Сучасна державна освітня політика з питань забезпечення здорового способу життя української молоді

За час попереднього періоду спостерігалося загострення соціально-економічних проблем. Значне скорочення особистих доходів спричинило відповідно обме­ження доступу молодих громадян до основних ресурсів, необхід­них для підтримання та зміцнення здоров’я. Порівняно з початком 90-х років скоротилася кількість молоді, що займається фізичною культурою та спортом. Збільшилися обсяги нелегальної зовнішньої трудової міграції. Рівень злочинності та правопорушень серед молоді зріс у 1,5 разу. Загрозливого поширення серед молоді набули такі соціально небезпечні хвороби, як туберкульоз, СНІД, наркоманія, хвороби, що передаються статевим шляхом. Проблеми, пов’язані з бездуховністю, бідністю, безробіттям, насильством, відсутністю змістовного дозвілля негативно вплинули на молодь (Загальнодержавна програма підтримки молоді на 2004–2008 роки).Усе це свідчило про потребу удосконалення та внесення змін у державну політику із зазначених питань. Забезпечення соціального становлення і розвитку молоді, реалізація її конституційних прав та свобод потребували посилення координації зусиль держави і громадськості в цьому напрямі та зумовили необхідність ухвалення важливих документів, що мали вплив і на державну політику з питань забезпечення ЗСЖ молоді.

Таким вагомим стратегічним документом, що розпочинає третій період, ми вважаємо ухвалену Верховною Радою України Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004–2008 роки (далі – Програма). Мета цієї Програми – створення сприятливих політичних, соціальних, економічних, законодавчих, фінансових та організаційних передумов для життєвого самовизначення і самореалізації молоді, розв’язання її нагальних проблем. Шляхи досягнення мети чітко проглядаються в основних напрямках Програми.

У контексті нашого дослідження ми виокремили декілька напрямів.

Перший стосується створення умов для доступності якісної освіти, сприяння творчому та інтелектуальному розвиткові молоді, оскільки «створення умов» належить до питань «забезпечення», а важливим результатом якісної освіти повинно бути збереження здоров’я тих, хто навчається (детальніший огляд цього питання ми подаємо у наступному розділі праці).

У Програмі створення умов для доступності якісної освіти в основному стосується сприяння творчому та інтелектуальному розвиткові молоді і передбачає оновлення змісту освітніх програм, модернізацію форм і методів навчання, запровадження стандартів освіти та поглиблення її демократизації; створення умов для всебічного розвитку особистості. Очевидно, це повинно було б впливати на розвиток освіти з питань основ здоров’я та ЗСЖ, проте прямого спрямування на підтримку програм освіти з питань екології та розвитку свідомості молоді у сфері екології у цьому напрямі немає.

Третій напрям Програми стосується формування здорового способу життя. До сфери завдань, що пов’язані з предметом нашого дослідження, належать:

- формування у молоді відповідального ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших, усвідомлення життєвої необхідності у здоровому способі життя;

- підвищення якості проведення щорічного медичного обстеження молоді;

- підготовка і впровадження у навчальних закладах програм, курсів, навчальних посібників, дидактичних та відеоматеріалів з питань здорового способу життя;

- забезпечення інформаційними матеріалами профілактичного спрямування педагогічних, медичних, соціальних працівників, учнів, студентів, їх батьків, представників груп ризику, залучення засобів масової інформації до цієї діяльності;

- підтримка програм, спрямованих на створення та забезпечення діяльності спортивно-оздоровчих центрів молоді;

- підтримка програм, спрямованих на створення та забезпечення діяльності центрів статевого здоров’я молоді;

- здійснення пропагандистської діяльності, спрямованої на популяризацію здорового способу життя, запобігання тютюнопалінню та вживанню наркотиків, зниження шкоди від вживання наркотиків, дотримання безпечної сексуальної поведінки;

- створення умов для сезонного оздоровлення дітей та молоді, підтримка дитячих та молодіжних оздоровчих центрів;

- забезпечення програм дитячого та молодіжного туризму, відновлення мережі центрів юнацького туризму, туристичних станцій;

- підтримка заходів, спрямованих на популяризацію любительського спорту, проведення районних, міських, обласних, всеукраїнських змагань із різних видів спорту серед непрофесійних молодіжних команд;

- реалізація програм, спрямованих на запобігання захворюванню на ВІЛ/СНІД, підтримка та соціальна інтеграція інфікованої молоді;

- сприяння діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій, їх спілок щодо формування здорового способу життя, залучення дітей, підлітків та молоді до занять фізичною культурою, спортом і туризмом;

- законодавче посилення відповідальності за продаж тютюнових виробів та алкогольних напоїв особам, які не досягли повноліття.

