Міжсекторальна багатогалузева співпраця у державній освітній політиці з питань забезпечення здорового способу життя молоді

Забезпечення здорового способу життя та вирішення проблем зміцнення і збереження здоров’я молоді України на сучасному етапі здійснюють багато структур як у державному, так і в приватному секторах. У державному секторі не лише в галузі охорони здоров’я, але й в освітній і соціальній сферах пріоритетним завданням визначено згадану діяльність. Оскільки відомчий підхід, спрямований переважно на боротьбу з наслідками негативних явищ, у розв’язанні такого комплексного завдання виявився безперспективним, то для подолання нових загроз здоров’ю необхідні дії, що враховують сучасні тенденції у вирішенні проблеми забезпечення ЗСЖ. Міжнародна практика свідчить про неможливість вирішення комплексного завдання подолання нових загроз здоров’ю та формування здорового способу життя молоді роз’єднаними зусиллями навіть багатьох галузей. Основи законодавства України про охорону здоров’я встановлюють відповідне до міжнародного бачення розуміння того, як забезпечити здоровий спосіб життя як комплексну проблему, що потребує багатосекторального підходу.

З огляду на актуальність проблеми виникає потреба в аналізі ефективних підходів до державної освітньої політики, які базувалися б на кращому світовому і вітчизняному досвіді та відповідали сучасним суспільним потребам, оскільки існує необхідність удосконалення процесу міжгалузевої взаємодії.

Ретроспективний аналіз підходів до забезпечення здорового способу життя молоді свідчить, що до кінця ХХ століття у світовій політиці із зазначених питань переважав відомчий підхід. Оскільки такий підхід не давав очікуваних результатів, прийшло розуміння потреби об’єднання зусиль, і більшість галузей своїм пріоритетом визначила спільну діяльність. Досвід багатьох країн демонструє, що до процесу вирішення цього питання необхідно залучати державні, громадські, неурядові організаціі, усіх членів громади, їх підтримку у реалізації запланованих дій і втручань, що передбачає здійснення багатосекторальної співпраці. Свідченням офіційного визнання на міжнародному рівні необхідності об’єднати зусилля секторів став підсумковий документ Джакартської конференції «За пропаганду ЗСЖ у ХХІ столітті» (1997р.), у якому були визначені нові пріоритети діяльності. Серед них ми виокремили пріоритет, що стосується важливості розвитку багатогалузевої співпраці, зокрема, консолідації та розширення партнерських стосунків у діяльності з формування ЗСЖ між різними галузями господарства, науки, культури на всіх рівнях державного управління й активності громадських організацій. У документі також відзначено необхідність забезпечувати прозорість ставлень партнерів та спрямовувати їхню діяльність на чітко окреслених етичних принципах взаєморозуміння та взаємоповаги, що своєю чергою зумовлює діяльність у трьох напрямах:

- підсилювати наявні партнерські зв’язки;

- вивчати потенціал для створення нових;

- обмінюватися досвідом, навичками і ресурсами різних партнерських структур.

Оскільки кожній галузі притаманні свої власні пріоритети, основною умовою для співпраці є пошук спільної сфери діяльності на засадах міжгалузевої взаємодії, що визначається як складний і тривалий процесом.У цьому контексті залучення до ЗСЖ молоді може розглядатися як загальний пріоритет щодо забезпечення громадян відповідними правами згідно з Конституцією і, очевидно, спільним полем діяльності для багатьох галузей. У цій сфері співпрацюють Міністерство охорони здоров’я, Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерство освіти та науки, Управління виконання покарань, регіональні управління освіти державних обласних адміністрацій, міжнародні і місцеві НУО, благодійні фонди і релігійні організації тощо.

Серед названих установ історично панівну позицію на першому етапі становлення багатосекторальної співпраці у впровадженні профілактичних програм займало Міністерство охорони здоров’я (МОЗ). Дотепер МОЗ здебільшого виступає ключовим учасником і відіграє значну роль у плануванні, організації, координації галузевої співпраці з метою надання послуг з формування здорового способу життя громадян.

