Предметом інженерної психології є система «людина-машина»

Інженерна психологія - галузь психології, яка вивчає закономірності процесів інформаційної взаємодії людини та технічних засобів з метою: - використання цих закономірностей при проектуванні та експлуатації людиною машинних систем, розробки наукових рекомендацій щодо найкращого пристосування машини до людини, людини до машини.

В інженерній психології розглядаються складні системи «людина — машина», котрі мають такі особливості:

• управління об'єктом здійснюється дистанційно, тобто інформація про об'єкт обмежена і в просторі, і в часі, та відображається за допомогою інформаційних моделей;

• людина не має жорсткої програми своїх дій, оскільки не­можливо передбачити всі професійні задачі та способи їхнього вирішення;

• оператор при виконанні функцій управління переважно працює у режимі дефіциту часу;

• велика відповідальність за прийняття рішень створює значне психічне напруження, яке негативно впливає на ефективність професійної діяльності оператора;

• професійна діяльність оператора СЛМ пов'язана із вирі­шенням задач, що потребують прогностичних, антиципуючих оцінок.

Досягнення головної мети — високої ефективності СЛМ — передбачає виконання двох основних умов:

• покращення технологічних характеристик трудового про­цесу;

• поліпшення умов праці та характеристик трудового про­цесу, які стимулюють трудову активність людини і, як ре­зультат, визначають її ставлення до праці.

Покращення технологічних характеристик трудового про­цесу можна досягти шляхом:

§ мінімізації часу використання окремих дій чи операцій трудового процесу;

§ унеможливлення грубих помилок, які спричинюють ава­рії;

§ мінімізації ймовірності помилок, які можуть впливати на стан оператора, на перебіг технологічного процесу або на якість кінцевого продукту;

§ запобігання навантаженням, які погіршують функціональ­ний стан людини або негативно впливають на її здоров'я, тобто підтримання необхідної працездатності людини у заданому часі її роботи.

Стимулюванню трудової активності людини сприятимуть:

§ підвищення надійності функціонування технічних систем; раціональна конструкція техніки;

§ відповідність рівня підготовки оператора рівневі склад­ності технічних систем;

§ естетичний вигляд технічних систем і виробничих при­міщень;

§ мінімізація впливу шкідливих зовнішніх факторів. Трудова активність стимулюється не тільки покращен­ням характеристик трудового процесу, а й соціальними умо­вами взагалі, що визначає загальне ставлення людини до праці.

Інженерна психологія як наука, що виникла на стику технічних і психологічних наук, має ознаки цих двох наук.

Як психологічна наука вона вивчає психічні і психофізіо­логічні процеси та властивості людини, які надалі мають бути використані в проектуванні СЛМ. Тобто під цим огля­дом розробляються інженерно-психологічні вимоги та реко­мендації, врахування яких сприяє пристосуванню техніки та умов праці до людини. Як технічна наука інженерна психо­логія вивчає принципи і особливості побудови технічних процесів та систем для з'ясування їхніх «вимог».

Урешті-решт вирішується проблема взаємної адаптації людини і технічних систем.

Розв'язання цієї проблеми пов'язано з виконанням та­ких завдань:

· Аналіз функцій людини в СЛМ.

· Вивчення процесів приймання інформації оператором.

· Вивчення процесів зберігання інформації та прийняття рі­шень оператором.

· Дослідження працездатності оператора.

· Аналіз групової діяльності операторів.

· Професійна підготовка операторів.

· Вивчення впливу психологічних факторів на ефективність СЛМ.

· Організація робочого місця оператора.

· Інженерно-психологічне проектування та оцінка СЛМ

· Визначення економічної ефективності інженерно-психоло­гічних розробок.

Усі ці завдання вирішуються на різних етапах функціо­нування СЛМ — від проектування до утилізації об'єкта. За­галом же проблематика інженерної психології об'єднує низ­ку напрямків, основними з яких є: методологічний, психо­фізіологічний, системотехнічний, експлуатаційний.

Методологічний напрямок характеризується ін­теграцією та систематизацією окремих досліджень, що дає змогу окреслити предмет і об’єкт досліджень, визначити або розробити методи їх вивчення та принципи виведення за­кономірностей досліджуваних психологічних явищ, встано­вити зв'язок інженерної психології з іншими науками та ус­відомити її значення для суспільної практики.

Психофізіологічний напрямок пов'язаний з вивченням таких властивостей людини, котрі мають най­більше значення в процесі управління та обслуговування техніки.

Основні дослідження спрямовані на:

• вивчення психологічних та психофізіологічних характери­стик приймання та переробки інформації людиною, вла­стивостей її пам'яті й мислення, здійснення нею керую­чих дій;

• психологічний аналіз діяльності оператора СЛМ, обґрунту­вання ролі різних психічних процесів у цій діяльності, вив­чення та опис конкретних видів операторської діяльності;

• розробку методів дослідження та прогнозування ефектив­ності взаємодії оператора з технікою, зокрема — швидкості, точності, надійності й напруженості діяльності опе­ратора та СЛМ;

• дослідження впливу емоційних станів оператора на дина­міку його працездатності, особливо стресочинних фак­торів; розробку методів і критеріїв оцінки впливу емо­ційної сфери на діяльність операторів.

Системотехнічний напрямок зорієнтований на розробку питань інженерно-психологічного забезпечен­ня побудови СЛМ. При цьому вирішуються такі завдання:

• розробка принципів і методів урахування інженерно-пси­хологічних вимог та рекомендацій на різних етапах про­ектування, побудови, експлуатації СЛМ;

• формування принципів, методів і критеріїв розподілу функцій у системі та визначення оптимального рівня її автоматизації;

• дослідження структури й організації потоків інформації, вибір або розробка необхідних технічних засобів відобра­ження інформації (ЗВ1);

• визначення структури керуючих дій оператора та підбір необхідних органів управління;

• розробка принципів, методів і критеріїв оцінки ефектив­ності функціонування СЛМ.

Експлуатаційний напрямок пов'язаний з:

• проблемами наукової організації праці людини (оптимізація режимів праці та відпочинку, графік роботи, норму­вання праці, наявність необхідної технічної документації на робочому місці);

• проблемами професійного відбору, навчання і тренуван­ня операторів;

• організацією групової діяльності операторів, їхньої вза­ємодії, комплектуванням виробничих груп, екіпажів, змін;

• медико-біологічними та психологічними проблемами під­вищення ефективності діяльності оператора, розробкою методів стимуляції діяльності і контролю за станом опе­ратора.

Слід зауважити, що ступінь розробки цих напрямків різ­ний. Спеціальний аналіз публікацій з інженерної психології, здійснений у 80-х роках XX століття, показав, що найбільш вивченим можна вважати психофізіологічний напрямок (30—35 % усіх надрукованих праць), а найменш — експлуа­таційний (2,5 %).

Дата добавления: 2014-01-04