Забезпеченню доступності якісної освіти та здорового способу життя сприяли затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. № 24 Державний стандарт базової і повної середньої освіти (далі – Державний стандарт). У ньому визначені вимоги до освіченості учнів і випускників основної та старшої школи, гарантії держави в її досягненні. Виконання вимог Державного стандарту є обов’язковим для всіх навчальних закладів, що надають загальну середню освіту.

У Державному стандарті стверджується, що зміст базової і повної середньої освіти створює передумови для всебічного розвитку особистості; надання навчанню українознавчої спрямованості; для індивідуалізації та диференціації навчання, його профільності у старшій школі, запровадження особистісно орієнтованих педагогічних технологій, формування соціальної, комунікативної, комп’ютерної та інших видів компетентності учнів. Як бачимо, хоча в загальних положеннях цього документа йдеться про створення передумов для всебічного розвитку, проте прямих посилань про надання навчанню здоров’язбережної та здоров’яформувальної функції немає. Те саме стосується формування здоров’язбережної компетентності, яка, можливо, входить до «інших видів компетентності учнів».

При цьому слід відзначити, що Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів подано за галузевим принципом, вони є органічним продовженням змісту відповідних освітніх галузей Державного стандарту початкової освіти. У Державному стандарті однією з семи освітніх галузей (мова і література, суспільствознавство, естетична культура, математика, природознавство, технології) визначено також здоров’я і фізична культура.

Як уже згадувалось, у попередній період, згідно з Законом України «Про загальну середню освіту», було розроблено «Державний стандарт початкової загальної освіти» (2000), який вказував, що «Освітня галузь «Здоров’я і фізична культура» забезпечує свідоме ставлення учнів до свого здоров’я, сприяє фізичному розвитку, формує основи здорового способу життя ». Усе це мало здійснюватися на уроках фізичної культури. Проте така постановка питання у практиці роботи школи, на думку дослідників, себе не виправдала. У доповненому варіанті «Державного стандарту початкової загальної освіти (зі змінами...)» 2005 року [4] було вказано, що головною метою галузі є розвиток фізичних, соціальних, психічних і духовних якостей особистості.

Галузь «Здоров’я і фізична культура» містить змістові лінії: «Здоров’я людини»; «Фізична складова здоров’я», «Соціальна складова здоров’я» і «Психічна та духовна складові здоров’я». Реалізується зазначена освітня галузь навчальними предметами «Фізична культура» та «Основи здоров’я». Оскільки «Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти» [5] є продовженням попереднього, то метою реалізації змісту освітньої галузі «Здоров’я і фізична культура» визначено формування основи для забезпечення і всебічного розвитку здоров’я учнів; підвищення рівня фізичної підготовленості; формування і поліпшення основних життєво важливих рухових навичок, умінь та пов’язаних із ними знань; підготовка до активної участі в забезпеченні повноцінного тривалого життя у природних, техногенних та соціальних умовах, які постійно змінюються; до безпечної трудової діяльності та надання першої допомоги; до захисту Вітчизни та вибору професії. Реалізується зазначена освітня галузь навчальними предметами «Фізична культура» та «Основи здоров’я». Формування умінь та навичок з основ безпеки життєдіяльності здійснюється в рамках нового обов’язкового інтегрованого курсу «Основи здоров’я», що впроваджується у навчальні плани основної школи. Цей факт є ще однією причиною визначення 2004 року початком третього етапу освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді.

