Особливості розвитку новонародженого

ПСИХОЛОГІЯ ДИТИНСТВА

ЛЕКЦІЯ 2

Новонародженість (0-2 міс.). Кінець цього періоду позначається проявом першої форми людської поведінки — «комплексу пожвавлення».

Комплекс пожвавлення — позитивна емоційно-дійова реакція новонародженого на появу дорослого, особливо на голос матері, її обличчя, дотики.

Новонароджений швидко вчиться розрізняти знайомі та незнайомі обличчя, стежити за рухами дорослого. Екс­перименти підтверджують вибіркову спрямованість дити­ни на різні зображення: якщо їй пропонують на вибір кілька зображень, то людське обличчя вона розглядає найдовше.

Специфіка психіки новонародженого полягає в його орієнтації на розвиток у со­ціальному оточенні. Поява комплексу пожвавлення є ознакою закінчення періоду новонародженості. Фізіологічним критерієм завершення цього періоду є поява зорового і слухового зосереджень, можливість формування умовних рефлексів на зорові і слухові подразники.

2. Психічний розвиток немовляти (2 міс. – 1 рік)

Соціальна ситуація розвитку і провідна діяльність немовляти характеризується безпосереднім емоційним спілкуванням, об'єктом якого є інша людина. Дитина починає виявляти перші форми впливу на дорослого. Її голосові реак­ції набувають характеру емоційно-активного заклику.

Завдяки емоційно позитивному спілкуванню в дитини створюється відповідний тонус. Дефект спілкування, відрив дитини від матері породжує ефект шпитальності – уповільнений емоційний розвиток дитини, при якому відбуваються значні порушення в психічному розвитку дитини.

Пізнавальний розвиток немовляти поділяється на:

розвиток сприйняття – характеризується тим, що діти вже здатні орієнтувати­ся в заданих параметрах зовнішнього середовища. Кон­трасти, криволінійність тощо привертають і утримують їх­ню увагу, особливо якщо вони спостерігають їх зміни;

розпізнавання інформації – діти вчаться співвідносити враження та розрізняти відмінності між ними, а також об'єднувати ці подібні враження. Таке об'єднання називаєть­ся схематичним прототипом;

виокремлення категорій – означає вміння виокремлювати загальні для різних вражень властивості (наприк­лад, протяжність і перервність), здатність об'єднувати по­дібні за властивостями предмети або явища. Більшість немовлят розрізняють такі категорії предме­тів: меблі, тварини, їжа;

розвиток пам'яті – полягає у здатності пам'ятати минулий досвід упізнавати найближчих людей. Приблизно у 8 місяців у немовляти починає розвиватися робоча (оперативна) пам'ять — коли старші діти або дорослі читають чи розмовляють, немовля здатне сприйняти інформацію і зіставити її зі сприйнятою раніше.

Новоутворення періоду немовляти: 1) ходьба, яка свідчить про подолання дитиною меж попередньої ситуації розвитку; 2) роз­виток мовлення. Воно автономне, ситуативне, емоційно за­барвлене, зрозуміле тільки близьким, специфічне і ще не зв'язне.

Криза першого року життя – вияв­ляється в переході від біологічного типу розвитку до соціального, що породжує кризові переживання.

Криза першого року життя — це криза, яка обумовлена руйнуван­ням необхідності емоційної взаємодії дитини з дорослим і прояв­ляється в плаксивості, похмурості, інколи в порушенні сну, втраті апетиту тощо.

Головною ознакою цієї кризи є різке зростан­ня незалежності дитини від дорослих, що провокує перші афективні реакції, загострення переживань, чутливість до різноманітних впливів.

3. Особливості розвитку в ранньому дитинстві (1 – 3 роки)

Соціальна ситуація розвитку в ранньому дитинстві має структуру: «дитина — предмет — дорослий». Ходьба розвиває вміння орієнтуватися в просторі, а також забезпечує перехід до самостійної предметної діяльності. Малюк повністю захоплений предметами, внаслідок чого змінюються його стосунки з дорослими. Все рідшим стає емоційне спілкування з ними, поступаючись місцем ситуативно-дійовому спілкуванню, практичному співробітництву, спільним діям з предметами.

Провідна діяльність у ранньому дитинстві. Для ранньо­го дитинства основними видами діяльності є предметна ді­яльність, мовлення і гра. Розвиток предметної діяльності пов'язаний з тим, що дитина вчиться від дорослих використовувати предмети. Засобом здійснення предметної діяльності є спілкування.

Також дитина оволодіває мовленнєвим диханням, засвоює майже всі звуки рідної мови, її словниковий запас становить 1200 – 1500 слів, вона вияв­ляє активність у спілкуванні з дорослими та дітьми. Тому на 2–3-му роках життя необхідно особливо інтенсивно займатись її мовленнєвим розвитком.

Гра стає більш спонтанною і змістовною. Вона передбачає дії з предметами, в яких дитина відтворює те, що роблять дорослі. Найпоширенішими видами ігор є гра-дослідження, гра-конструювання, рольова гра.

Новоутворення в ранньому дитинстві. На початку другого року в дітей розвивається здатність до символічних дій – використання предметів у грі не за прямим призначенням. Дитина починає активно наслідувати людей, які її оточують.

На другому році життя відбувається формування самосвідомості дитини, про що свідчить її здатність впізнавати себе у дзеркалі, активно використо­вувати займенник «Я». В неї розвивається здатність розуміти емоційний стан іншої людини.

Також виникає тенденція до «сили Я», основою якої є справжні людські цінності і яка забез­печує розвиток просоціальної спрямованості особистості дитини, або тенденція до «слабкості Я», що виражається в почутті меншовартості, інфантильних інтересах.

На третьому році життя малюки починають порівнювати себе з іншими людьми, у результаті чого у них поступово складається певна самооцінка, прагнення відпо­відати вимогам дорослих. Далі формуються почуття гордос­ті, сорому, елементарні опредмечені форми рівня домагань.

Криза трьох років виникає наприкінці третього року життя, коли діти вже обстоюють своє право на незалежну поведінку ініціативними заявами «Я сам».

Криза трьох років — криза соціальних відносин, яка зумовлена становленням самосвідомості дитини і проявляється в негативізмі, впертості, непокірності, свавіллі, протесті, деспотизмі.

Дата добавления: 2014-01-04