Еволюція концептуальних підходів до логістики

ТЕМА 7. ГОЛОВНІ ЛОГІСТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ ТА ВНУТРІШНЬОВИРОБНИЧІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ

У зарубіжній літературі виділяють чотири періоди розвитку систем товаропросування матеріальної продукції:

· дологістичний період;

· період класичної логістики;

· період неологістики;

· період розвитку концепції “загальної відповідальності”.

У дологістичний період, до 50-х років минулого століття керування матеріальним розподілом мало фрагментарний характер. Транспорт і матеріально-технічне забезпечення розглядалися як дві непов’язані сфери діяльності. На практиці це означало, що транспортний відділ часто розглядався як стороннє включення, навіть “паразитуючий елемент” в організаційній структурі компанії, як придаток гуртової торгівлі. Відповідальність за даний вид діяльності в межах підприємства покладалася на одну з нижчих ланок управлінської вертикалі.

Досить помітний у дологістичний період швидкий розвиток автомобільного транспорту суттєво підвищив його значення в процесі товаропросування. Перевага у той час надавалася оптимізації перевезень. Критеріями ефективності останніх були мінімальна ціна за перевезення вантажів транспортом загального користування та мінімальні транспортні витрати за перевезення власним рухомим складом. Тому функцію керування вантажопотоками на початку виконували спеціалісти з тарифів та маршрутів, а потім до їх обов'язків відійшов ще й вибір варіантів транспортного обслуговування та різноманітних додаткових послуг (контроль ваги вантажу, розвантажувальні додаткові роботи, послуги з упакування і маркування тощо). Відповідно виникла необхідність контролю за перевезенням та експедицією вантажів, контролю вантажних рахунків, упакування, зважування тощо. Починаючи з 40-х років робота керівника вантажними перевезеннями стала більш різноманітною. Це, поряд із вищезазначеними чинниками, стало основою для розвитку логістики.

Відмінна риса періоду класичної логістики (початок 60-х років) полягає в тому, що на місці організації оптимальних перевезень на підприємствах стали створюватись логістичні системи. У цей період можна виділити три концептуальних підходи до їх створення, що розрізняються сферою застосування компромісів (гармонізацією економічних інтересів) і критеріями. Сфери дії компромісів при першому підході становили затрати на окремі логістичні операції однієї фірми, а критерієм був мінімум загальних затрат на мінімальний розподіл. Такий підхід дозволяв досягти певних результатів. Збільшуючи затрати на одні операції з метою зниження витрат на інші операції уможливлювали зведення до мінімуму витрат на всю логістичну систему. Характерний приклад такого підходу – збільшення затрат на транспортування та їх скорочення на керування запасами і складування.

Проте час засвідчив, що витратний критерій обмежує фінансові можливості фірми, оскільки не відбиває вплив попиту на співвідношення її доходів і витрат. Тому визначився перехід до іншого критерію, а саме “досягнення максимального прибутку підприємства від логістичних операцій”, спрямований водночас і на витрати, і на попит. Проте й новий підхід мав певні обмеження.

Наприкінці періоду класичної логістики виникли зміни й у самій її концепції. Критерієм формування оптимальної системи керування розподілом став максимальний прибуток від логістичних операцій усіх підприємств-учасників. Акценти були перенесені на міжвиробничі компроміси у сфері логістики.

Початок 80-х років – новий період у розвитку логістики – період неологістики, або логістики другого покоління.

Концептуальний підхід до розвитку систем логістики, які втілюють ідею розширення сфери дії компромісів, отримав назву “ комплексного ”, або “ підходу на основі аналізу всього підприємства ”. У межах цього підходу функції логістики розглядаються як важлива підсистема загальної виробничої системи. Це означає, що логістичні системи повинні створюватись і функціонувати, враховуючи загальну мету – досягнення максимальної ефективності роботи всього підприємства. Критерієм такого підходу стала мінімізація витрат усього виробництва.

Відповідно критерій мінімуму загальних витрат руху матеріального потоку та виробництва вимагає знаходження певних компромісів між інтересами всіх структурних підрозділів підприємства з метою досягнення найкращого співвідношення між затратами та отриманими результатами.

Від середини 80-х років в західних країнах спостерігається новий підхід до розвитку логістики, який можна схарактеризувати в цілому, як логістичне та природне продовження вищеназваного комплексного підходу. Його особливість – вихід логістичної системи за межі економічного середовища та врахування соціальних, екологічних і політичних аспектів; критерій – максимальне співвідношення вигод і затрат. Такий підхід отримав назву “ концепції загальної відповідальності ”.

Сьогодні при визначенні цілей, які повинні бути досягнуті логістичною системою в межах певної ситуації продукт – ринок, одним із базових принципів калькуляції логістичних витрат стала вимога обов’язкового відображення матеріальних потоків, що перетинають традиційні функціональні межі, які виникають при виконанні окремих операцій (тобто витрати на обслуговування споживачів повинні бути ідентифіковані). Отже, сучасна система калькуляції витрат розглядається, з одного боку, як система, що визначає загальні затрати на логістику відповідно до її мети (виходи), а з іншого – як сума витрат, пов’язаних із виконанням традиційних функцій логістики (входи). При цьому витрати на виходи та входи узгоджуються між собою.

2 Логістична концепція “точно у строк”

Найпоширенішою у світі логістичною концепцією є концепція “точно у строк” (just-in-time, JIT). Появу даної концепції відносять на кінець 50-х років минулого століття, коли японська компанія Toyota Motor, а потім інші автомобілебудівні фірми Японії, почали активно впроваджувати мікрологістичні системи. Назву даній концепції дещо пізніше дали американці, котрі також намагалися застосувати такий підхід у автомобілебудуванні. На перших порах гаслом концепції “точно у строк” було потенційне виключення запасів матеріалів, компонентів і напівфабрикатів із виробничого процесу складання автомобілів та їх основних агрегатів. Вихідною постановкою було те, що при заданому виробничому розкладі (абстрагуючись поки від попиту або замовлення), можна так організувати рух матеріальних потоків, щоби всі матеріали, компоненти й напівфабрикати надходили у необхідній кількості, у потрібне місце (на збиральній лінії – конвеєрі) і точно в призначений термін для виробництва або складання готової продукції. При такій постановці страхові запаси, що іммобілізують грошові кошти фірми, виявлялися непотрібними.

З логістичних позицій концепція “точно у строк” заснована на досить простій бінарній логіці управління запасами без жодного обмеження щодо вимоги мінімуму запасів, у якій потоки матеріальних ресурсів ретельно синхронізовані із потребою в них, котра задається виробничим розкладом випуску готової продукції. Подібна синхронізація є не що інше, як координація двох базисних логістичних функцій: постачання і виробничого менеджменту. У подальшому дана концепція була успішно застосована і в дистрибуції, системах збуту готової продукції, а тепер – і в макрологістичних системах. Ураховуючи широку експансію такого підходу в різні сфери сучасного бізнесу, можна навести таке її визначення.

Концепція “точно у строк” – це сучасна концепція побудови логістичної системи у виробництві (операційному менеджменті), постачанні та дистрибуції, заснована на синхронізації процесів доставки матеріальних ресурсів і готової продукції у необхідній кількості на той час, коли ланки логістичної системи їх потребують, з метою мінімізації витрат, пов’язаних із створенням запасів.

Концепція “точно у строк” тісно пов’язана із логістичним циклом та його складовими, які ми будемо детально розглядати у наступних розділах. В ідеальному випадку матеріальні ресурси або готова продукція мають бути доставлені у певну точку логістичного ланцюга (каналу) саме в той момент, коли в них є потреба (не раніше і не пізніше), що виключає надмірні запаси як у виробництві, так і в дистрибуції. Багато сучасних логістичних систем, заснованих на даному підході, орієнтовані на короткі складові логістичних циклів, що вимагає швидкої реакції ланок логістичної системи на зміну попиту і відповідно виробничої програми.

Логістична концепція “точно у строк” характеризується такими основними рисами:

· мінімальними (нульовими) запасами матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва, готової продукції;

· короткими виробничими (логістичними) циклами;

· невеликими обсягами виробництва і поповнення запасів;

· взаємовідносинами щодо закупівель матеріальних ресурсів із невеликою кількістю надійних постачальників і перевізників;

· ефективною інформаційною підтримкою;

· високою якістю готової продукції та логістичного сервісу.

Впровадження і розповсюдження концепції “точно у строк” у світі привело до зміни традиційного підходу виробничого менеджменту до управління запасами. У табл. 3.1 сформульовані основні відмінності таких підходів до управління виробництвом, постачанням і збутом.

Таблиця 3.1

Дата добавления: 2014-01-04