Вікові особливості дітей молодшого шкільного віку у процесі опанування образотворчим мистецтвом

План.

Тема 3. Педагогічні умови опанування образотворчим мистецтвом

Лекційне заняття № 3.

Змістовий модуль 1. Образотворче мистецтво з методикою викладання в початкових класах як педагогічна наука і навчальна дисципліна.

молодшими школярами.

1. Вікові особливості дітей молодшого шкільного віку у процесі опанування образотворчим мистецтвом.

2. Програмно-методичне забезпечення та сприятлива психологічна атмосфера на уроці образотворчого мистецтва.

3. Організаційно-технічні засоби для викладання образотворчого мистецтва в початковій школі.

4. Значення шкільного кабінету з образотворчого мистецтва.

Ключові поняття теми: педагогічні умови опанування образотворчим мистецтвом, вікові особливості дітей молодшого шкільного віку, програмно-методичне забезпечення, сприятлива психологічна атмосфера, організаційно-технічні засоби.

Базова література до теми: № 3, 4, 5, 6, 9.

Допоміжна література до теми: № 2, 3, 6, 13, 17.

Зміст лекції:

Про важливість дотримання оптимальних, тобто необхідних та достатніх (за Ю.К.Бабанським) педагогічних умов у навчально-виховному процесі сучасної школи писали багато вчених (А.М.Алексюк, Ш.А.Амонашвілі, Г.С.Костюк, В.О.Онищук, О.Я.Савченко, М.М.Скаткін, В.О.Сухомлинський, М.Д.Ярмаченко та інші).

Цілісний розвиток естетичної культури та художньої освіти молодших школярів можливий передусім під впливом цілеспрямованого педагогічного керівництва, що базується на відповідних педагогічних умовах, серед яких:

1) Урахування вікових особливостей дітей молодшого шкільного віку щодо опанування ними образотворчого мистецтва.

2) Програмно-методичне забезпечення і, зокрема, визначення необхідного та достатнього обсягу знань, умінь та уявлень молодших школярів в рамках шкільного курсу образотворчого мистецтва.

3) Створення найбільш сприятливих психологічних умов для проведення в 1-4-х класах занять з образотворчого мистецтва.

4) Підготовка та використання достатнього арсеналу організаційно-технічних засобів для викладання образотворчого мистецтва в початковій школі.

При цьому слід зважати на те, що перераховані педагогічні умови можуть впроваджуватися лише взаємопов'язане та одночасно, оскільки уточнюють та доповнюють одна одну.

Практично це означає і те, що об'єктивно існують утруднення у відокремленому презентуванні кожної із зазначених педагогічних умов. Тому їх доцільніше розглядати комплексно, але з огляду на специфіку кожної.

Урахування вікових особливостей молодших школярів у процесі опанування ними образотворчого мистецтва в школі має надзвичайно важливе значення для ефективного керівництва їхньою образотворчою діяльністю, розширенням художньо-естетичного кругозору, розвитком образного мислення, і візуального сприймання, уяви, спостережливості, зорової пам'яті, вихованням естетичних почуттів та смаків. Відтак відчутно допомагає вчителеві в налагодженні особистісних контактів з кожною дитиною, що, в свою чергу, сприяє повнішому розумінню її інтересів, потреб та спроможностей.

Значну підтримку в цьому напрямку дає зорієнтованість педагога в характерних ознаках періодів розвитку образотворчої діяльності дітей різного віку.

Один з відомих та найпоширеніших надалі варіантів періодизації дитячої образотворчої діяльності було запропоновано ще у 20-х роках ХХ ст. А.В.Бакушинським. За його висновками дитина в період свого становлення проходить декілька етапів (стадій) образотворчості:

1) Від 2-х до 4-х років – стадія т.зв. "кривуль" або "карлючок" (дитячі малюнки складаються з хаотично розміщених ліній та істот "головоніг").

2) Від 4-х до 6-ти років – етап створення перших конкретних зображень, які мають певні деталі (конкретні, так звані "рентгенівські" малюнки, бо дитина малює не те, що бачить, а те, що знає).

3) Від 6-ти до 8-ми років – стадія схематичних малюнків, що складаються з форми та ліній (зображення довільні, розкуті, насичені подробицями, що використовуються дітьми як текстові знаки).

4) Від 8-ми до 12-ти років – етап майже аналітичних, пунктуальних малюнків (зникнення схематичності в малюнках, правдоподібні, але надмірно деталізовані зображення, прагнення максимально точно відобразити предмети за допомогою контурів або силуетів).

