Організація, структура і завдання служби планування сім'ї

1. Структура, організація, завдання служби планування сім’ї в Україні.

2. Інформація, навчання, консультування (ІНК) у роботі служб планування сім’ї, форми та впровадження.

3. Етапи консультування з планування сім’ї. Принцип “ДОВІРА”.

Репродуктивне здоров'я нації залежить від репродуктивного здоров'я кожної людини, кожної сім'ї. Питання контрацепції та планування сім'ї є одним із найважливіших у житті подружжя. За відсутності системи сексуальної освіти, достатньої інформації про методи контрацепції й службу планування сім'ї аборт донедавна залишався найбільш доступним методом регулюван­ня народжуваності.

За даними вітчизняних і зарубіжних авторів, кількість абортів істотно знижується, якщо 25—30 % жінок дітородного віку використовують внутрішньоматкові спіралі. В Україні ж тільки 14,8 % жінок користуються ними. Недостатньо застосовуються в Україні й гормональні контрацептиви. Лише 12,4 % жінок користуються пероральними контрацептивами. Аборт в Україні й нині залишається основним методом регулювання народжуваності.

Отже, репродуктивне здоров'я населення України характеризується такими особливостями:

— постійним погіршенням стану здоров'я вагітних, що зумовлює високий рівень материнської та дитячої смертності порівняно з економічно розвиненими країнами;

— збільшенням частоти хронічних захворювань у дітей та підлітків;

— значним рівнем загальних репродуктивних втрат, особливо тих, що зумовлені материнською та дитячою смертністю;

— великою кількістю абортів; — збільшенням частоти захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ).

Репродуктивне здоров'я — це найважливіша складова загального здоров'я.

У березні 2001 р. Указом Президента України за № 203/2001 від 26.03.2001 р. затверджено Національну програму "Репродуктивне здоров'я". Мета цієї програми — поліпшити демогра­фічну ситуацію в країні, зберегти репродуктивне здоров'я населення, удосконалити систему охорони материнства й дитинства. Низький рівень народжуваності та високий рівень загальної смертності населення виводять проблему репродуктивного здоров'я і тривалості життя в ранг загальнонаціональних, а збереження репродуктивного здоров'я населення виходить за межі суто медичного питання і стає загальнодержавною, міжсекторальною проблемою.

Розроблення та впровадження нової Державної програми "Репродуктивне здоров'я нації на 2006—2015 рр.", що охопило значно ширше коло проблем репродуктивного здоров'я різних верств населення України, стало логічним продовженням вироб­леної стратегії у напрямку досягнення позитивної динаміки по­казників репродуктивного здоров'я європейського рівня.

Реалізація Державної програми "Репродуктивне здоров'я нації на 2006—2015 рр." передбачає:

— підвищити показник народжуваності на 15—20 %;

— знизити рівень материнської смертності на 20 %;

— знизити рівень дитячої смертності на 20 %;

— знизити частоту абортів у жінок фертильного віку на 20— 25 %.

Процес репродукції — найскладніший біологічний процес. Репродуктивна медицина — наука про становлення, реалізацію, регулювання й збереження репродуктивної функції людини, збереження генофонду.

Зміна ситуації, що стосується репродуктивного здоров'я, можлива тільки при подальшому розвитку служби пла­нування сім'ї, поширенні сучасних високоефективних методів контрацепції, зменшенні кількості випадків незапланованих вагітностей.

Планування сім'ї є правом кожної людини. Небажані вагітності, що закінчуються абортом, так само, як і народження незапланованих дітей, становлять важливу соціальну та медичну проблему. Право на планування сім'ї закріплено такими документами як "Загальна декларація прав людини" (Тегеран, 1968) і "Декларація соціального прогресу і розвитку" (1968). Ці документи були ратифіковані нашою країною, що сприяло створен­ню служби планування сім'ї в Україні.

Принципи планування сім'ї.

Планування сім'ї, за визначен­ням ВООЗ (1970), допомагає уникнути небажаної вагітності, народити бажаних дітей, регулювати інтервали між вагітностя­ми, спланувати кількість дітей у сім'ї.

Програми планування сім'ї сприяють її зміцненню й народженню тільки бажаних дітей.

Робота служби планування сім'ї забезпечує:

— значний економічний ефект унаслідок зменшення витрат, пов'язаних із перериванням незапланованих вагітностей;

— поліпшення демографічної ситуації;

— поліпшення здоров'я населення;

— зниження частоти захворювань, що передаються статевим шляхом, зокрема СНІДу.

Стан репродуктивного здоров'я населення залежить від таких чинників:

— роботи служби планування сім'ї;

— пренатального догляду;

— догляду під час пологів;

— профілактики ЗПСШ і ВІЛ-інфекції.

Робота служби планування сім'ї має такі аспекти:

1. У сфері планування сім'ї:

— профілактика ЗПСШ і ВІЛ-інфекції;

— лікування інших сечостатевих інфекцій;

— консультування щодо контрацепції;

— онкологічний скринінг.

2. У сфері надання послуг у період вагітності та пологів:

— безпечний аборт;

— спостереження за вагітними перед пологами;

— догляд під час пологів;

— догляд після пологів.

Відомо, що стан здоров'я населення на 50 % залежить від індивідуального способу життя, на 25 % — від впливу навко­лишнього середовища, на 15 % — від спадковості й на 10 % — від медицини.

Здоров'я людини залежить від екзогенних й ендогенних чин­ників. Екзогенні чинники значною мірою регулюються суспіль­ством. До них належать насамперед соціальні чинники.

Більшість ендогенних чинників (стать, вік, етнічна на­лежність, спадковість, конституціональні особливості будови й функціонування окремих органів і систем, їхня взаємодія) не залежить від людини, її волі.

До ендогенних чинників належить індивідуальний генофонд, який детермінує психологічні можливості людини з моменту народження. Для адекватного оцінювання можливостей та роз­витку індивіда, профілактики захворювань необхідний генетич­ний моніторинг населення, який слід проводити від народжен­ня дитини й на всіх етапах її розвитку. Тобто кожна людина по­винна мати генетичний паспорт.

На стан репродуктивного здоров'я впливають такі чинники:

1. Генетична сумісність партнерів, яку можна оцінити за запахом. Нюхові підкіркові структури мозку є найдавнішими. Вони беруть участь в обслуговуванні сексуальної сфери. Якщо партнери занадто або, навпаки, недостатньо відрізняються за запахом (відповідно й за антигенами гістосумісності), то ембріон спричинює надмірну або слабку імунну реакцію, тому й відбувається викидень. Жінки більш чутливі до запахів, ніж чоловіки. Генетична несумісність може проявитись імунною реакцією організму жінки на сперму чоловіка, що перешкоджає зачаттю.

2. Фізична й фізіологічна сумісність — це анатомічна відповідність партнерів, а також подібність їхніх біоритмів.

3. Сексуальна сумісність визначається насамперед подібністю темпераментів, рівнем сексуальності. Ці параметри детерміновані природою та віком. Людина повинна мати чітку мотивацію до збереження здоров'я, оскільки тільки здорова людина може досягти найвищого рівня в ієрархії потреб — самореалізації.

Дата добавления: 2014-01-04