У рекомендаціях парламентських слухань про становище молоді в Україні «Формування здорового способу життя української молоді: стан, проблеми та перспективи», схвалених постановою Верховної Ради України від 3 лютого 2004 року № 1425-IV, розроблені і поставлені доручення усім Міністерствам, дотичним до означеної проблеми. Це пояснюється тим, що хоча у цій сфері впродовж останніх років в Україні досягнуто певних зрушень на краще, проте становище залишається дуже складним, а в деяких аспектах – навіть загрозливим для безпеки країни та її майбутнього. Небезпека для здоров’я нації потребує внесення кардинальних змін у роботу щодо формування та реалізації державної соціальної, молодіжної політики, розробки і прийняття на державному і місцевому рівнях таких політичних і управлінських рішень, які дозволять державі відповідальніше ставитися до здоров’я своїх громадян.Враховуючи зазначене, Міністерству освіти і науки України було доручено: - здійснити необхідні заходи щодо впровадження в повному обсязі
законодавчої вимоги про державне пільгове кредитування молодих
громадян для здобуття вищої освіти; - забезпечити підготовку та підвищення кваліфікації соціальних
працівників, психологів для роботи з молоддю, схильною до
асоціальної поведінки, зокрема для роботи в центрах ресоціалізації наркозалежної молоді; - сприяти розробленню і впровадженню навчальних програм із
валеології та формування здорового способу життя у всіх
дошкільних, шкільних, професійно-технічних, вищих навчальних
закладах, позашкільних установах і організаціях незалежно від форм
власності і відомчого підпорядкування; забезпечити реалізацію цих
програм за допомогою високоякісних підручників, посібників,
технічних засобів навчання й наочного дидактичного матеріалу.

Слід відзначити, що отримані МОН завдання також поєднують у собі два напрями: створення умов для доступності якісної освіти та формування ЗСЖ.

Відповідно до Типових навчальних планів, затверджених наказом МОН від 23.02.2004 р. №132, вивчення предмета «Основи здоров’я» повинно здійснюватися у 5 – 7-х класах по 1 годині на тиждень, у 8 – 9-х – по 0,5 години на тиждень за навчальною програмою, рекомендованою Міністерством освіти і науки України (лист МОН від 23.12.2004 р. №1/11-6611). Впровадження предмета заплановано виконувати поступово. Тому в 2004/05 навчальному році цей предмет почали викладати в 5 класах загальноосвітніх шкіл.

Ситуація, що склалася, була непростою. Часу на виконання отриманого 3 лютого 2004 року МОН завдання «сприяти розробленню і впровадженню навчальних програм з валеології та формування здорового способу життя у всіх дошкільних, шкільних, професійно-технічних, вищих навчальних закладах, позашкільних установах» до 1 вересня 2004 – початку впровадження обов’язкового предмета «Основи здоров’я»– у школах України було обмаль. До того ж, як і на першому етапі, існувала кадрова проблема – підготованих до викладання предмета вчителів майже не було. Дослідження ефективності профілактичних програм, що впроваджувалися в навчальний процес, оцінювання рівня охоплення ними учнівської та студентської молоді програмами /1/, а також моніторинг реальних поведінкових практик молоді /2/ були проведені в тому ж 2004 році на замовлення МБФ («Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні»). Увага цієї міжнародної організації до освіти з питань ЗСЖ була зумовлена надзвичайно швидким зростанням від 1995 року чисельності ВІЛ-інфікованих у нашій державі. Україна виявилася в епіцентрі епідемії ВІЛ у Східній Європі: кількість зареєстрованих нових випадків ВІЛ-інфікування майже вдвічі перевищувала відповідний показник для Західної і майже в 14 разів – Центральної Європи. Значну стурбованість світової спільноти викликали високі темпи поширення такої інфекції не тільки у групах ризику, а й серед так званих благополучних груп населення, серед яких більшість становила молодь. Міжнародний досвід свідчить, що програми з превентивної освіти можуть пригальмувати цей процес.

Висновки за матеріалами досліджень освітніх превентивних програм в Україні відобразили суперечливу ситуацію.

1. Відзначено наявність обов’язкових предметів «Основи здоров’я» і «Основи безпеки життєдіяльності» у початковій (1-4 класи) і середній (5-9 класи) школі, а також курси за вибором (факультативні), через які реалізуються профілактичні програми.

