих, які передбачені КК; б) взаємодія між учасниками організованої групи при підготовці та вчиненні ними злочину відбувається на принципово іншому рівні порівняно з вчиненням злочину групою осіб за попередньою змовою або без такої; в) зазначені вище особливості вчинення злочину організованою групою зумовлюють особливі підходи щодо кримінальної відповідальності її учасників, перш за все це стосується обсягу їх відповідальності та кваліфікації злочинів, вчинених у складі організованої групи.

Згідно з ч.4ст.28 КК, злочинною організацією визнається стійке ієрархічне об’єднання декількох осіб (п’ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Відповідно до цього визначення ознаками злочинної організації є: 1) стійкість; 2) ієрархічність; 3) об’єднує декількох осіб (п’ять і більше); 4) за попередньою змовою зорганізоване його членами або структурними частинами для спільної діяльності, метою якої (діяльності) є: а) безпосереднє вчинення ними тяжких або особливо тяжких злочинів; б) керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб; в) забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Що стосується зазначених ознак, які характеризують саму злочинну організацію як окремий різновид організованого злочинного угрупування, то тут необхідно зазначити наступне:

а) значна частина таких ознак за своїм кримінально-правовим змістом практично співпадає з ознаками, які характеризують організовану групу, такими ознаками є: 1) наявність декількох осіб (відмінність від організованої групи «п’ять і більше осіб»); 2) попередня їх зорганізованість у спільне об’єднання для готування або вчинення двох чи більше злочинів; 3) стійкість такого об’єднання; 4) об'єднаність злочинів єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану; 5) поінформованість всіх учасни­ків такої групи про наявність єдиного плану.

б) специфічними ознаками, які відрізняють злочинну організацію від організованої групи, є: 1) ієрархічність структури злочинної організації; 2) спосіб її утворення; 3) мета утворення злочинної організації.

1. Ієрархічність злочинної організації передбачає відповідну системно-структурну побудову об'єднання, яка включає наявність загального керівництва (лідерів), чітко визначену підпорядкованість рядових членів об'єднання його керівникові(ам) (у т. ч. керівникам структурних частин), вертикальні зв’язки між вищими та нижчими структурами об’єднання, загальновизнані правила поведінки і забезпечення їх дотримання учасниками злочинної організації.

2. Спосіб утворення злочинної організації крім об’єднання учасників (фізичних осіб) може полягати також в об’єднанні її «структурних частин». Вживаючи це поняття у ч.4 ст.28, законодавець очевидно, мав на увазі типовий для відповідного рівня організованої злочинності випадок, коли злочинну організацію утворюють декілька організованих груп. При цьому такі організовані групи зберігають свою автономність, а їх учасники або керівники окремо вирішують питання загального керівництва злочинною організацією, координації злочинної діяльності, матеріально-технічного забезпечення тощо.

3. Мета утворення злочинної організації є не лише специфічною ознакою, за якою злочинна організація може відрізнятись від організованої групи, а й критерієм поділу злочинних організацій на окремі різновиди. З урахуванням мети утворення злочинна організація передбачає такі різновиди: а) злочинна організація, утворена з метою безпосереднього вчинення її учасниками тяжких або особливо тяжких злочинів; б) злочинна організація, утворена з метою керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб; в) злочинна організація, утворена з метою забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так й інших злочинних груп.

а) Спрямованість на вчинення тяжких або особливо тяжкихзлочинів означає, що злочинною організацією може бути визнане лише таке об’єднання, діяльність якого має за мету вчинення учасниками цієї організації тяжких або особливо тяжких злочинів. Об’єднання, члени якого зорганізувалися з метою вчинення злочинів невеликої або середньої тяжкості, не може бути визнано злочинною організацією, навіть за умови, якщо воно є стійким та ієрархічно структурованим. За наявності для того інших підстав воно може розглядатися як організована група. Водночас, спрямованість на вчинення членами об'єднання, поряд з тяжкими (особливо тяжкими), також злочинів середньої (невеликої) тяжкості, не створює підстав для невизнання такого об’єднання злочинною організацією.

б) Визнання об’єднання злочинною організацією за ознакою керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб передбачає спільну діяльність учасників такого об’єднання чи його структурних частин, яка полягає в організації вчинення злочину (злочинів) іншими особами, керуванні його (їх) підготовкою та вчиненням. При цьому закон (ч.4 ст 28 КК) не передбачає, що така злочинна діяльність обов’язково повинна полягати у вчиненні тяжких чи особливо тяжких злочинів. За цією ознакою злочин може бути визнаний як вчинений злочинною організацією й у разі, коли дії винної особи (осіб) полягали у керівництві чи координації вчинення іншими особами (не учасниками злочинної організації) злочинів тільки невеликої або середньої тяжкості.

в) Забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так й інших злочинних груп передбачає створення необхідних умов для існування цих об'єднань і здійснення ними злочинної діяльності. Воно може полягати у фінансуванні такої діяльності, приховуванні її, контррозвідувальному, розвідувальному, правовому, медичному, побутовому, інформаційному забезпеченні, забезпеченні особистої охорони організаторів та керівників злочинної організації чи інших злочинних груп, легалізації доходів, отриманих зазначеними об’єднаннями злочинним шляхом, забезпеченні їх прикриття від соціального контролю, у т. ч. від притягнення учасників таких об'єднань до кримінальної відповідальності тощо.

Для окремої злочинної організації може бути характерне поєднання кількох із зазначених в ч.4 ст.28 цілей їх утворення. В цьому разі такі цілі мають бути вказані на рівні фактичної сторони обвинувачення організаторів та інших учасників даної злочинної організації.

Уточнення кримінально-правового змісту специфічних ознак поняття «вчинення злочину злочинною організацією» дозволяє зробити наступні загальні висновки:

а) вчинення злочину злочинною організацією є найбільш небезпечним різновидом так званої співучасті особливого роду, і відповідно найбільш небезпечним проявом співучасті з тих, які передбачені КК;

б) спільне вчинення злочину учасниками злочинної організації передбачає найбільш високий рівень їх взаємодії між собою порівняно з іншими проявами співучасті; такий рівень, що забезпечується, зокрема, ієрархічністю структури злочинної організації, дає додаткові підстави розглядати її як своєрідний колективний суб’єкт злочину;

в) злочинна діяльність злочинної організації на відміну від усіх інших проявів співучасті може полягати не лише у безпосередньому вчиненні злочинів її учасниками, а й в керівництві чи координації ними злочинної діяльності інших осіб;

г) зазначені вище особливості зумовлюють особливі підходи щодо кримінальної відповідальності учасників злочинної організації.

Дата добавления: 2014-01-04