Сутність та класифікація активних методів навчання

Розглянувши та проаналізувавши зміст, закономірності та принципи дидактики ВНЗ та провідні педагогічні та психологічні концепції навчання, можна сформулювати головне з них таким чином:

1. Навчання у його організованих формах є активна діяльність самого учня (студента) – навчальна діяльність, де вчитель (викладач) виступає в ролі організатора цієї діяльності.

2. Предметом і результатом цієї діяльності є сам суб’єкт діяльності, який підлягає перетворенню (як предмет) і який у кінці навчання постає у зміненому вигляді (як результат діяльності).

3. Основним показником успішної навчальної діяльності, її результатом є уміння студента (учня) мислити, творчо розв’язувати пізнавальні і практичні задачі, вільно орієнтуватися у наукових і практичних проблемах, а знання слугують матеріалом і засобом мислення.

4. Одиницею (клітиною) навчальної діяльності є навчальна задача, яка відрізняється від всіх інших задач, які виникають у житті, перш за все тим, що вона спрямована на оволодіння способами мислення.

5. Процес навчальної діяльності – це дії учня (студента) з розв’язання навчальних задач у зовнішньому плані з наступним переносом цих дії у внутрішній, розумовий план, тобто перетворення їх у власні знання, уміння і навички.

Таким чином, основа теорії навчання – активна пізнавальна діяльність того, хто навчається, яка приводить до формування уміння творчо мислити, використовуючи придбані у процесі діяльності знання, навички і уміння.

У світлі сказаного про теорію навчання, можна сформулювати основні вимоги до методики навчання, у тому числі і до методики викладання педагогіки. Ці вимоги зводяться до наступного:

1) методи і прийоми навчання повинні стимулювати актив­ну пізнавальну, особливо розумову, діяльність студентів;

2) контроль процесу навчання й оцінка його результатів повинні проводитися не за такими формальними і випадковими показниками, як уміння студентів відтворювати ті чи інші знання, а за більш істотними — умінню використовувати знання при аналізі й оцінці реальних явищ, поясненню яких служать ці знання;

3) навчання не повинно обмежуватися повідомленням наукових знань у готових («книжкових») формулюваннях для пасивного сприйняття і безпосереднього запам'ятовування їх студентами, а представляти навчальні задачі, які студенти повинні нав­читися вирішувати, щоб опанувати загальним способом (принципом) рішення щодо широкого кола конкретних задач даного класу;

4) найбільш діюча та методика навчання, що об¢єднує у єдину освітню (навчальну) дію процес засвоєння знань і процес придбання уміння практичного використання цих знань;

Засвоєння студентом зв'язку теоретичних знань із практикою досягається за допомогою наступних педагогічних дій: 1) ілюстрація теоретичного положення яким-небудь практичним прикладом для кращого з'ясування його життєвого змісту, 2) шляхом показу даного теоретичного положення як результату одержання наукового висновку з аналізу фактів дійсності і 3) дією практичного застосування даної теорії до аналізу й оцінки актуального життєвого факту чи усім відомого явища педагогіки.

5) методика навчання повинна будуватися з урахуванням того, що знання, уміння і навички, перш ніж стати такими, тобто бути засвоєними, внутрішньо (психологічно) властивими людині, повинні пройти відпрацьовування в зовнішньому, матеріальному плані (на реальних предметах чи їхніх заступниках — навчальних задачах як життєвих моделях, на кресленнях, макетах, картах, схемах і т.п.) і лише завдяки такому відпрацьовуванню перейти «ззовні - усередину», стати внутрішнім досягненням особистості.

Всі ці висновки приводять нас до одного загального висновку: методика навчання (викладання) може бути дієвою тоді, коли вона будується на методах і прийомах, активізуючих діяльність учнів, студентів, перш за все мислительну, і слугує розумовому розвитку особистості. Саме активні методи навчання і є відповідь дидактики на потреби природних законів засвоєння знань, відкритих психологічною наукою, і саме вони забезпечують розвиваючий характер навчання у ВНЗ.

А ктивних методів у педагогіці багато. Є у викладанні кожного навчального предмету свої специфічні, які активізують мислення учнів при розв’язанні навчальних задач з профілю даної навчальної дисципліни. Є і більш загальні. З точки зору найбільш ефективних у використанні з метою управління формуванням мислення можна виділити три групи методів:

1. методи програмованого навчання

2. методи проблемного навчання

3. методи інтерактивного (комунікативного) навчання.

Дата добавления: 2014-01-04