Поняття індексів

Тема 9. Фондові індекси

Для інтегральної оцінки стану фінансового ринку спеціалі­сти вже понад сто років використовують індекси. Інвесторів цікавить не лише динаміка цін на акції певної компанії, а й загальна тенденція всього ринку. Саме для цього практично всі біржі мають власні системи агрегатних індексів, які відобража­ють рівень і динаміку цін на певний пакет акцій. Як правило, цей пакет складається з акцій компаній, що належать до різних галузей промисловості та фінансової сфери. При цьому акції мають входити до лістингу біржі.

Розвиткові ринку цінних паперів сприяє підвищення його інформаційної прозо­рості. При здійсненні операцій із цінними паперами важливо знати динаміку конкретних видів курсів, правильно оцінювати дію всіх факторів, які впливають на цю динаміку.

Здійснення операцій на закордонному ринку цінних паперів неможливе без вико­ристання великих масивів статистичної інформації. Найкомпактнішу картину про стан і динаміку фон­дового ринку дають індекси, які є цифровими статистичними показниками, що виражають (звичайно у відсотках) послідовні зміни певних явищ. Індекс являє собою відношення порівню­ваної (фактичної, планової) величини до певної (попередньо­го періоду, планової) величини, яку приймають за базу.

Біржовий індекс – середні або середньозважені по­казники курсів цінних паперів, як правило, акцій.

Індекси ділової активності достатньо адекватно відобра­жають кон’юнктурну ситуацію і допомагають дати прогноз її зміни.

Ø По-перше, індекси дають змогу формально описувати складні явища, тобто вирішують завдання зменшення кількості параметрів, за якими оцінюється певна сукупність об’єктів.

Ø По-друге, індекс у локальній системі координат можна інтерпретувати як певну базову точку відліку (наприклад, для визначення мінімально допустимої дохідності портфеля).

Ø По-третє, у ряді випадків індекси розв’язують проблему "статистичної неповноти". Так, багато які об’ємні індикатори неможливо використовувати щодо окре­мих акцій, але можна – щодо зв’язку фондового індексу та сукупних обсягів.

Індекси використовують у таких напрямках:

1. Індекс як індикатор стану економіки (узагальнюючих характеристик макро­еко­но­мічної ситуації та інвестиційного клімату). Індекс має відображати довгострокові тен­ден­ції роз­витку економіки, демонструвати різницю в рівнях розвитку га­лузей про­мис­ло­вос­ті. Такий індекс повинен базуватися на ши­рокій вибірці, щоб із неї можна було вибрати галузеві складові. Споживачами такого індексу є органи державного регу­лю­ван­ня економіки, великий бізнес, громадська думка.

2. Індекс як індикатор та інструмент аналізу і прогнозу­вання кон’юнктури ринку цінних паперів. Цей підхід полягає в тому, що індекс повинен відображати поточну ситу­ацію на рин­ку та простежувати локальні коливання кон’юнктури. Спожи­вачі: професійні учасники ринку цінних паперів, у першу чергу інвестори та керуючі портфельними інвес­ти­ціями.

3. Індекс як основа для інструментів хеджування на фінан­совому ринку ф’ючер­сних і опціонних контрактів. У даному разі використовують індекси як базовий актив із метою страхуван­ня від цінових ризиків. Споживачами є керуючі великими інве­стицій­ни­ми фондами з консервативною стратегією.

4. Індекс як індикатор портфеля акцій і орієнтир при оцінці ефективності управління портфелями клієнтів. У даному разі слід говорити про індекс як індикатор стану певного портфеля цінних паперів. Порівнюючи дохідність портфеля з певним "середнім" поступом ринку, можна зробити висновок про якість управління.

Кожен індекс має такі характеристики: список індексу (набір акцій-представників); метод зведення до середнього; види ваг до курсових вартостей акцій; базисне значення індексу; статистична база.

Ø Список індексу. Головний критерій відбору акцій компаній для складання списку індексів – репрезентативність (коливан­ня цін на дану акцію повинне відображати загальні коливання цін на акції емітентів галузі).

Ø Метод зведення до середнього. Це може бути метод арифме­тичної або геометричної середньої.

Ø Види ваг. При зважуванні акцій, що входять до списку індексу, можуть бути обрані такі вагові коефіцієнти: курсова вартість акцій компаній; капіталізація компанії-емітента.

Ø Базисне значення індексу. Всім індексам, крім індексів із ціновим зважуванням, притаманна така характеристика, як базисне значення індексу. Це його величина за рік, узятий за базу.

Ø Статистична база. За статистичну базу беруться резуль­тати торгів на фондовій біржі або на торгах позабіржового інсти­туту ринку цінних паперів, або на їх сукупності.

Отже, біржовий індекс являє собою число, що характеризує рівень або динаміку цін на акції, що входять до біржового лістингу, станом на певний момент часу.

Біржові індекси іноді розраховуються як середньозважена величина, що визнача­єть­ся з урахуванням не тільки відносних змін, а й абсолютної ціни акцій компаній, які створюють ко­шик індексу.

У світовій практиці використовують чотири методологічних прийоми для побу­до­ви опосередкованих індексів зміни курсів акцій. Ці проблеми зводяться до розрахунків за відповідний період:

Ø темпів зміни середньоарифметичної ціни акцій певної кількості обраних корпо­ра­цій ( індекс Доу-Джонса );

Ø темпів зростання (зниження) середньозваженої (за кіль­кістю акцій в обігу) ціни переважної більшості акцій корпо­рацій ( індекси "Стандарт енд Пурз" та "Уілшир-5000" );

Ø середньоарифметичного значення темпів приросту (зни­ження) цін акцій;

Ø середньогеометричного значення темпів зміни цін акцій ( індекс "Велью Лайн" ).