Кількість годин на їх вивчення до 7 класу становить 35 годин на рік, що є достатніми за критеріями ЮНЕЙДС (30 годин). У 8-9 класах основної школи вона становить 17 годин, а у 10–11(12) класах старшої школи навчальні плани взагалі не передбачають відповідних предметів.

Щодо професійно-технічних і вищих навчальних закладів, то в навчальних планах вони не мають відповідних предметів (курсів). Профілактичні заходи здійснюються фрагментарно через зміст різних дисциплін і базуються на інформаційному підході.

2. Виявлено значну різницю між високим рівнем самооцінки (Дослідження 1) та результатами тестувань (Дослідження 2) з питань щодо шляхів інфікування і методів захисту від ВІЛ. Отже, реальна ефективність профілактичних програм виявилася дуже низькою.

Таким чином, за наявності непоганих кількісних показників (забезпечення часових норм) ефективності впровадження освітніх превентивних програм якісні показники (рівень знань та навичок) були доволі низькі. Як стверджує В.С.Пономаренко, міжнародний консультант з питань освіти на основі розвитку життєвих навичок, профілактичні програми, впроваджені через формальну систему освіти до 2005 року, базувалися лише на інформаційному підході і тому не мали вагомих позитивних наслідків. Обидва дослідження також рекомендували змінити інформаційний підхід до розробки і впровадження профілактичних програм на компетентнісний. Окрім зазначеної, вагомими причинами низького якісного показника ми вважаємо низький рівень кадрового та навчально-методичного забезпечення.

Посилення акцентів на навчанні різних аспектів формування здорового способу життя та навичок збереження здоров’я надала розроблена та затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 21.07.04 №605 Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя дітей та молоді. Концепція визначала методологічні засади, підходи, принципи, критерії формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя, орієнтувала на міжгалузевий комплексний підхід, поєднувала можливості організованого навчання, самоосвіти. Метою Концепції є створення умов для зміцнення фізичного, психічного, соціального і духовного здоров’я, психологічного комфорту та соціального добробуту дітей і молоді шляхом визнання пріоритету здорового способу життя як основного чинника збереження та зміцнення здоров’я, утвердження свідомого ставлення до власного здоров’я та громадянської відповідальності за нього.

Окремими розділами Концепції передбачені питання підготовки кадрів, визначені умови та шляхи її реалізації, у тому числі науково-методичного забезпечення.

Щоб забезпечити впровадження ефективних превентивних програм та використання досвіду світової спільноти, МОН України видало накази від 21.07.2004 р. № 610 «Про реалізацію міжнародних проектів з профілактики ВІЛ/СНІДу серед учнівської та студентської молоді в Україні» та від 18.08.2004 р. № 667 «Про організаційно-методичне забезпечення реалізації програми «Подолання ВІЛ/СНІД в Україні». У зв’язку із завершенням виконання заходів, визначених робочим планом Угоди між Українським науково-методичним центром практичної психології і соціальної педагогіки (виконавча агенція Міністерства освіти і науки України) та Українським фондом боротьби з ВІЛ-інфекцією та СНДІом (основний реципієнт коштів гранту Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією) від 03.11.2003 р. № 12-Ukr-102 за проектом «Превентивна освіта і виховання дітей, учнівської та студентської молоді з профілактики ВІЛ/СНІДу» та Угоди від 27 листопада 2003 року №25 між Українським науково-методичним центром практичної психології та соціальної педагогіки і Науково-методичним центром професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки України, розроблені відповідні рекомендації. Наказ МОН №584 від 16.07.2004 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо вдосконалення навчальних підручників та посібників, навчальних планів і програм з питань профілактики ВІЛ/СНІДу у навчальних закладах професійно-технічної освіти» підтвердив необхідність з метою профілактики розповсюдження шкідливих звичок (алкоголізм, тютюнопаління, наркоманія), а також ВІЛ-інфекції організовувати та проводити лекції, «круглі столи», диспути, а також доповнити навчальні програми предметів «Біологія», «Основи екології», «Охорона праці», «Фізична культура і здоров’я», «Основи правових знань» питаннями із зазначеної проблематики. Зміст попередніх документів, як і наступного, свідчить про їх спрямованість на реалізацію освітньої політики з питань забезпечення здорового способу життя учнівської молоді.

У Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту (затвердженій Указом Президента України від 28 вересня 2004 року №1148/2004) одним із завдань Державної політики у сфері фізичної культури і спорту визначено формування в населення сталих традицій та мотивацій щодо фізичного виховання і масового спорту як важливого чинника забезпечення здорового способу життя, що вкотре підтвердило взаємозалежність освіти та фізичного виховання у виконанні поставленого завдання. Недаремно спільно з Міністерством освіти і науки було затверджено комплекс заходів щодо проведення в Україні 2004 року Європей­ського року освіти через спорт. ІІІ розділ доктрини присвячений фізичному вихованню та масовому спортові (спорт для всіх) у формуванні здорового способу життя. Деякі аспекти забезпечення цього процесу прочитуються в V розділі «Економічна діяльність у сфері фізичної культури і спорту». У ньому відзначено, що в Україні формується тенденція поступового наближення обсягів видатків на фізичну культуру і спорт, які здійснюються з державного і місцевих бюджетів, до рівня середніх європейських показників. У перших пунктах визначено, що видатки з бюджетів усіх рівнів спрямовуються передусім на забезпечення фізичного виховання на сучасному рівні у державних і комунальних навчальних закладах, також на підготовку за державним замовленням фахівців у вищих навчальних закладах за напрямом «Фізична культура і спорт» та підвищення їх кваліфікації. Кадрова політика у галузі фізичної культури і спорту розглядається як основа забезпечення розвитку галузі в VI розділі.Виокремлена і роль держави у сприянні формуванню позитивної громадської думки щодо впливу фізичної культури і спорту на розвиток суспільства в цілому й кожної людини зокрема та створенні сприятливих умов для усвідомлення громадськістю значення і можливостей фізичної культури у розв’язанні соціально-економічних проблем.

З метою реалізації Указу Президента України від 28.09.2004 №1148 «Про Національну доктрину розвитку фізичної культури і спорту» та на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2004 №1641 «Про затвердження заходів з реалізації Національної доктрини розвитку фізичної культури і спорту у 2005 році» було видано ще одну постанову «Про затвердження Положення про організацію фізичного виховання і масового спорту в дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах України» від 2 серпня 2005 р. №458, у якій визначено, що метою фізичного виховання є формування особистості, спрямоване на забезпечення необхідного рівня розвитку життєво важливих рухових навичок і фізичних якостей; загальнолюдських цінностей: здоров’я, фізичного, соціального та психічного благополуччя; виховання інтересу і звички до самостійних занять фізичною культурою і спортом, набуття навичок здорового способу життя.

У пункті 1.4 визначається, що фізичне виховання забезпечується відповідними сучасними науковими досягненнями, медичним обслуговуванням, педагогічними кадрами, матеріально-технічною, правовою, нормативною, інформаційною базою та бюджетним фінансуванням.

Міністерство освіти і науки України, його структурні підрозділи з питань фізичного виховання та спорту забезпечують організацію роботи з фізичного виховання та управління неюпід часнавчально-виховного процесу та в позаурочний час (Пункт 3.1). До його повноважень належить реалізація державної політики галузі фізичного виховання в сфері дошкільної, загальної середньої та професійно-технічної освіти.

У загальноосвітніх навчальних закладах України, незалежно від підпорядкування та форм власності, впроваджена система організації фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи (наказ МОН України від 21.07.2003р. №486, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07.10.2003р. №903/8224), яка спрямована на реалізацію основних напрямів Національної доктрини розвитку освіти України в ХХІ столітті (Указ Президента України від 17.04.2002 р. №347/2002) і Цільової комплексної програми «Фізичне виховання – здоров’я нації» (Указ Президента України від 01.09.1998р. №963/98) та передбачає, крім обов’язкових уроків фізичної культури, обов’язкові фізкультурно-оздоровчі заходи (Інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення шкільних дисциплін у новому 2006/07 навчальному році (фізична культура).