Важливу роль у системі охорони здоров’я в цілому відіграє профілактика. Особливе значення на сучасному етапі надається первинній профілактиці, яка покликана зберігати здоров’я, оскільки це система соціальних, медичних та виховних заходів, спрямованих на запобігання захворюванням шляхом ліквідації причин та умов їх виникнення. При цьому зовсім необов’язково враховувати основну роль системи охорони здоров’я у виборі підходів. Навпаки, можна надати більшого значення в багатогалузевій співпраці системі освіти і соціальній сфері, а в міжсекторальній – НУО.

Зокрема, аналіз документів, матеріалів та рекомендацій Ради Європи, Всесвітньої організації охорони здоров’я свідчить про визнання пріоритетності освітньої політики з питань формування в молоді мотивації до ЗСЖ. Мадридська конференція міністрів охорони здоров’я європейських країн (1981р.) визнала освітній напрям пріоритетним для збереження і зміцнення здоров’я населення. Згідно з Оттавською хартією (ВООЗ, 1986), освіта зі ЗСЖ – інтегральна частина політики промоції здоров’я, покликана зменшити соціальні, економічні, довколишні нерівності.

До того ж співробітництво між різними галузями повинно базуватися на гармонізації функціонування, врахування й задоволення інтересів цільових та професійних груп. Залучення потенціалу громад (громадських організацій) передбачає, що, завдяки активності добровільних об’єднань людей, можуть бути ефектив­но визначені місцеві потре­би, ініційовані й ухвалені від­повідні рішен­ня, сплановані та реалізовані заходи для поліпшення громадського здоров’я. Сприяння зміцненню громадських організацій, їх розвитку відбувається шля­хом забезпе­чення інфор­мацією, нав­чання навич­кам лідерства, лобіювання, відстоювання своїх інтере­сів, поліпшен­ня здоров’я, пошуку дже­рел фінансової підтримки. Особливо важ­ливе, з точки зору забезпечення ЗСЖ молоді, залучен­ня власне молодих людей до участі у винесенні рішень і реалізації за­ходів. Освіта покликана відігравати тут особливу роль, завдяки своїй спроможності забезпечувати навчання як різних груп населення впродовж усього життя, так і фахівців різних галузей на усіх етапах їхньої професійної діяльності.

Успішною ініціативою Євросоюзу, у досліджуваному контексті, став проект «Вдосконалення багатогалузевих підходів до профілактики ВІЛ/СНІДу серед молоді України» (2005–2007рр.), започаткований консорціумом французької компанії SOFREGO, німецької компанії GTZ та Міжнародного Інституту ВІЛ/СНІД (Україна), у якому головним замовником проекту виступило Міністерство освіти та науки України. Запровадження проекту відповідало Національній програмі боротьби з ВІЛ/СНІДом на 2004–2008 роки. Увагу було зосереджено переважно на забезпеченні освіти у сфері формування здорового способу життя (ЗСЖ), що мало на меті об’єднати партнерів із різних державних, приватних та громадських секторів, задіяних у справі формування ЗСЖ і профілактики ВІЛ/СНІДу [11]. Проект було зосереджено на зміцненні інституціональних та ресурсних фондів національної системи освіти в галузі формування ЗСЖ, а також на вдосконаленні багатогалузевого стратегічного планування та управління для проведення ефективної роботи з формування ЗСЖ та профілактики поширення ВІЛ/СНІДу серед молодих людей.

Основним завданням проекту було визначено удосконалення міжсекторальних підходів профілактики ВІЛ/СНІДу серед молоді та реалізація на національному, регіональному та місцевому рівнях різноманітних навчальних програм, що враховують практичний досвід, з метою зменшення масштабів розповсюдження ВІЛ в Україні.

Завдання зазначеного проекту чітко конкретизовані:

1. Забезпечити запровадження зрозумілих навчальних курсів, що посилаються на практичний досвід у галузі формування здорового способу життя (ЗСЖ) з акцентом на ствердження ЗСЖ та профілактики ВІЛ/СНІДу в освітніх та позашкільних закладах, а також створення підтримувальої системи навчання для широкого кола викладачів, працівників соціальної сфери та сфери охорони здоров’я, залучених до роботи з молоддю.

2. Надати підтримку для зміцнення ресурсної бази Міністерства освіти і науки у запровадженні різнобічної та надійної системи моніторингу й оцінювання навчальних та оздоровчих програм, а також розробити механізм регулярного вдосконалення відповідних навчальних методів та матеріалів.

