Протиправність вилучення майна

Вилучаючи майно з чужого володіння, розкрадач діє протиправне, він не має на це майно ні дійсного, ні гаданого права.

Вилучення майна з «дозволу» особи чи органу, який не має права давати такий дозвіл розпоряджатися майном, не усуває протиправності вчинених дій, скоєне при наявності інших необхідних ознак має кваліфікуватися як розкрадання. Особа, яка дала такий «дозвіл» чи в інший спосіб схилила до вчинення розкрадання, повинна нести відповідальність як підмовник до злочину.

Разом з тим, вилучення майна з володіння державного або колективного підприємства, установи, організації на підставі правового акту, судового рішення, договору, розпорядження уповноваженої на те особи усуває протиправність дій. Скоєне за таких умов не може бути оцінено як розкрадання, а у разі порушення порядку та умов вилучення майна може бути кваліфіковано як самоуправство.

Безоплатність вилучення майна.

Для розкрадання характерним є те, що, вилучаючи державне, колективне, або приватне майно, особа звертає його на користь інших суб'єктів назавжди, без мети повернення цього майна й без відшкодування вартості вилученого еквівалентом у вигляді грошей, іншого майна чи вкладеної праці.

Наслідком безоплатного вилучення майна є заподіяння матеріальної шкоди, яка полягає в нестачі, зменшенні наявного державного або колективного майна. Власник майна позбувається належних йому цінностей й не може ними користуватися, розпоряджатися, володіти. Розмір заподіяної шкоди визначається вартістю викраденого майна.

Одночасно майно переходить у володіння викрадача або інших суб'єктів, відбувається їхнє протиправне збагачення.

Вина та мотив при розкраданні

Загальновизнано: розкрадання вчиняється з прямим умислом, що зумовлено характером об'єктивної сторони посягання. Інтелектуальна ознака умислу при розкраданні полягає в усвідомленні особою як фактичних, так і соціальних ознак свого діяння та його наслідків. Особа усвідомлює ознаки предмета розкрадання, зокрема факт належності майна державному або громадському підприємству, установі, організації або те, що названі заклади несуть матеріальну відповідальність за майно громадян, яке було передано їм на відповідальне зберігання. Одночасно особа розуміє й те, що майно є чужим для нього, що стосовно такого майна вона не має ні дійсного, ні гаданого права власності. Інтелектуальна ознака умислу охоплює й усвідомлення всіх названих та розглянутих раніше ознак розкрадання, зокрема протиправність поведінки, і те, що майно вилучається безоплатно й звертається на користь інших суб'єктів; особа також розуміє, що спосіб, обраний нею, є одним із способів розкрадання. Усвідомлюючи вказані ознаки, особа також передбачає наслідки вчинюваного діяння — заподіяння матеріальної шкоди власнику та протиправне збагачення самого себе чи тих суб'єктів, яким передано викрадене майно. Розуміючи такі ознаки,винний тим самим усвідомлює суспільне небезпечний характер вчинюваних дій, Вольова ознака умислу при розкраданні полягає в бажанні протиправного збагачення (свого власного чи інших суб'єктів). При цьому винний розуміє неминучість заподіяння матеріальної шкоди, а усвідомлення неминучості шкоди, як визнано в теорії кримінального права, означає бажання її заподіяння. Таке вольове ставлення до суспільне небезпечних наслідків посягання характерне для прямого умислу.

Мотив розкрадання випливає з уже проаналізованих ознак умислу. Це посягання вчиняється з корисливих спонукань, тобто з бажання протиправного збагачення себе особисто чи інших суб'єктів за власним вибором.

Слід зазначити, що протягом останніх років судова практика стала більш вузько (обережно) тлумачити мотив розкрадання на користь третіх осіб. Раніше користь при вилученні державного або колективного майна й зверненні його іншим особам вбачалася й тоді, коли дії вчинялися в інтересах сторонніх людей (виплата заробітної плати в підвищених розмірах для досягнення виробничого результату). Тепер корисливий мотив визнається лише тоді, коли має місце передача державного, колективного або приватного майна особам, близьким до викрадача (родичі, знайомі та ін.), у відповідній поведінці котрих він зацікавлений.

Дата добавления: 2014-01-04