Здоров’я людини як медико-біологічна та соціальна категорія

Уміння продовжити життя – в умінні не скорочувати його

Структурно-функціональна організація людини.

ЛЬВІВ 2013

Лекція 1. Структурно-функціональна організація людини.

Питання, що вивчаються на лекції:

1. Здоров’я людини як медико-біологічна та соціальна категорія.

2. Організм в оточуючому середовищі.

3. Нервова система – природна система захисту життєдіяльності організму людини від небезпеки.

4. Людина як ланка обробки інформації.

5. Характеристика аналізаторів. Закон Вебера-Фехнера.

Час: 2 години.

Місце проведення: лекційний зал.

Матеріальне забезпечення: слайди, кодоскоп, мультимедійний проектор.

Література

1. Конституція України. – К., 1996.

2. Кодекс цивільного захисту України. затв. ВР України від 02.10.2012 року, № 5403-VI.

3. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. – К., “Каравела”, 2002. – с.324.

4. Білінський Б.О., Станіславчук О.В. Безпека життєдіяльності. Практикум. – Львів: ЛДУ БЖД, 2009. – 112 с.

5. І.П. Пістун “Безпека життєдіяльності”. – Львів, 1995. – с.212.

6. І.П. Пістун. “Курс лекцій з безпеки життєдіяльності”. – Львів, 1997.

7. Ярошевська В.М. Безпека життєдіяльності. – К., ВД „Професіонал”, 2006. С.560.

8. О.Н. Русак. Безопасность жизнедеятельности. – С.Пб., 1992.

9. О.Н. Русак. Безопасность жизнедеятельности. Учебное пособие. – С.Пб., 2003.

10. Бедрій Я.І., Нечай В.Я. Безпека життєдіяльності.

11. Геврик Є.О. Безпека життєдіяльності. –К.: Ельга-Н, КНТ, 2007. -384 с.

Сенека (4 до н.е. – 65 н.е.)

Шановні студенти (курсанти), вивчаючи проблеми захисту людини від небезпек, людина в першу чергу дбає про збереження свого здоров‘я і життя. Що таке здоров‘я, які його основні характеристики, показники та ін., а також як людина одержує інформацію про зміни у зовнішньому і внутрішньому середовищах, які можливості людського організму у сприйманні і переробці цієї інформації, ми й розглянемо на сьогоднішні лекції.

Прогрес людства визначається його духовним, інтелектуальним і фізичним потенціалом. Одним із критеріїв будь-якого потенціалу людини є його здоров'я. Здоров'я-найвища соціальна цінність, основна умова виконання людиною своїх біологічних, соціальних функцій, фундамент самореалізації особистості.

Протягом багатовікової історії людства проблемам здоров‘я завжди приділялась велика увага. Представники різних наук та фахів робили спроби проникнути в таємниці феномену здоров‘я, визначити його сутність з тим, щоб навчитися вміло керувати ним, економно використовувати здоров‘я протягом усього життя та знаходити засоби його збереження.

Здоров‘я людей відноситься як до локальних, так і до глобальних проблем.

Нині існує відносно велика кількість різноманітних за напрямком, структурою та змістом визначень поняття «здоров‘я» (близько 79 визначень сутності здоров‘я людини, але він є далеко не повним).

У Великий медичній енциклопедії здоров'я трактується як стан організму людини, коли функції всіх його органів і систем врівноважені з зовнішнім середовищем і відсутні будь-які хворобливі зміни. Здоров‘я людини визначається комплексом біологічних (спадкових і набутих) і соціальних факторів. Соціальні фактори мають дуже велике значення в підтримці стану здоров‘я та в появі і розвитку хвороби, що за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров‘я (ВООЗ) записано:

«Здоров‘я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад». Таке визначення є найбільш чітким, зрозумілим і повним і охоплює біологічні, соціальні, економічні, наукові, етичні аспекти даної проблеми.

Здоров'я в ієрархії потреб людини повинно займати головне місце. Коли ж головною метою життя стають матеріальні блага і для їх досягнення людина нехтує фізичним і духовним удосконаленням, гармонійність розвитку особистості порушується. Така людина не лише не дбає про своє здоров'я, а й недбало відноситься до довкілля, знищує природу, цим самим шкодить здоров'ю майбутніх поколінь.

В системі «людина – здоров‘я – середовище» визначається три взаємопов‘язані рівні здоров‘я – суспільний, груповий та індивідуальний.

Суспільний – характеризує стан здоров‘я населення загалом і виявляє цілісну систему матеріальних та духовних відносин, які снують в суспільстві.

Групове здоров‘я – зумовлене специфікою життєдіяльності людей даного трудового чи сімейного колективу та безпосереднього оточення, в якому перебувають його члени.

Індивідуальний рівень здоров‘я – який сформовано як в умовах всього суспільства, групи, так і на основі фізіологічних і психічних особливостей індивіда та неповторного способу життя, який веде кожна людина.

Здоров‘я необхідно розглядати не в статиці, а в динаміці змін зовнішнього середовища. Адаптація створює можливість пристосовуватися до зовнішнього середовища, що змінюється, до росту і старіння, до лікування при порушеннях, стражданнях і мирного очікування смерті.

Виділяють такі основні різновиди (компоненти) здоров'я:

- соматичне – біжучий стан організму за змінних умов довкілля;

- фізичне -рівень розвитку органів і систем організму;

- психічне -стан психічної сфери;

- моральне – система моральних і духовних цінностей.

Виділяють три рівні опису цінності здоров‘я:

Біологічний – початкове здоров‘я передбачає досконалість саморегуляції організму, гармонію фізіологічних процесів як наслідок максимуму адаптації.

Соціальний – здоров‘я є мірою соціальної активності, діяльності ставлення людського індивіда до світу.

Особливий психологічний – здоров‘я є відсутністю хвороби, але швидше запереченням її, в значенні подолання (здоров‘я не тільки стан організму, але стратегія життя людини).

Поняття «здоров‘я» містить біологічні ознаки і розглядається як природний стан. Перші елементи здоров‘я передаються дитині від батьків. З розвитком людини до певного ступеня змінюється і її здоров‘я. Біологічні ознаки здоров‘я передбачають фізіологічно нормальний стан і функціонування організму.

Здоров‘я людини не можна розглядати як щось незалежне, автономне. Воно є результатом впливу природних, антропогенних та соціальних факторів.

Ознаки здоров‘я:

1. Нормальна функція організму на всіх рівнях його організації.

2. Здатність до повноцінного виконання основних соціальних функцій, участь у соціальній діяльності.

3. Динамічна рівновага організму і його функцій та чинників навколишнього середовища.

4. Здатність організму пристосовуватись до умов існування в навколишньому середовищі (що постійно змінюється (адаптація).

5. Оптимальне функціонування організму за відсутності ознак захворювання або будь-якого порушення.

6. Повне фізичне, духовне, розумове і соціальне благополуччя, гармонійний розвиток фізичних і духовних сил організму.

Основними показниками здоров‘я населення є: смертність; дитяча смертність; середня очікувана тривалість життя.

Проаналізуємо наступні дані за 1998 рік

в Україні Народжуваність 9,5 на 1 тис. населення Смертність 16,3 на 1 тис. населення В Туреччині Народжуваність 21,4 на 1 тис. населення Смертність 5,3 на 1 тис. населення Франція Народжуваність 11,7 на 1 тис. населення Смертність 9,1 на 1 тис. населення

В Німеччині Народжуваність 8,8 на 1 тис. населення Смертність 10,8 на 1 тис. населення В Італії Народжуваність 9,1 на 1 тис. населення Смертність 10,1 на 1 тис. населення Росія Народжуваність 9,6 на 1 тис. населення Смертність 14,9 на 1 тис. населення

В Україні

Дитяча смертність 9,5 на 1 тис. народжених у 1998 році

10,05 у 2006 році.

В Росії 12-14 на 1 тис. народжених.

В Казахстані до 40 на 1 тис. народжених.

В Швеції 3 на 1 тис. народжених.

На 100 новонароджених 1 дитина може бути більш менш здоровою.

Як бачимо, картина в Україні стосовно здоров’я нації є невтішною.

Дата добавления: 2014-01-04