3. Сприяти вдосконаленню міжсекторального міжвідомчого співробітництва, стратегічного планування та зміцнення ресурсної бази щодо впровадження ефективної системи формування ЗСЖ та профілактики ВІЛ/СНІДу серед молоді на національному, регіональному та місцевому рівнях, стимулювати залучення широкого кола зацікавлених у цьому установ.

З метою реалізації завдань проекту було закладено такі організаційні, адміністративні та робочі основи на національному та регіональному рівнях:

- створення міжвідомчого Координаційного комітету проекту під керівництвом МОН;

- заснування чотирьох офісів проекту: центрального (м.Київ) та трьох регіональних офісів (Львів, Одеса та Донецьк);

- вдосконалення знань у сфері міжсекторального керівництва партнерів зі сфери освіти, служб охорони здоров’я, соціальних служб та журналістів;

- розвинута інфраструктура: 4 міжсекторальні тренінгові центри; 10 моніторингових центрів.

Враховуючи широкий контингент осіб, на роботу з якими був спрямований проект, цільові групи згрупували таким чином:

Прямі:

• керівники та адміністратори вищого та середнього рівня з органів управління МОН, залучені до розроблення програм із формування здорового способу життя з їх подальшим втіленням на центральному, обласному та районному рівнях;

• керівники та адміністратори вищого та середнього рівня з органів управління МОН, залучені до моніторингу та оцінювання освітніх оздоровчих програм на центральному, обласному та районному рівнях;

• керівники та адміністратори вищого та середнього рівня з інших державних адміністративних органів, задіяні в сфері формування навичок ЗСЖ та профілактики ВІЛ/СНІДу на центральному, обласному та районному рівнях;

• різноманітні категорії службовців (вчителі, соціальні працівники, психологи, працівники служби охорони здоров’я, працівники структур Міністерства внутрішніх справ та журналісти) і представники громадянського суспільства (співробітники неурядових організацій), що задіяні в сфері формування навичок ЗСЖ та профілактики ВІЛ/СНІДу на обласному та районному рівнях, обрані для тренінгу в пілотних регіонах;

• молодь із навчальних закладів.

Непрямі:

• різноманітні категорії спеціалістів з освітнього та неосвітнього секторів, задіяні у роботі з молоддю в пілотних регіонах;

• широкий загал молоді.

Склад цільової групи проекту на центральному, обласному і районному рівні свідчить про залучення осіб, що ухвалюють рішення в державних структурах та недержавних громадських організаціях, а також тих, що їх виконують. Так, керівники та адміністратори вищої та середньої ланки органів управління МОН були задіяні в розробці програм із формування здорового способу життя та їх впровадженні; моніторингу та оцінюванні освітніх програм здоров’я. Завдяки цьому під час виконання проекту здійснювалась його адвокація, забезпечуючи впровадження на національному, регіональному та місцевому рівнях освітніх програм, що посилалися на практичний досвід у сфері формування ЗСЖ та профілактики ВІЛ/СНІДу в Україні.

Експерти проекту проаналізували зазначені ініціативи та попри певні досягнення виявили наявні проблеми. Дослідженим ініціативам бракувало зосередження на впливі запропонованих втручань, оскільки не була розроблена концепція вимірювання впливу. Діяльність, що провадиться в навчальних закладах (школах, професійних коледжах та університетах) і центрах соціальної підтримки сімей, молоді та дітей, надзвичайно мінлива за характером і має величезну кількість напрямків, що само по собі вважається позитивною справою, бо засвідчує усвідомлення складності проблеми формування здорового способу життя, в тому числі профілактики ВІЛ. Відзначено, що існує незначна кількість видів діяльності, обмежена тимчасовими масовими заходами (фестивалі, дискотеки тощо), які хоча й забезпечують достатню аудиторію, але не дуже ефективні з огляду на інші складові процесу забезпечення, оскільки такі масові заходи здебільшого поодинокі і не мають характеру системного підходу та інформаційний компонент у них є значно обмежений.

Занепокоєння також викликає інформаційне забезпечення у сільській місцевості, що ускладнюється відсутністю установ/організацій, які надають консультації з питань ВІЛ/СНІДу в селищах, маленьких містах.

