Охорона і раціональне використання ґрунтів

Забруднення ґрунтів

Найпоширенішими забрудниками ґрунтів, що впливають на фізичні й хімічні процеси в ґрунті, ріст і розвиток рослин, функціонування наземних і водних екосистем (зокрема, в разі змивання з поверхні в природні водойми сполук нітрогену чи фосфору відбувається евтрофікація), є мінеральні добрива, нафтопродукти, важкі метали, радіонукліди, пестициди. Деякі з них цілеспрямовано вносить людина для забезпечення родючості ґрунту чи з метою захисту рослин, але без урахування доз, кліматичних умов, типу ґрунту це може спричинити їх накопичування, пригнічення життєдіяльності рослин і ґрунтової фауни, передавання по ланцюгах живлення і несприятливий вплив на здоров’я людини.

У ґрунті відбуваються фізичні, хімічні та біологічні процеси, від інтенсивності й співвідношення яких залежить форма, в якій перебувають хімічні елементи, їх доступність для рослин, швидкість міграції, стійкість ґрунтів.

Розподіл хімічних елементів відбувається в результаті:

- вимивання (вилуження) з ґрунту;

- осадження у вигляді малорозчинних карбонатів, сульфатів, фосфатів, силікатів, гідроксидів тощо;

- включення до складу мінералів;

- адсорбції компонентами ґрунту (грунт має високу вбирну здатність завдяки наявності ґрунтового вбирного комплексу, який діє як іонообмінник і завдяки якому грунт називають геохімічним фільтром, що міцно утримує катіони важких металів, перешкоджаючи їх надходженню в підземні води).

Отже, стійкість ґрунту залежить від:

- рН ґрунту;

- вмісту гумусу;

-водоємкості та водопроникності;

- гідрологічного режиму;

- типу ґрунту;

- хімічної природи забрудника;

- угруповань рослин, тварин і мікроорганізмів, які засвоюють, знешкоджують, концентрують чи розсіюють хімічні забрудники, що потрапили в грунт.

Техногенні речовини поділяють залежно від об’єкта, на який спрямована їхня дія, на активні речовини, здатні впливати на кислотно-основні чи окисно-відновні умови в ґрунтах (кислоти, луги, карбонати; катіони важких металів, що у ґрунтових розчинах гідролізують, змінюючи рН середовища, гідрогеносульфур, метан); біохімічно активні речовини, які безпосередньо діють на живі організми (пестициди, поверхнево-активні речовини, важкі метали, діоксини).

Для забезпечення раціонального використання земельних ресурсів велике значення має Державний земельний кадастр. Він вміщує сукупність даних про природний, географічний та екологічний стан земель. Ведення Державного земельного кадастру здійснюється землевпорядкувальною службою, яка підпорядкована Міністерству сільського господарства України. Ця організація здійснює економічну оцінку земель, забезпечує вивчення та збереження даних про наявність земель, а також видання відповідних матеріалів.

Правові основи охорони земель закладені в Земельному кодексі України (1992 р.) Особи, винні в псуванні земель, забрудненні їх хімічними, радіоактивними речовинами, виробничими відходами, невжитті заходів щодо боротьби з бур’янами та шкідниками, невиконанні вимог природоохоронного режиму у використанні земель – несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Для збереження ґрунтів від подальшого забруднення і деградації необхідно проводити різноманітні заходи, серед яких виділяють такі:

- боротьба з вітровою ерозією (обробка ґрунту із збереженням стерні на поверхні поля, закріплення пісків, створення куліс із високостеблових рослин і трав’яних смуг);

- боротьба з водною ерозією (поглиблення ріллєвого шару, обробіток ґрунту впоперек на схилах, залісення, регулювання випасання худоби);

- проведення меліорації (зрошення і осушення земель, лісонасадження, внесення органічних добрив);

- застосування біологічних методів боротьби із шкідниками;

- впровадження альтернативних систем землеробства;

- рекультивація земель.

Рекультивація земель (лат. користь) – це відновлення порушених промисловістю земельних площ з метою використання їх в інших галузях народного господарства.

У кожному конкретному випадку мета може бути різною і досягатися різними шляхами.

Перші дані про рекультивацію з’явилися в 1766 – 1784 рр., коли почали експлуатувати Рейнський кам’яновугільний басейн. Нині значні роботи з рекультивації земель тривають у Великій Британії, США, Франції, Німеччині, Японії, Китаї.

У 1939 р. в США видано закони для відкритих розробок, у яких передбачають озеленення відвалів. В окремих штатах підприємства спочатку платять за порушені землі, а потім частину цих виплат їм повертають, якщо на рекультивованих землях приживаються дерева. Причому часто рекультивовані землі продуктивніші, ніж природні.

Усі порушені території можна розподілити на дві групи:

- землі з насипним ґрунтом – промислові відходи, відвали пустих порід;

- території пошкоджені вийманням ґрунту – кар’єри і відвали при відкритих розробках, провали підземних розробок.

Під час окиснення сульфідів на поверхні відвальних порід та шламів утворюється сульфатна кислота. У штатах Мериленд і Західна Вірджинія (США) в річці Північний Потомак після Другої світової війни внаслідок цього гинули тварини, заборонялося купатися і користуватися човнами, оскільки навіть цвяхи й металеві частини руйнувались у кислотному середовищі.

Дата добавления: 2014-01-04