Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Навчально-методичний комплекс з предмета літератури




Навчально-методичні комплекси — це система методичних посібників з педагогічної технології викладання літератури. До навчально-методичного комплексу з літератури слід віднести 4 групи основних компонентів.

Навчально-методична література

Сюди відносяться навчальні посібники, які призначені для читання і містять у собі навчальний матеріал (дидактичний матеріал або документи, інструкції, методичні вказівки для вивчення їх).

Прикладами навчально-методичної літератури є такі матеріали: навчальні плани, навчальна програма з літератури, підручник, хрестоматія, книги з позакласного читання, методичні керівництва для роботи в конкретному класі, брошури, в які включається основний навчальний матеріал з конкретного етапу навчання, альбоми з літератури, роздавальний матеріал для групової та індивідуальної роботи, довідники для учнів, екзаменаційні білети тощо.

Візуальні наочні посібники

До них відносяться одноплоскісні навчальні посібники, що виготовлені як поліграфічно, так і самим вчителем і призначені для демонстрації в класі. Це продукції творів живопису, ілюстрації до художніх творів; великоформатні схеми та карти, літературні плакати, таблиці і т.п. Такі навчальні посібники розраховані на зорове сприймання учнями з класної дошки або спеціальної підставки.

Візуальні навчальні посібники використовуються і за допомогою технічних засобів для забезпечення нормального зорового сприйняття навчальної інформації. Прикладами цього виду навчальних посібників можуть бути діапозитиви та діафільми, транспаранти для кодоскопу (графопроектору), матеріали для епідіаскопу, відеозаписи навчальної інформації (без звукового супроводу) та ін.

Аудіовізуальні навчальні посібники з літе­ратури

Вони забезпечують синхронне слухове і візуальне сприйняття навчальної інформації: навчальні звукові фільми, навчальні кінофрагменти, кінокільцівки; діафільми з синхронним звуковим супроводом, навчальні звукові відеозаписи, навчальні телепередачі тощо.

Такі посібники дозволяють виходити за межі програмового матеріалу, розширюють коло інформації з теми, що вивчається, дають можливість учням здійснювати захоплюючі подорожі по історичних та літературних місцях, побачити деяких класиків літератури і сучасних письменників, почути їх голоси, прилучатись до зразків художнього читання, створених акторами.

Предметні навчальні посібники

Вони складаються з реалій або їх зображень. До них відносяться: особисті речі письменників (або їх зображення), макети сцен драматичних творів, різні інші предмети (речі), в яких міститься інформація.

Створені і нині діючі навчально-методичні комплекси з літератури дають змогу вчителям літератури по-творчому і різноманітно підходити до їх використання в процесі підготовки, під час проведення уроків і всієї системи позакласної та позашкільної роботи.

В умовах здійснення реформи загальноосвітньої школи до створення сучасних навчально-методичних комплексів з літератури пред'являються серйозні вимоги: вони повинні включати в себе передовий досвід вчителів, враховувати досягнення сучасного літературознавства, відрізнятись високим науково-методичним рівнем.

3. Методика роботи з наочністю. Методична засада використання наочності – доцільність. Кожне демонстрування або програвання наочного посібника слід продумати. Плануючи такий урок, вчитель перш за все визначає дидактичну функцію наочності на уроці. Для чого я її використовую, що вона дає дітям у розумінні матеріалу, поглибленні знань? Чому навчить? Як підготувати учнів до сприймання, як організувати навчальну ситуацію, в центрі якої буде наочний посібник, як логічно пов’язати цю навчальну ситуацію з іншими на уроці.

Л.Кулінська у праці «Екранні та звукові посібники на уроках української літератури»ставить ряд вимог до використання технічних засобів навчання, зокрема екранних та звукових:

- чітке визначення дози їх демонстрування, залежно від мети уроку;

- послідовність демонстрування;

- тісний зв’язок змісту наочного посібника з іншими складовими навчального процесу;

- постановка запитань для усних чи письмових відповідей в результаті демонстрування посібника;

- проведення бесіди на закріплення матеріалу, переданого за допомогою наочного посібника.

Учитель, наголошує методист, не повинен перетворюватися на стороннього спостерігача телепередачі чи кінофільму. По перегляді він може дати коментарі таких типів:

- лінгвістичний (пояснити невідомі, незрозумілі слова чи вирази);

- історично-побутовий (пояснити певні історичні імена, назви, події, речі тощо);

- історико-літературний (тлумачаться літературні факти та події);

- ідейно-стильовий (пояснення стосується структури твору).

У методиці літератури можна зустріти думку, про зразки з суміжних видів мистецтва доцільно використовувати тільки на підсумковому етапі вивчення твору.

Дійсно, ефективним, дидактично вивіреним буде урок-концерт після вивчення поезії Ліни Костенко; урок-інсценізація після вивчення драматургії Карпенка-Карого чи Франка.

Але це не означає, що ТЗН не варто використовувати на всіх етапах вивчення твору.

На вступному уроці переглянемо, наприклад, фільм чи фрагмент про Т.Шевченка, аналізуючи поезію, послухаємо грамплатівки, фрагменти з творів, а на заключному – урок-концерт, куди включимо як пісні у виконанні професійних колективів та акторів, так і власне учнівське виконання, покажемо ілюстрації картин Шевченка.