На думку учасників проекту (В.Оржеховської, О.Пилипенко, М.Буш, Г.Ковганич), щоб міжгалузеве управління було ефективним, воно повинно базуватися на таких основних принципах:

· стратегічний підхід до вирішення багатосекторальних питань;

· ґрунтовний аналіз ступеня досягнення для кожного партнера коаліції власної мети, враховуючи чинники ризику;

· своєчасний та достовірний рівень поінформованості учасників коаліції.

Ці ж принципи актуальні для багатогалузевого стратегічного планування встановлення робочих процедур із підготовки ефективної реалізації освітніх програм і проектів на регіональному рівні.

Політична підтримка і воля є головною передумовою для досягнення широкомасштабних цілей багатогалузевих програм стосовно ЗСЖ молоді. Забезпечення державної підтримки багатогалузевої співпраці повинно здійснюватись з урахуванням певних необхідних елементів. Зокрема, можливість спілкування всередині галузі і багатогалузеві комунікації вважаються основним елементом управління програмами із ЗСЖ. Посадовці багатьох країн часто невиправдано звужують проблему забезпечення ЗСЖ молоді і вважають, що вона полягає переважно у створенні умов до виконання фізичних вправ і дотримання здорового харчування. Через це існує велика потреба у донесенні результатів ситуаційного аналізу і необхідних рекомендацій з питань забезпечення ЗСЖ серед молоді до посадовців усіх рівнів шляхом організації семінарів, робочих груп, круглих столів за допомогою ЗМІ.

Адвокація набуває все більшої ваги у процесі просування і схвалення рішень щодо забезпечення ЗСЖ як на політичному рівні, так і на рівні місцевого самоврядування. Якщо державні посадовці визнають вагомість питань забезпечення ЗСЖ не на словах, а на ділі, це означатиме, що зазначений елемент буде враховано під час розробки правил і положень щодо виділення коштів за потребами галузі. За допомогою постійного лобіювання можливо в ефективний спосіб надати допомогу багатогалузевому співробітництву для досягнення цілей щодо ЗСЖ молоді. Звідси одним з основних компонентів будь-якої національної програми з формування ЗСЖ повинно бути встановлення ефективних стосунків із політиками.

Формування державної по­літики на ко­ристь здоров’я населення передбачає захо­ди з організа­ції спільної ді­яльності керів­ників на всіх рівнях різних гілок влади, в усіх галузях, у державному й приватному секторах із за­лученням ліде­рів громадсь­ких організа­цій для вироблення політич­них рішень на користь здоро­в’я населення. Необхідно втілюва­ти у законо­давчі докумен­ти (у тому чис­лі спеціальні нормативи оподаткування суб’єктів під­приємницької діяльності, відповідно до їх впливу на стан громадсь­кого здоров’я) та організацій­ні зміни в си­стемі державного управлін­ня для оптимізації зусиль різних органів влади на ко­ристь здоров’я населення.

Провадження освітньої політики з питань забезпечення здорового способу життя молоді України детерміноване, на нашу думку, насамперед тим, що серед осіб, які формують політику і ухвалюють рішення, досі існують суд­ження, що формування ЗСЖ не є одним із перших державних пріоритетів, зважаючи на велику кількість інших суспільно значущих проблем (зубожіння населення, безробіття, занепад сфери соціальної допомоги тощо).

Підставою до таких висновків стали результати вперше проведеного в Україні спеціального опитування осіб, що виносять рішення щодо проблем ВІЛ/СНІДу та шляхів їх вирішення в Україні. Опитування проводив у липні – жовтні 2004р. аналітичний центр «Соціоконсалтинг» на замовлення Програми розвитку ООН. Як об’єкти дослідження були обрані особи, які ухвалюють рішення, тобто безпосередньо впливають на формування та реалізацію політики як на національному, так і на місцевому рівнях, посадовці, які виконують законотворчу діяльність, забезпечують прийняття та виконання рішень органів виконавчої влади. Це, передусім, народні депутати України, депутати органів місцевого самоврядування, керівні особи Міністерств, державних департаментів та комітетів України, керівний склад обласних, міських і районних державних адміністрацій. Організатори дослідження враховували те, що проблема ВІЛ є не лише медичною, а тому потребує відданості боротьбі з нею та мобілізації зу­силь усіх державних суб’єктів. Найбільший інтерес дослідників ви­кликала думка тих посадовців, які не мають медичної освіти й не зайняті безпосередньо в галузі або закладах охорони здоров’я. Оскільки ці самі аргументи стосуються і проблеми ЗСЖ, ми проаналізували відповіді респондентів щодо соціальних проблем, які мають бути головними пріоритетами для державної політики і мати гарантоване ресурсне забезпечення та місце серед цих проблем ЗСЖ.