5) Від 12-ти до 15-ти років – період надбання спроможності щодо об'ємно-просторового зображення предметів (об'єкти, що відтворюються в малюнках, набувають опуклості та вигляду, який у підлітків асоціюється з творами "професійного" мистецтва).

Відповідно до періодизації А.В.Бакушинського сучасних дітей молодшого шкільного віку, мабуть, слід віднести до третього (6-7 років) та частково четвертого (8-12 років) етапів розвитку, адже в учнів початкових класів спостерігається досить широкий діапазон згаданих характерних ознак їхньої образотворчої діяльності (від малюнків-схем до майже реалістичних зображень різних об'єктів дійсності), тобто для них особливо важливим виявляється світ речей, їх сутність, причинно-наслідкові зв'язки і залежності.

Докладніше ознайомлення з типовими рисами образотворчої діяльності учнів початкових класів певною мірою уможливить найбільш ефективний педагогічно керований перебіг систематизованого, цілеспрямованого, послідовного і планомірного опанування ними образотворчого мистецтва як на теоретичному, так і практично-творчому рівні.

Значна кількість дітей, що розпочинають навчання в школі, малює здебільшого схематичні зображення окремих предметів, істот та зрідка тематичні композиції, що придумують "від себе" або "з пам'яті". Перевага надається найбільш важкому об'єкту відтворення – людині, що підкреслює "зміну соціальної позиції" дитини цього віку. Разом з тим брак відповідних знань, умінь та уявлень впливає на якість та пропорційність зображень молодших школярів.

В зв'язку з цим діти більше уваги надають змісту своїх малюнків за рахунок схожості та художньо-технічної якості, а фігури людей зображують узагальнено та спрощено (голова, овальний або прямокутний тулуб, руки, що малюють від тулуба, ноги з помітним порушенням пропорцій). Цікаво, що людей та будинки учні-першокласники малюють фронтально, а тварин та різні транспортні засоби – в профіль. Характерним для них є сполучення в одному малюнку об'єктів, зображених з різних точок зору (одні предмети – зверху, інші – фронтально чи збоку) та так звані "доперспективні" зображення (дорога малюється двома паралельними лініями від одного краю аркуша до іншого, а небо – вузькою смугою вгорі).

Найчастіше молодші школярі зображують предмет поза безпосереднім спостереженням та аналізом, тому і передають його форму приблизно, нерідко плутаючи об'ємні тіла з пласкими формами.

Поступово, в 2-му класі в дитячих роботах починають з'являтися деякі зміни в бік більшого характеризування форми за допомогою кольору та частково об'ємно-просторових відношень. Школярі все краще відчувають форму, колір, об'єм, все більше звертають увагу на розміщення зображуваних предметів на паперовому аркуші. Вони дедалі усвідомленіше розташовують близькі предмети нижче, а дальні – вище, не забуваючи про різницю в їхніх розмірах (далі – менші, ближче – більші). Звичайно, відбуваються такі зміни здебільшого завдяки якісному педагогічному керівництву.

Приблизно в 3-му класі можна спостерігати своєрідну перебудову в дитячій образотворчій діяльності – перехід від схематично-описових малюнків до правдоподібних зображень предметів з наближенням до їхнього реального вигляду.

Певна динаміка відчувається і в опануванні молодшими школярами кольору. Якщо в 1-му класі діти більше переваг надають т.зв. "відкритим" кольорам і фарбами користуються виключно для "розфарбовування" зроблених олівцем контурних зображень, то вже у 3-4-х класах вони спроможні відрізняти технічні прийоми роботи аквареллю та гуашшю і використовувати у власній образотворчості широкі можливості різних кольоросполучень.

Як стверджує педагогічна практика, систематизоване і послідовне надбання дітьми молодшого шкільного віку відповідних знань, умінь та уявлень не тільки не шкодить їхньому навчанню та розвитку, а, навпаки, ще й удосконалює образотворчу діяльність та стимулює зацікавленість у власних художньо-творчих здобутках.

Очевидно, що зацікавленість (або інтерес) молодших школярів образотворчою діяльністю залежить і від уміння вчителя розумно організовувати та методично грамотно проводити колективні, групові та індивідуальні заняття з образотворчого мистецтва як на уроках, так і в позакласній роботі.

Дата добавления: 2014-01-04