З метою формування здорового способу життя, підвищення соціальної активності і зміцнення здоров’я школярів, виховання учнівської молоді на традиціях українського народу Міністерство освіти і науки України спільно з Міністерством України у справах молоді та спорту наказом від 17.08.05р. №479/1656 затвердило умови та запровадило від 2005/2006 навчального року проведення фізкультурно-оздоровчого патріотичного комплексу школярів України «Козацький гарт». Відповідальність за запровадження комплексу покладена на керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

Соціальною проблемою, яка стосується як усього населення України загалом, так і дітей, учнівської та студентської молоді, дослідники визначають високий рівень вживання тютюну. Наприкінці року виходить наказ Міністерства освіти і науки України «Про заборону тютюнокуріння в навчальних закладах і установах Міністерства освіти і науки України і затвердження заходів щодо проведення антинікотинової інформаційно-освітньої та профілактичної роботи серед дітей, учнівської та студентської молоді» (№855 від 08.11.2004 (МОН) на виконання ст. 56 Закону України «Про освіту» (1060-12) та з метою надання підліткам об’єктивних сучасних знань щодо вироблення відповідального ставлення до власного здоров’я та усвідомлення його ціннісної значущості, викорінення легковажного ставлення до куріння, а також формування навичок здорового способу життя. Таким чином, 2004 року були закладені передумови до активізації та впровадження нових підходів до забезпечення ЗСЖ молоді через освіту з урахуванням вже набутого міжнародного та вітчизняного досвіду з названих напрямів.

Попри значну кількість розроблених нормативних документів, профілактична робота з дітьми дошкільного і шкільною віку, студентами усе‑таки не відповідала сучасним вимогам; санітарно-просвітницьким заходам не приділялася належна увага. Доказом цього є швидкі темпи зростання захворюваності та інвалідності в дітей шкільного віку, недотримання гігієнічних нормативів щодо навколишнього середовища, у якому перебувають діти, незбалансованість харчування, дефіцит мікроелементів та вітамінів, гіподинамія, травматизм, тютюнокуріння, вживання алкогольних напоїв, токсичних і наркотичних речовин, ранній початок статевого життя, недостатній рівень сформованості навичок безпеки життєдіяльності, розповсюдження ВІЛ-інфекції, туберкульозу, захворювань, що передаються статевим шляхом тощо. Недоліки значною мірою зумовлені недостатньою організаційно-методичною роботою та послабленням контролю з боку керівників навчальних закладів і органів управління освітою та охороною здоров’я всіх рівнів. Така ситуація потребувала підсилити профілактичний напрям та роботу керівників навчальних закладів. Тому спільний наказ МОН і МОЗ України №242/178 від 21 квітня 2005 року «Про посилення роботи щодо профілактики захворюваності дітей у навчальних закладах та формування здорового способу життя учнівської та студентської молоді» адресовано Міністрам освіти і науки, охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь освіти і науки, охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, обласних, міських та районних санітарно-епідеміологічних станцій, ректорам вищих навчальних закладів МОН та МОЗ України. Керівному складові було наказано розробити та затвердити регіональні (університетські) заходи (програми), заслуховувати на спільних колегіях органів освіти і науки та охорони здоров’я питання виконання плану заходів (програм) та взяти під особистий контроль організацію роботи з профілактики захворюваності у дітей та формування навичок здорового способу життя в учнівської та студентської молоді.

У документі поставлено завдання гарантувати:

- безпечні умови перебування учнівської та студентської молоді у навчальних закладах;

-суворе дотримання санітарного законодавства;

- медико-педагогічний контроль організації занять з фізичної культури;

- вивчення у навчальних закладах питань, пов’язаних із збереженням здоров’я, перевагами здорового способу життя, правилами особистої гігієни, профілактики йододефіцитних захворювань, впровадження інформаційно-просвітницьких програм, інтерактивних форм роботи для здобуття знань і формування життєвих навичок щодо зменшення вразливості до ВІЛ-інфікування;

- відповідно до затверджених планів-графіків постійне проведення роботи спеціалістів закладів охорони здоров’я та спеціально підготовлених викладачів із дітьми та персоналом навчальних закладів;

- спільно з регіональними органами опіки та піклування, праці та соціальної політики, спорту та туризму проведення профілактичних заходів із вихованцями дитячих будинків, шкіл-інтернатів, притулків для неповнолітніх, інших закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

- проведення освітньо-виховних, роз’яснювальних, мистецьких акцій з метою формування здорового способу життя та профілактики негативних проявів у молодіжному середовищі.

