Етапи та особливості проведення осушувальної меліорації

ОСУШЕНІ ЗЕМЛІ УКРАЇНИ

1.ЕТАПИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ОСУШУВАЛЬНОЇ МЕЛІОРАЦІЇ

2.ГЕОГРАФІЯ ТА СТРУКТУРА ОСУШЕНИХ ЗЕМЕЛЬ УКРАЇНИ

3.ДЕГРАДАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ НА ОСУШЕНИХ ЗЕМЛЯХ ТА ЗАХОДИ ПОКРАЩЕННЯ ЇХНЬОГО СТАНУ

Розвиток ринкового сільськогосподарського виробництва в над­мірно зволожених регіонах нерозривно пов'язаний з проведенням осушувальної меліорації. В системі заходів щодо інтенсифікації сіль­ськогосподарського виробництва в гумідних областях України осу­шення боліт і перезволожених земель займає одне з перших місць. Це, в першу чергу, обумовлено переважанням малопридатних земель для сільського господарства та наявністю надлишкових трудових ресурсів. Більшість таких земель на протязі вегетаційного періоду знаходиться в перезволоженому стані. В західному, найбільш пере­зволоженому, регіоні України проживає 38 % сільського населення, а питома вага заболочених і перезволожених земель складала 46,9 % від площі всіх сільськогосподарських угідь. Недостача придатних для сільськогосподарського виробництва земель в значній мірі лімітувала розвиток рослинництва і тваринництва, що вимагало впровадження заходів осушувальної меліорації.

Проведення осушення земель має давню історію, але носило фрагмен­тарний характер. Проведення широкомасштабних заходів осушувальної меліорації на перезволожених землях України почалось у другій поло­вині XX століття. За цей період побудовано і експлуатується 1 130 осу­шувальних систем, в тому числі 527 міжгосподарських і 603 внутріш­ньогосподарських. Тільки за період з 1980 по 1990 рік загальна площа земель з осушувальною мережею зросла на 37 %, покращився склад сільськогосподарських угідь і структура посівних площ. Питома вага ріллі виросла з 65,7 % в 1980 р. до 70,7 % в 1990 р. Із загальної пло-

щі земель з осушувальною мережею в активному сільськогосподар­ському виробництві використовувалося 1 976,5 тис. га, що складає 89,6 %, а під лісом, кущами, торфорозробками, каналами, дорогами знаходилося 222 тис. га або 10,1 %. В структурі посівних площ на осушених землях в 1990 р. переважали зернові і технічні культури (43,7%) [1,3].

В процесі проектування і будівництва осушувальних систем в післявоєнний період в західних областях України можна виділити три етапи:

1) 1946 - 1960 рр. - проектування та будівництво осушувальних систем з відкритою мережею каналів;

2) 1961 - 1975 рр. - проектування і будівництво систем з матеріаль­ним горизонтальним дренажем;

3) 1976 - 1990 рр. - проектування і будівництво сучасних систем з двобічним регулюванням водно-повітряного режиму, водозво-ротних і осушувально-зволожуючих систем з автоматизованим водорегулювання.

Виходячи із сучасної практики осушення і в залежності від при­родних умов водного живлення заболочених і перезволожених зе­мель в Україні застосовується два основні способи осушувальних меліорацій:

- осушення відкритими каналами, які відводять надлишок ґрун­тових і поверхневих вод;

- осушення горизонтальним закритим дренажем, який спрямова­ний на прискорення відводу із грунту надлишків вологи атмос­ферних опадів.

Проекти осушення передбачали регулювання водного режиму і, в окремих випадках, дамбування русел рік в границях осушених за­плав, перехоплення схилових, делювіальних вод нагірними каналами, прискорення поверхневого стоку, відтоку інфільтраційних вод і пони­ження рівня ґрунтових вод відкритою мережею каналів і гончарним дренажем. За характером дії на водний режим земель меліоративні системи України, в основному, односторонньої дії. Стік осушуваль­них систем не зарегульований, а застосування шлюзування обмежено. Із загальної площі осушення (2,2 млн. га станом на 1990 р.) тільки на

площі 450 тис. га проводилось зволоження, з них по кротовим дренам на площі 174 тис. га, інфільтрацією з відкритих каналів - 264 тис. га, дощуванням - 12 тис. га [3].

Відкритою мережею каналів, які побудовані в різні часи, осушують­ся заплави всіх головних рік і їх численних притоків.

Гончарний дренаж є основним способом осушення перезволожених і заболочених земель України, а площа осушених гончарним дрена­жем земель становить 1,4 млн. га. Меліоративні заходи значно зміни­ли водний режим заболочених і перезволожених земель, скоротили тривалість весняного і літньо-осіннього паводкового затоплення, по­низили глибину залягання ґрунтових вод. Критерієм для визначення розрахункового водного режиму активного шару ґрунтів при проекту­ванні осушувальних систем слугувала норма осушення, тобто глиби­на залягання ґрунтових вод у певні періоди.

Ефективність проведення осушувальних меліорацій визначається врожайністю основних сільськогосподарських культур на освоєних землях. На осушених землях, які в 1990 році складали 28,7 % площі сільськогосподарських угідь, було вироблено у грошовому виразі 18,6 % продукції рослинництва, а в натуральних показниках: 23,2 % - зерна, 41,3 % льону волокна, 26,5 % овочів, 21,5 % картоплі, 27,3 % кормо­вих коренеплодів, 12,0 % багаторічних трав.

Відчутним недоліком осушувальної меліорації в цей період було недостатнє проектування та будівництво меліоративних систем з дво­бічним регулюванням водно-повітряного режиму ґрунтів (20,4 % від площі всіх меліоративних систем), проведення в недостатніх об'ємах агротехнічних заходів, що доповнюють дію осушувальних систем (глибоке розпушення, щілювання, кротовий дренаж, вапнування кис­лих ґрунтів).

Починаючи з 90-х років XX століття у зв'язку із недостатніми об­сягами фінансування та змінами ставлення до осушувальної меліора­ції, призупинилось будівництво нових осушувальних систем, догляд і модернізація існуючих, що зумовило погіршення кислотно-основних і водно-фізичних властивостей ґрунтів, розвиток цілої низки деграда-ційних процесів.

Дата добавления: 2014-01-04