Таким чином різнобічно включимо учнів у світ поезій Т.Шевченка за допомогою багатьох видів мистецтва.

Якщо дидактична мета, функція наочності не продумана, це може призвести навіть до зриву уроку.

Не варто допускати, щоб учні ототожнювали словесний образ і кіно образ (це з різних видів мистецтва). І такої небезпеки не буде, якщо вчитель спонукатиме зіставляти фрагмент художнього твору і кіно твору. При цьому звернемо увагу на особливості засобів кіно мови, а потім побачимо, як письменник допомагає нам побачити образ, відчути динаміку з допомогою мистецтва слова (показовими в цьому плані будуть кіноповісті О.Довженка як сплав жанру епосу і кіно).

Відбір матеріалу. У відповідності з поставленим на уроці завданням учитель відбирає матеріал і дозує його Не треба перебирати. Навчальний фільм на цілий урок перетвориться в розвагу.

Перед уроком з використанням ТЗН обов’язково учні повинні одержати завдання, щоб про них думати, проглядаючи, наприклад фільм.

Не слід перевантажувати урок всіма видами мистецтв: і картини, і музика, і кіно. Тоді нічого не залишиться від літератури.

Пам’ятаймо, що суміжні види мистецтва на уроках літератури – не самоціль, а засіб проникнення в художній твір. Після того, як учні подивилися, послухали, потрібні такі питання, які б допомогли співвіднести музику, екранізацію і літературний твір.

Такі уроки проводити дуже важко. Наприклад, коли використовуємо телеурок, то тим самим впускаємо в клас ще одного вчителя-телеведучого – зі своєю манерою викладу, зі своєю точкою зору на предмет бесіди. Тим паче, композиція телепередачі скомпонована іншими людьми, структура її відмінна від структури уроку. Це ускладнює роботу вчителя, який намагається зробити телевиставку органічною часткою уроку. Яким би цікавим співбесідником не був ведучий, він залишається гостем, а господарем – вчитель.

Так от, знаючи зміст телевиставки, педагог продумує, що він буде робити на уроці до передачі, під час неї і після неї.

У процесі, під час невеликих пауз педагог просить дітей звернути увагу на ті чи інші висловлювання ведучого, записати питання, задані з екрану, і т.д.

НОП у використанні наочності, ТЗН. Звичайно, є порівняно мало вчителів, які систематично, з наукової точки зору підходять до використання наочності і ТЗН на уроках літератури. Показовим у цьому плані є досвід вчителя Первак з СШ №4 м. Сєверодонецька, Луганської обл., вивчений Раїсою Вітренко.

Вона чітко впорядкувала і використовує зібрання. Кабінет її - це зразкова науково-методична лабораторія. На підготовку до уроку використовує мінімум часу – все під рукою. У її розпорядженні – від діапроектора і програвача – до сучасної відеоапаратури. Керування здійснюється з пульта, який розміщений на вчительському столі.

На стелажах у препараторській зберігаються у чіткому порядку тематичні і поурочні папки, роздавальний матеріал, магнітофонні записи тощо.

Кожен вид навчального матеріалу має свій шифр, наприклад, НЛ-18 (НЛ – наочність з літератури, 18 – порядковий № - у ньому (ящичку) – репродукції полотен пейзажного спрямування - про пори року. Цей шифр заноситься в інвентарну книгу, яка служить для вчителя як орієнтиром, так і довідником. Кожен навчальний посібник зразу ж зашифровується і записується в цю книгу і займає своє місце на стелажі.

У розпорядженні вчителя – універсальна класна дошка, з 3-х частин: робоча дошка, поворотна залізна, до якої магнітами прикріпляються таблиці; третя служить екраном для проектування. Поруч у ніші – телевізор для демонстрації шкільних телепередач з мови і літератури і перегляду з учнями в позаурочний час кінофільмів на літературній основі.

Загалом у кабінеті зібрані такі друковані, екранні та звукові посібники:

1. Таблиці з теорії літератури.

2. Портрети відомих письменників.

3. Літературні плакати, присвячені письменникам-класикам і сучасникам.

4. Альбоми про життя і творчість у портретах, ілюстраціях, документах.

5. Дидактичний матеріал з літератури.

6. Роздатковий матеріал (картки для самостійної роботи).

7. Додаткова література про письменника.

8. Платівки, магнітофонні записи, фонохрестоматії, записи радіо і телепередач.

9. Діафільми, діапозитиви, навчальні фільмі.

На основі матеріалу вчителем складається картки для всіх уроків з мови і літератури. Номер картки зазначається в тематичному плані вчителя, який має такий вигляд:

 

№ п/п Зміст прогр. матеріалу Повторення Дата проведення Метод.літ. № поур.картки

 

Карток стільки, стільки за планом уроків.

Картки мають свій шифр і своє місце на стелажі.

Ось зразок заповненої картки до уроку №71 в 11 кл. (Р.О.Гончара „Прапороносці”. Тема та головна ідея твору. Сюжет і Композиція:




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 3241; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.013 сек.