Структурний аналіз моралі особистості

Питання 1. Поняття та сутність моралі та моральності.

Мораль та моральність, як предмет етики і соціальний феномен.

Тема2

Хмельницький

Денищик О.І.

Тема 2: Мораль та моральність, як предмет етики і соціальний феномен.

Соціально-гуманітарних наук

Навчальна дисципліна:

Етика (загальна і професійна)

Лекція №2

доцент кафедри,

кандидат пед. наук

1. Поняття та сутність моралі та моральності.

2. Функції моралі та її структура.

3. Мораль як соціальний феномен.

4. Мораль і право, їх співвідношення та відмінності.

Література:

Див. семінар: основна № 1,2,7,11; додаткова № 3,8,9.

У відповідь на лозунг «Спочатку гроші,потім мораль» Поль Брегг (США, сучасний філософ, лікар) «.. За гроші Ви взмозі купити:

- ліжко, але не сон;

- їжу, але не апетит;

- книги, але не розум;

- прикраси, але не красу;

- будинок, але не домівку;

- ліки, але не здоров’я;

- розкіш, але не культуру;

- розвагу, але не щастя;

- релігію, але не спасіння.»!

Мораль (від лат. Moralis – моральний, mores- звичай, вдача, натуру, норов, мода звичка) є одним із способів нормативного регулювання поведінки людини, особливою формою суспільної свідомості і видом суспільних відносин. (О.Кобліков).

Тобто це система принципів, норм, які визначають характер відносин між людьми відповідно до прийнятих у цьому суспільстві понять добра і зла, справедливого і несправедливого, гідного і негідного.

Дотримання норми моралі забезпечується силою духовного впливу, громадською думкою, внутрішнім переконанням та совістю людини. Визначаючи поняття «моралі» необхідно мати на увазі і таке поняття, як моральність. В повсякденній життєдіяльності поняття «мораль», і «моральність» трактуються як синоніми. Але відомий філософ Г.В. Ф.Гегель концептуально розділяє ці поняття.

Тому багато вчених розуміє, мораль як форму суспільної свідомості, сукупності усвідомлюваних людьми принципів, норм, приписів, правил, поведінки, а «моральність» як втілення цих принципів, правил і норм у реальній поведінці людини і стосунках між нею та іншими людьми.

Російським аналогом терміну моральність у певній мірі можна вважати «нравственность» – від слова «нрав», характер, тобто сукупність душевних якостей, які відрізняються від розуму, волі, пристрасті.

В.Малахов вважає, що терміну «моральність» найбільш відповідає старослов’янське слово «обичайність». І у німецькій мові є власне слово, яке відповідає слову «нравственность» - «Sitlichkeit».

Нерозбериха в умах учених-етиків при визначенні понять – призводить до того, що, наприклад, є поняття «Моральна культура юриста», «Моральна (етична) культура юриста», а у Гусарєва С.Д. і Тихомирова О.Д. є окремі поняття «Моральна культура юриста» і «Етична культура юриста».

Сукупні риси моралі:

- Її соціальна природа і соціальний характер функціонування;

- Їй властивий діяльний характер, так, як вона реалізується лише у вчинках людей;

- Їй характерне ціннісне ставлення до соціальних суб’єктів, соціальних інституцій, однієї людини до інших (вона оцінюється безкорисливістю, передбачає свідомий вибір цінностей рішень, дій, вчинків, добровільне слідування моральним вимогам і нормам).

- Має загальнолюдський характер змісту цінностей, історичний характер змісту цінностей, які зорієнтовані на ідеали гуманізму, рівності та справедливості.

Золоте правило моралі:

Дата добавления: 2014-01-04