Економічна ознака майна

Фізична ознака майна

Юридична.

За своїми фізичними властивостями майно як предмет злочинів проти власності є річчю, предметом матеріального світу або у випадках, прямо передбачених диспозиціями відповідних статей про злочини проти власності, може виступати як право на майно (статті 189, 190 КК) чи як дії майнового характеру (ст. 190 КК).

Річ — це такий предмет, який можна вилучити з володіння законного власника і перемістити у сферу володіння іншої особи (викрадача) або який можна знищити, пошкодити. Гроші, цінні папери також виступають як речі й можуть бути предметом злочинів проти власності.

Право на майно — це можливість отримати матеріальні цінності, включаючи й речі, в майбутньому. Злочинне набуття права на майно, як правило, пов'язане з отриманням всіляких документів.

Дії майнового характеру — це різноманітні послуги, внаслідок отримання яких інша особа збагачується, набуває нове майно чи поліпшує його якість (ремонт житла) або ж позбавляється необхідності здійснювати матеріальні витрати (проїзд без оплати).

Слід звернути увагу: цінності духовного характеру та блага, які не мають речового, матеріального втілення (вигоди та дії немайнового характеру, авторські, винахідницькі права) не може бути визнано майном — предметом злочинів проти власності.

Майном, як предметом злочинів проти власності можуть бути визнані лише цінності матеріального характеру, те, що наділене міновою та споживчою вартістю, здатне задовольняти матеріальні й пов'язані з ними потреби людини. Майно, яке має мізерну цінність, не може визнаватися предметом аналізованих посягань, відповідні дії підпадають під ознаки ч. 2 ст. 11 КК. Цінність майна в ряді випадків впливає на кваліфікацію скоєного (так, дрібне розкрадання державного або колективного майна за загальним правилом не є кримінальне караним діянням,) кримінальна відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна настає лише за умови, що такі дії завдали шкоди у великих розмірах.

Через відсутність економічної ознаки предмета, не є злочином заволодіння, знищення, інші дії щодо того майна, яке викинуте на звалище, піддягає утилізації або від якого власник відмовився у зв'язку з тим, що воно не становить для нього цінності (наприклад, збір пожнивних залишків врожаю на полі, що підлягає переорюванню).

Економічної цінності майно набуває у зв'язку з тим, що в ньому уречевлена праця людини, що в результаті людської праці певний предмет створено заново чи відокремлено (вилучено) від природного середовища. Лише в результаті трудових затрат ті чи інші речі включаються до сфери відносин власності, набувають конкретного володільця, щодо них виникають економічні відносини. Якщо конкретний предмет є в стані природного об'єкта (дикоростучий ліс, дикі птахи або звірі, не видобуті природні копалини тощо), то посягання на них становлять не злочин проти власності, а злочин проти довкілля. Водночас заволодіння, знищення чи пошкодження елементів природного середовища, які створено конкретно визначеною, такою, що підлягає врахуванню, працею людини (саджанці лісових дерев у розсаднику, риба в ставку, звірі у вольєрі) кваліфікується як злочин проти власності. Відповідні вказівки з цього приводу наведено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 січня 1990 р. «Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства проохорону природи» (п. 11).

Дата добавления: 2014-01-04