Відзначено також такі необхідності:

- вивчати та поширювати досвід діяльності навчальних закладів, що працюють за методом «рівний-рівному» щодо формування навичок здорового способу життя; входять до Національної мережі шкіл сприяння здоров’ю у рамках програми Всесвітньої організації охорони здоров’я «Європейська мережа шкіл сприяння здоров’ю» з профілактики захворюваності дітей, запобігання шкідливим звичкам;

- поліпшити організацію та ефективність обов’язкових медичних оглядів дітей у навчальних закладах, особливо сільської місцевості;

- сприяти санаторному оздоровленню найнезахищеніших категорій учнівської та студентської молоді, працівників навчальних закладів (постійно);

- передбачити у програмах до- та післядипломної освіти педагогічних та медичних працівників вивчення питань щодо понять та складових здорового способу життя, особливостей проведення санітарно-освітньої роботи з використанням сучасних засобів та підходів до навчання дітей, навичок формування здорового способу життя в дітей, формування в них позитивної мотивації на ведення здорового способу життя (постійно);

- проводити інформаційну роботу серед батьків щодо виховання здорової дитини. Широко залучати до цієї роботи педагогічних та медичних працівників (постійно);

- розширити партнерство між урядовими, громадськими та міжнародними організаціями у вирішенні питань боротьби з ВІЛ/СНІДом.

Інформаційне забезпечення було доручено газетам «Освіта України», «Ваше здоров’я» та іншим засобам масової інформації, яким запропоновано впровадити постійні рубрики з висвітлення питань профілактичної роботи з учнівською та студентською молоддю.

Характерною ознакою третього етапу стає розвиток масштабних спільних міжнародних проектів, що сприяють впровадженню освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді та зростанню ролі освітньої галузі в цьому процесі:

- спільно з Міжнародним альянсом з ВІЛ/СНІДу в Україні за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією – компонент «Освіта» Програми «Подолання епідемії ВІЛ/СНІД в Україні»;

- спільно з Представництвом Європейської комісії в Україні – «Посилення багатогалузевих підходів до профілактики ВІЛ/СНІД серед молоді в Україні» та інші;

- спільна програма з Міністерством охорони здоров’я за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я «Школи сприяння здоров’ю» та інші;

- спільно з АПН України та ООН сприяння просвітницькій роботі «рівний-рівному» щодо формування навичок здорового способу життя серед дітей та молоді;

- «Молодь за здоров’я – 2» (спільний україно-канадський проект).

Зазначені проекти допомагають знаходити шляхи розбудови національної системи освіти щодо здоров’я, відбирати найефективніші методики формування здорового способу життя учнівської та студентської молоді, готувати педагогічні кадри, спроможні працювати відповідно до сучасних вимог.

Вже починаючи від 2005 року за підтримки Міністерства освіти і науки України, Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) і МБФ («Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІД в Україні») була розпочата розробка і впровадження профілактичних освітніх програм формування ЗСЖ та профілактики ВІЛ для початкової, основної і старшої школи, які базуються на компетентністному підході. При цьому враховувалися 8 чинників, які є критичними для забезпечення їх успішного впровадження:

- гідне місце у шкільному розкладі як умова забезпечення універсального доступу до якісної превентивної освіти;

- підготовка педагогів з методики ООЖН;

- якісні навчально-методичні матеріали;

- тренінгові методи і приміщення для інтерактивного навчання;

- залучення і розбудова партнерства педагогічного колективу, молоді, батьків;

- створення сприятливого шкільного середовища;

- системний моніторинг процесу впровадження й оцінювання ефективності впливу;

- відданість і адвокація ООЖН на всіх рівнях.

Ігнорування хоча б одного з цих чинників, на думку В.В.Пономаренко, суттєво знижує ефективність профілактичної роботи. Створення дієвих профілактичних програм виконувалося з урахуванням кращих світових практик. Вперше увага одночасно була сконцентрована на таких компонентах: створення превентивних програм ООЖН, їх апробації, підготовці кадрів та моніторингу й оцінюванні.

З метою підвищення ефективності навчального предмета «Основи здоров’я» та факультативного курсу «Школа проти СНІДу» на базі інститутів післядипломної педагогічної освіти підготовлено близько 15000 учителів. А у 2007/08 навчальному році програмами попередження ВІЛ-інфікування, наркоманії та алкоголізму в загальноосвітніх навчальних закладах було охоплено: понад 1,4 млнучнів 5–7 класів у межах вивчення обов’язкового предмета «Основи здоров’я»; 560 960 учнів 8 класів у межах вивчення обов’язкових предметів «Основи безпеки життєдіяльності» та «Біологія людини»; 36 165 учнів 8–11 класів у межах факультативного курсу «Школа проти СНІДу»; 25 500 учнів 6–11 класів у межах програми «Рівний-рівному».

У цей час здійснено низку освітніх інновацій, які не лише якісно змінили мету, структуру, зміст, технології навчання, але й передбачали вирішення організаційних питань, усунення надмірного навантаження на учнів, що мало сприяти забезпеченню ЗСЖ школярів. Реалізація поставлених завдань передбачала перехід до семестрової структури навчального року; зменшення тривалості уроків у початковій школі та збільшення тривалості перерви; запровадження навчальних екскурсій і навчальної практики; збільшення тривалості навчального року; запровадження профільного навчання, позитивної системи оцінювання; розвантаження змісту навчальних програм від другорядного фактологічного чи понятійного матеріалу; створення підручників нового покоління, які зорієнтовані на розвивальну функцію.

З метою поліпшення фізкультурно-масової, оздоровчої та навчально-спортивної роботи серед учнівської молоді, активізації творчої діяльності педагогічних колективів, керівників навчальних закладів та фахівців фізичного виховання проводиться Всеукраїнський огляд-конкурс на кращий стан фізичного виховання в навчальних закладах України, Всеукраїнський олімпійський урок та Олімпійський день бігу спільно з Міністерством освіти і науки України та Національним олімпійським комітетом, Всеукраїнський фізкультурно-патріотичний фестиваль «Нащадки козацької слави». Удосконалюється система оцінювання навчальних досягнень учнів. Нова редакція Критеріїв оцінювання навчальних досягнень з фізичної культури свідчить про те, що удосконалюється система оцінювання навчальних досягнень учнів.

В інформаційно-аналітичних матеріалах до проведення підсумкової колегії Міністерства освіти і науки України «Про підсумки розвитку загальної середньої та дошкільної освіти у 2007/08 навчальному році та завдання на 2008/09 навчальний рік», спрямованих на реалізацію Указу Президента України від 20 березня 2008 року №244 «Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні»,виокремлено у розділі 8 як обов’язкове завдання загальноосвітніх навчальних закладів – формування здоров’язбережного навчального середовища. Важливою складовою здоров’язбережного середовища є організація харчування учнівської молоді. Згідно зі статтею 5 Закону України «Про охорону дитинства» в частині забезпечення учнів початкових класів безкоштовним харчуванням та постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2004 № 1591 «Про затвердження норм харчування в усіх навчальних та оздоровчих закладах» органи виконавчої влади, управління освіти, навчальні заклади проводять роботу щодо створення необхідних умов для організації харчування дітей. Так, за інформацією Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим, управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій станом на кінець 2007/08 навчального року усіма видами харчування було охоплено 90,1% учнів 1–11 класів від їх загальної кількості, тоді як у 2004/05 навчальному році цей показник становив 56,7%. Безоплатними обідами у загальноосвітніх навчальних закладах забезпечуються діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, та діти із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям». Діти з районів, постраждалих від аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» забезпечуються безкоштовним харчуванням. Водночас лише в п’яти регіонах учні початкових класів забезпечені гарячим харчуванням стовідсотково: Вінницька, Волинська, Черкаська області, міста Київ і Севастополь.

Дата добавления: 2014-01-04