Історія організації онкологічної допомоги

Вступ: Визначення предмету, його цілі і завдання.

Диспансеризація хворих.

Тема: Сучасний стан онкологічної служби в Україні.

Онкологія – це наука про пухлини (новоутворення). Основним її завданням є вивчення етіології і патогенезу злоякісних пухлин, профілактика онкологічних хвороб, організація і розробка методів ранньої і своєчасної діагностики, удосконалення хірургічних, променевих, медикаментозних і комбінованих методів лікування, реабілітаційних заходів.

Описи злоякісних новоутворень відносять до глибокої старовини. Їх можна зустріти в папірусі Давнього Єгипту і манускриптах Індії ще за 2000 років до нашої ери. Проте найбільш повно пухлини описані Гіппократом (460-377 р. до н.е.), якому належить перша спроба класифікувати їх. Він розділяв пухлини на дві категорії - властиві людині і невластиві, а останні - на ті, що заживають і не заживають. Всі вони, на його думку, виникали унаслідок неправильного змішення соків організму - чорної і жовтої жовчі, слизу і крові.

Цельс (30 р. до н.е.) вперше описав метастази раку молочної залози в регіонарних лімфатичних вузлах. Гален (131-203 р. н.е.) указував на часті пораження раком не покритих одягом частин тіла-шкіри, губ. Крім того, він описав рак молочної залози, матки і прямої кишки. Перші спроби організації онкологічної допомоги були зроблені ще за часів царату. Так А.А.Муратов у 1906 р. організував “Товариство боротьби із злоякісними новоутвореннями жіночої статевої сфери у Південно-західному регіоні”. Але поодинокі зусилля ентузіастів не могли вирішити проблеми.

Лише в 1920 р. на Україні були відкриті Харківський та Київський науково-дослідницькі інститути рентгенології та онкології.

Поряд з теоретичним розділом в Україні інтенсивно розроблялись питання клінічної онкології. Так уже в 1923 р. при Харківському

рентгено - радіологічному і онкологічному інституті була організована клініка, якою керував О.В.Мельников. Разом із М.І.Ліфшицем він випустив у 1930 р. перше керівництво для лікарів “Клініка злоякісних пухлин”.

Активну роль у протираковій боротьбі відіграло Одеське хірургічне товариство Я.В.Зільберг у 1924 р. запропонував організувати при цьому товаристві протираковий центр для надання онкологічним хворим амбулаторної і стаціонарної допомоги, проведення лабораторних досліджень і обліку хворих.

У 1926 р. була створена комісія для вивчення злоякісних пухлин та боротьби з ними.

У 1930 р. в Києві був організований Інститут експериментальної біології та патології під керівництвом О.О.Богомольця, видатного вченого нашої країни, де інтенсивно розроблялись теоретичні проблеми онкології. О.О.Богомольцем запропонована оригінальна ідея виникнення злоякісних пухлин, ролі сполучної тканини в процесі їх профілактики та лікування.

До 1931 р. було організовано 5 науково-дослідницьких інститутів та їх філій: Харківський, Київський, Дніпропетровський, Донецький, Одеський.

У 1931 р. в м. Харкові зібрався Перший Всесоюзний з’їзд онкологів. Порядок денний першого дня з’їзду був сформульований таким чином: “Державна і суспільна робота із злоякісними новоутвореннями, статистика, профілактика”.

У 1934 р. в Харкові була проведена I Всеукраїнська конференція онкологів, рентгенологів і радіологів, а в 1936 р. створено Українське товариство онкологів.

У травні 1938 р. відбувся I Всеукраїнський з’їзд онкологів. Він уявляв собою підсумок проведеної роботи із онкології. Вже до початку Великої Вітчизняної війни на Україні функціонували 13 онкодиспансерів і 34 онкологічні пункти, які вели велику роботу з надання допомоги онкохворим на периферії.

За роки фашистської окупації була зруйнована вся онкологічна мережа і після війни онкологічні заклади довелося створювати знову. Відразу ж почав функціонувати Київський науково-дослідницький рентгенологічний і онкологічний інститут.

Новий, особливо бурхливий етап розвитку онкологічної служби на Україні пов’язаний з прийняттям постанови від 30 квітня 1945 р., у відповідності з яким в нашій країні була створена розвинена мережа онкологічних закладів.

У 1947 р. почали проводити профілактичні огляди населення з метою виявлення ранніх форм раку і передракових захворювань.

У 1956 р. відбувся ІІ з’їзд онкологів і ІІІ з’їзд рентгенологів.

У 1963 р. у Києві відбувся ІІІ з’їзд онкологів, на якому програмними питаннями були організація протиракової боротьби у державі, передрак і комплексна терапія раку.

У грудні 1970 р. проходить ІV з’їзд, на якому всебічно були обговорені питання ранньої діагностики і лікування найбільш важких локалізацій злоякісних пухлин.

У 1975 р.- у Запоріжжі був проведений V Республіканський з’їзд онкологів, обговорювались такі проблеми: організація онкологічної допомоги населенню і шляхи її удосконалення; канцерогенні фактори і профілактика раку, діагностика і лікування візуальних форм раку.

На наступних з’їздах онкологів - VІ (Київ, 1980р.), VІІ (Сімферополь 1985р.), VІІІ (Донецьк 1990р.) розглядалися такі питання, як науково-технічний прогрес у діагностиці і лікуванні злоякісних пухлин, питання імунології злоякісних пухлин, генетичні аспекти в клінічній онкології, діагностика і лікування рецидивів і метастазів, реабілітація онкохворих. У 1995р у Вінниці відбувся ІХ з’їзд- І з’їзд онкологів незалежної України, на якому був проаналізований стан протиракової боротьби на Україні та розглянуті пріоритети її удосконалення, обговорені методи діагностики та лікування злоякісних пухлин у дітей і дорослих.

Останні з’їзди онкологів проходили у Ялті (2004р.) та Судаку (2006р.).

Дата добавления: 2014-01-04