Загальна позиція депутатів різних рівнів полягає у тому, що лише 58% опитаних відзначили формування ЗСЖ серед пріоритетів державної політики, що визначило п’яту сходинку в умовному рейтингу національних пріоритетів після торгівлі людьми (100%); поширення наркоманії(76%); поширення ВІЛ/СНІДу (68%); проблем злочинності (63%).

Сучасна ситуація в Україні в соціальній сфері, а саме: високий рівень безробіття, бідність, правопорушення, поширення шкідливих звичок серед молоді, зростання рівня захворювань, що набули соціального значення, тощо– ускладнює сприйняття проблеми ЗСЖ молоді як пріоритетної особливо тим службовцям, діяльність яких безпосередньо не пов’язана з медичною, соціальною або освітньою роботою. Визначаючи місце формування ЗСЖ серед національних і місцевих пріоритетів, посадовці водночас відповідають за забезпечення ЗСЖ, зменшення впливу чинників ризику здоров’я громадян держави, зокрема молоді. Часто першими у визначенні пріоритетних проблем та відповідно їх подоланні є наслідки (наприклад, тютюнопаління; поширення захворювань, що передаються статевим шляхом, ВІЛ/СНІДу, наркоманії тощо), а не основні причини (у нашому випадку – несформованість і невідповідне забезпечення ЗСЖ).

Через це впровадження державної політики вимагає професійного розуміння проблеми, а отже, формування особистих і професійних якостей, що своєю чергою передбачає високу поінформованість, наявність адекватного ставлення до проблеми, володіння сучасними управлінськими навичками і прагнення їх вдосконалювати. Поінформованість з питань забезпечення ЗСЖ на особистісному рівні передбачає знання про здоров’я, хворобу, чинники ризику здоров’я, здоровий спосіб життя та його складові, профілактичні заходи. Тобто йдеться про розуміння ризику, який становить нездорова поведінка. Поінформованість осіб, які виносять політичні рішення, очевидно, має містити ширший спектр знань про ЗСЖ молоді, а саме: узагальнені показники щодо рівня здоров’я молоді, поширеність шкідливих звичок і хвороб, основні чинники ризику, характерні для країни, законодавчі та нормативні документи стосовно проблеми ЗСЖ, основні напрями державної політики, зокрема освітньої, та стан її реалізації.

Ефективною політика може бути за умови, якщо вона, крім того, ґрунтується на відданості посадовців справі, зокрема здатності брати на себе конкретні зобов’язання щодо розробки, запровадження і реалізації конкретних ініціатив з питань забезпечення ЗСЖ, уміння стратегічно мислити, своєчасно ухвалювати відповідні до ситуації політичні та організаційні рішення.

Об’єктивну спрямованість службової та громадської активності посадовців визначає ставлення як стійкий стан пізнавальної, емоційної та поведінкової готовності посадовців реагувати на певну проблему. До складових ставлення до проблеми забезпечення ЗСЖ молоді через освіту належать: прийняття проблеми, рівень усвідомлення необхідності особистої участі та можливості впливу на ситуацію (особистий рівень); ступінь підтримки стратегічних напрямків, уявлення щодо ресурсів та перешкод у процесі реалізації державної освітньої політики із визначених питань (рівень суб’єкта ухвалення політичних рішень). Міра відповідальності, схильність і готовність стратегічно мислити, оцінювання власної безпосередньої участі в заходах із забезпечення ЗСЖ визначають рівень особистої відданості посадовців у формуванні та реалізації державної освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді України.

На сучасному етапі в Україні розроблено значну кількість національних програм, важливою умовою реалізації яких є забезпечення ЗСЖ молоді через освіту. Запровадження профілактичних програм, контроль за їх виконанням, моніторинг їх ефективності покладено на осіб, що формують політику і виносять рішення. Попередні факти і рейтинові оцінки посадовців з проблеми ЗСМ свідчать про необхідність їх навчання із зазначених питань.

- Таким чином, в Україні існують чималі труднощі в реалізації державної політики з питань забезпечення ЗСЖ.

Дата добавления: 2014-01-04