КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Організаційна структура і склад АРП і СТОА
Загальні положення Режим роботи і фонди часу Організаційна структура і склад АРП і СТОА Загальні положення Лекція 1. Розробка організаційної структури і складу підприємства Тема.3 Основи розробки проектів цехів, дільниць АРП і СТОА Навчальні питання: Література: Бабусенко С.М. Проектирование ремонтних предприятий – М.:Колос, 1985. стр. 64 – 87
Основні параметри ремонтного підприємства, як уже відзначалося, визначають у технологічній частині проекту. До складу цих параметрів входять розрахунки: загальної трудомісткості ремонтуємих об'єктів, розподіл її по видах робіт, розробка організаційної структури підприємства і його складу; режимів роботи і фондів часу роботи устаткування і робітників; такту ремонту; кількості устаткування, робочих посад (місць) і потокових ліній; числа працюючих на підприємстві; виробничих і допоміжних площ усіх підрозділів ремонтного підприємства. У залежності від методів розрахунку параметрів іноді всі підрозділи ремонтних підприємств поділяють на три класи. До I класу відносять підрозділи, у яких основною розрахунковою одиницею служить об'єкт ремонту, — це відділення (ділянки) розбірно-складальні, ремонту кабін, кузовів, слюсарно-механічні і деякі інші. До II класу відносять підрозділи, розрахунковою одиницею яких є маса ремонтуємих об'єктів, виражена в тоннах або кілограмах, — це підрозділи мийно-очисне, ковальське, термічне й ін. До III класу відносять підрозділи металопокриттів, розрахунковою одиницею яких служить площа покриття, виражена в квадратних дециметрах (дм2) або метрах (м2), — це відділення (ділянки) наплавочне, металізаційне, гальванічне, фарбувальне й ін. Такий розподіл досить умовно, тому що параметри підрозділів, віднесених до того або іншого класу, можуть бути розраховані з використанням різних одиниць виміру. Наприклад, кількість мийно-очисного устаткування може бути розраховане по масі і по одиницях об'єктів, що очищаються. Трудомісткість ремонту можна визначити по приведених одиницях окремих об'єктів і по трудомісткості, що приходиться на одиницю маси, і т.д. Тому методи розрахунку основних параметрів окремих підрозділів ремонтних підприємств викладені без обліку їхнього розподілу на класи.
Групи підприємств. У залежності від вартості основних фондів і ефективності їхнього використання, чисельності промислово-виробничого персоналу і рівня продуктивності праці, типу виробництва, типу складності і якості продукції, що випускається, усі промислові і ремонтні підприємства поділяються на сім груп. Відповідно до цих груп розробляється організаційна структура управління підприємством і ведеться оплата праці керівних і інженерно-технічних працівників. Підприємства поділяють на групи з урахуванням загальної суми балів (умовних одиниць).
Таблиця 1. Визначення числа балів у залежності від виробничих фондів і персоналу
Суму балів для підприємств підраховують по показниках, зазначеним у таблиці 1. До масового багатосерійного виробництва відносять підприємства, спеціалізовані на щоденному протягом року випуску об'єктів визначеної марки. Як правило, вони оснащені спеціалізованим устаткуванням із закріпленням за кожним робочим місцем одних-двох деталей (операцій). До серійного виробництва відносять підприємства, спеціалізовані на випуску протягом року визначених партій об'єктів різних типорозмірів. Такі підприємства оснащені спеціалізованими (на визначену групу об'єктів) устаткуванням, розташованим по ходу технологічного процесу. За кожним робочим місцем закріплено трохи періодично повторюваних деталей (операцій). До індивідуального і дрібносерійного виробництва відносять підприємства, що випускають об'єкти різної номенклатури і типорозмірів, що рідко повторюються протягом року. Вони, як правило, оснащені універсальним устаткуванням при відсутності постійно закріплених за робочим місцем деталей (операцій). Особливо складною продукцією ремонтних підприємств вважається ремонт карбюраторних і дизельних двигунів потужністю більш 15 квт (20,4 к.с.). Всі інші ремонтні підприємства відносять до підприємств, що випускають складну продукцію. Загальну суму балів N для ремонтних і ремонтно-механічних заводів визначають підсумовуванням балів за всіма показниками:
де А и Б — число балів, визначене по таблиці 1; В — число балів, що залежить від рівня продуктивності праці; Г — число балів, що залежить від якості продукції.