Базою відліку вважається день, коли значення індексу дорів­нювало 100 або 1000. Із зростанням або падінням цін на акції їх середнє значення також зростає або падає, відповідно й зростає або падає значення індексу.

Стадії розрахунку середньої та її індексування є суто алгебра­їчними, вони покли­ка­ні надати фондовому індексу зручної та порівняної форми. Як свідчать розрахунки, при інших рівних умовах не важливо, який принцип вибрати за основу, – арифме­тичний чи геометричний.

Математичні індекси являють собою компіляцію чисел (цін) для отримання одного числа, яке дає можливість оцінити його складові частини. Сума всіх чисел прирівнюється до більш від­повідного числа (часто до 100 або 1000), і це опосередковане число використовується як основа, що дає можливість подати всі складові цього числа. В основі побудови всіх індексів вико­ристовується методика розрахунку трьох величин:

Ø простого середньоарифметичного або середньогеометричного;

Ø середньозваженого арифметичного;

Ø середньоарифметичного цін на акції компаній.

(Використання методики розрахунку простого середньоариф­метичного цін на акції компаній дає можливість прослідкувати через динаміку цін на акції динаміку індексу. Проблема цього методу в тому, що він дає однакові ваги значення цін кожної акції компанії, не відбиваючи при цьому розміру компанії. Оскільки портфель інвестицій навряд чи може містити однако­ву кількість акцій щодо кожної інвестиції (тобто він скоріше матиме акції відносно схожі за грошовою вартістю), то можна побачити, що такий індекс має дуже малу цінність як орієнтир для виміру результатів або для імітації портфеля.

Середньогеометричне розраховується шляхом знаходження кореня відпо­від­но­го ступеня з добутку кожної ціни акцій, які повинні входити до індексу, та ділення результату на "n", де "n" – кількість цін у розрахунках.

Середньозважене арифметичне схоже при розрахунку на про­сте середньо­ариф­­ме­тич­не за винятком того, що для найкращої імітації портфеля необхідне множення ціни кожної акції на кількість акцій в емісії кожної компанії.

При цьому особливо важливим моментом є визначення ба­зової дати, з якої починається підрахунок фондового індексу, в подальшому ця дата та базове значення індексу, яке їй відпові­дає (як правило, ціле число), стає базисом для аналізу успіш­ного існування фондового ринку за час існування індексу.)

Індекси ділової активності фондового ринку можна поділи­ти на три групи:

1. Індекси з ціновим зваженням (використовують метод середньоарифметич­ної).

У цьому разі підсумовуються ціни всіх акцій, які входять до індексу. Отримана сума ділиться на певну постійну величину – дільник, щоб визначити середню ціну.

На практиці використовують таку формулу:

, (9.1)

де Р_і – ринкова ціна і -тої акції; n – кількість акцій в індексі; Д – поправочний коефіцієнт, який дає можливість порівнювати значення індексу в різні терміни часу у зв’язку зі змінами списку індексу:

,

де І₁ – значення індексу в поточному періоді, яке не порівнюєть­ся зі значенням індексу в базисному періоді у зв’язку зі зміною списку індексу:

І₁=Р₁+...+Рі₁+...+Р_n,

де Рі₁ – ціна акції, нововведеної до списку; n – кількість акцій у списку; І₂ – умовне (обраховане за старим списком індексу) значення індексу в поточному періоді:

І₂=Р₁+...+Рі₀+...+Р_n

де Рі₀ – ціна акції, яка виводиться зі списку.

Таким чином, індекс у поточному періоді, розрахований на основі нового списку, буде порівнянним з індексом у базисно­му періоді:

. (9.2)

2. Індекси з ринковим зваженням (використовують метод середньої арифметичної).

За цим методом ціни акцій, які входять до індексу, мно­жаться на відповідну кількість акцій в обігу та підсумовуються для отримання їх сукупної ринкової вартості на цей день. Отри­маний результат ділять на перший день розрахунку індексу і цю величину множать на вільно визначене вихідне значення індексу.

У загальному вигляді формула розрахунку подібних індексів має вигляд:

, (9.3)

де – МС_it – ринкова ціна (капіталізація) корпорації в період t; МС_іо – ринкова ціна акції (капіталізація) корпорації в період o; І_о – базисне значення індексу.

3. Індекси з рівним зваженням (використовується як метод арифметичної, так і метод геометричної середньої).

Індекс об­раховується щоденно шляхом множення значення індексу за попередній день на середнє арифметичне відносних значень цін акцій індексу, які підраховуються щоденно. Відносне зна­чення ціни – це відношення ціни сьогодніш­ньо­го дня до ціни попереднього дня.

З точки зору методики розрахунків усі індекси можуть бути поділені на дві групи: індекси стану та індекси динаміки. В основі перших лежить ціновий фактор, і вони, в принципі, мають вартісну розмірність. В основі лежить не сама вартість, а величина її зміни за визначений проміжок часу. Більшість індексів належить до першої групи і розраховується як середнє арифметичне з наданих до розгляду акцій (зважене – S&Р-500 або зважене за кількістю проданих акцій – індекс Доу-Джонса). Найвідомішим індексом другого типу є індекс FТ-SЕ-30. в основі якого лежить добуток відносних цін акцій (темпів зрос­тання), які входять до лістингу за котируванням на поточний день, до ціни попереднього дня.

Дата добавления: 2014-01-04