Суму балів В и Г підраховують переважно на працюючому підприємстві. При збільшенні росту продуктивності праці в порівнянні з встановленим у п'ятирічному плані за кожен відсоток перевищення сума балів А + Б збільшується до 10%, тобто одержуємо В. При збільшенні питомої ваги випуску продукції вищої категорії від 10 до 20% сума балів А + Б збільшується до 10%, тобто одержуємо Г. Далі при збільшенні питомої ваги до 50% сума балів А + Б зростає до 20% і при випуску продукції вищої категорії більш 50% ця сума балів збільшується до 30%. По загальній сумі балів визначають групу підприємства. Ремонтні майстерні загального призначення, станції технічного обслуговування автомобілів, спеціалізовані цехи і технічні обмінні пункти відносять до відповідних груп підприємств не по загальній сумі балів, а по річній виробничій програмі, вираженої в карбованцях. Структура підприємств. У залежності від потужності підприємства і ступеня його спеціалізації організаційна структура його управління може бути цеховою або бесцеховою. Цехову структуру мають ремонтні заводи II, III і IV груп. Основний організаційно-структурний підрозділ таких заводів — цех, на чолі якого поставлений начальник. Бесцехова структура має спеціалізовані підприємства, ремонтні майстерні всіх типів, а також заводи, що входять у V, VI і VII групи. Основним організаційно-структурним підрозділом цих підприємств є відділення, очолюване начальником або старшим майстром. Основна структурна одиниця будь-якого ремонтного підприємства — виробнича ділянка. Він поєднує одне, а частіше декілька робочих місць, на яких виконується технологічно однорідна робота або різні операції по ремонту однотипної продукції. Ділянка займає відособлену виробничу площу й оснащується спеціальним устаткуванням. Очолює виробнича ділянка майстер. Наприклад, ділянка зборки й обкатування складальних одиниць двигунів може поєднувати робочі місця зборки: блоків, головок циліндрів, шатунно-поршневої групи, масляних насосів і фільтрів і т.д. Відділення, як правило, поєднує кілька виробничих ділянок. Наприклад, до складу відділення загальної зборки двигунів можуть входити ділянки: зборки й обкатування складальних одиниць, обкатування й іспити, контрольного огляду, підготовки і фарбування, консервації й упакування двигунів. Цех — адміністративно відособлений підрозділ ремонтного підприємства, що випускає закінчену готову продукцію або частину неї. Ця продукція використовується на даному підприємстві або реалізується іншим підприємствам. Цех має свою структуру управління, що залежить від виду й обсягу продукції, що випускається. Він складається з декількох взаємозалежних відділень або ділянок. Наприклад, цех по ремонту дизельної паливної апаратури може складатися з ділянок: розбірно-мийного, дефектації і комплектування, ремонту деталей паливних насосів, ремонту форсунок, топливопроводів або фільтрів, зборки паливних насосів, обкатування й випробування й ін. Усі підрозділи ремонтного підприємства розділяють на основні (виробничі) і допоміжні (обслуговуючі). До виробничих підрозділів (цехам, відділенням і ділянкам) відносяться такі, у яких виконуються усі види операцій, зв'язаних з випуском продукції виробничої програми: розбірно-складальні, мийні, дефектації, відновлення, виготовлення, фарбування й ін. До допоміжних підрозділів (цехам, відділенням і ділянкам) відносяться такі, у яких виконуються роботи з обслуговування основного виробництва: складське, енергетичне і підйомно-транспортне господарства, організація ремонту й обслуговування металорізального, ремонтно-технологічного устаткування й оснащення й ін. Принцип проектування. При цеховій і бесцеховій структурі всі підрозділи ремонтного підприємства проектують по технологічних, предметних і змішаному (предметно-технологічному) принципах. У підрозділах, організованих по технологічному принципу, виконуються технологічно однорідні види робіт: розбірно-мийного, складальні, відновлення зварюванням, наплавленням, металізацією, полімерними матеріалами, гальванічними покриттями і т.д. У підрозділах, організованих по предметному принципу, виконуються роботи з ремонту однойменних об'єктів або складальних одиниць на базі готових деталей: ремонт рам, ремонт форсунок або водяних насосів, електроустаткування й ін. Найбільше часто всі підрозділи ремонтних підприємств і особливо майстерень загального призначення проектують по змішаному, предметно-технологічному принципу, коли у відділеннях або ділянках виконують розбірно-мийні, складальні, дефектовочні роботи і ряд операцій по відновленню деталей для ремонтуємих об'єктів і їхніх складальних одиниць. Склад підрозділів підприємства багато в чому залежить від виду ремонтуємих об'єктів і від загального обсягу робіт. Склад (перелік) виробничих (основних) цехів (відділень) і ділянок розробляють відповідно до трудомісткості окремих видів ремонтних робіт, а допоміжних підрозділів — відповідно до типової структури управління в залежності від групи підприємства. До допоміжних служб відносяться відділи головного механіка, головного енергетика, головного технолога, головного конструктора, технічний і виробничо-диспетчерський відділи, відділ технічного контролю, інструментальний цех (відділення) або ділянка й ін. У таблиці 2 даний примірний перелік складу підрозділів підприємств по ремонту автомобілів. Для відділів головного механіка і головного енергетика, інструментальних цехів (відділень) і ділянок у проектах передбачають допоміжні площадки у виробничому корпусі. Всі інші допоміжні служби розташовують в адміністративно-побутовому корпусі. Щоб забезпечити належний операційний контроль якості продукції, що випускається, на ремонтних заводах III, IV і V груп передбачають відділи технічного контролю (ОТК), а на заводах VI і VII груп у спеціалізованих цехах і у всіх ремонтних майстернях — групи технічного контролю. Склад підрозділів спеціалізованих підприємств по ремонту двигунів і інших агрегатів, а також усіх ремонтних майстерень і станцій технічного обслуговування також проектується відповідно до видів виконуваних ремонтних робіт і відповідно до організаційної структури управління конкретною групою.
Таблиця 2. Примірний склад заводів і спеціалізованих майстерень по ремонту тракторів і автомобілів
Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 1286; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |