Лекція 1(11). Банкет з повним обслуговуванням офіціантами

Волошин Августин Іванович (17.03.1874, с. Келечин Волівського пов. Марамороського окр., нині Міжгірського р-ну Закарпатської обл. — 19.07.1945, м. Москва, Росія) — письменник, педагог, просвітитель, політичний, культурний, релігійний діяч Закарпаття, президент Карпатської України, греко-католицький священик.

Августин Волошин

Іван Боберський (1873, Доброгостів, Львівської обл. — 1947, м. Тржич, суч. Сербія і Чорногорія) — Спортивний діяч, повноважний представник ЗУНР у США та Канаді.

Боберський Іван — один із засновків галицької системи тіловиховання, відомий діяч спортивно-гімнастичного руху в Західній Україні, автор багатьох праць з проблем фізичного виховання.

Навчався у Львівському інституті, університетах Відня та Граца (Австрія). З 1900 р. — професор фізичної культури та німецької мови. 1908—1914 рр. — голова спортивного товариства «Сокіл-Батько». Першим увів українську спортивну термінологію. Організатор спортивних товариств української молоді, ініціатор створення перших спортивних видань у Галичині. Видав низку листівок спортивної тематики, власним коштом опублікував перші підручники гімнастичних вправ, спортивних ігор. З 1920 р. — повноважний представник ЗУНР у США та Канаді.

Народився в сім’ї греко-католицького священика. У 1888—1892 рр. навчався в Ужгородській гімназії; у 1896 р. закінчив теологічний ліцей при Будапештському університеті. У 1897 р. одержав диплом учителя народних шкіл; того ж року прийняв сан священика, став капеланом церкви в Цегельні (передмісті м. Ужгорода). У 1899—1900 рр. навчався у Вищій педагогічній школі в Будапешті, по закінченні якої дістав звання професора математики та фізики для горожанських шкіл. У 1900—1917 рр. — професор, у 1917—1938 рр. — директор Ужгородської вчительської семінарії. Активно працював на редакторській роботі: редагував газети «Наука» (1903—1918), «Свобода» (1920—1938), «Нова свобода» (1938—1939), співробітничав у газетах та журналах «Підкарпатська Русь» (1923—1938), «Учительський голос» (1929—1939), «Науковий збірник товариства „Просвіта” в Ужгороді» (1922—1938), «Благовісник» (1922—1938), «Місяцеслов» (1902—1924). Один із засновників видавничого товариства «Уніо» (1902—1938). Один із засновників товариства «Просвіта» в Ужгороді (1920 р.), Педагогічного товариства (1924 р.), Учительської громади (1924 р.). Організатор і керівник Народно-християнської партії (1922—1939 рр.), депутат чехословацького парламенту (1925—1929 рр.). В уряді Підкарпатської Русі на чолі з А. Бродієм (жовтень 1938 р.) обіймав посаду державного секретаря; з 26 жовтня 1938 р. — прем’єр-міністр автономного уряду Карпатської України (в м. Хусті).12 лютого 1939 р. обраний послом (депутатом) до Сейму Карпатської України; 14 березня 1939 р. ініціював проголошення незалежності Республіки Карпатська Україна; 15 березня 1939 р. сприяв ратифікації цього акту Сеймом і був проголошений президентом Карпатської України. 16 березня, після початку окупації Східного Закарпаття угорськими військами, залишив м. Хуст; після короткочасного перебування в Румунії, Югославії, Австрії та Німеччині оселився в м. Празі (Чехія), де працював в Українському вільному університеті (професор і завідувач кафедри педагогіки, продекан філософського факультету, з 1945 р. — ректор). 21 травня 1945 р. заарештований радянською розвідкою і вивезений до Москви. Був ув’язнений спочатку в Лефортівській, пізніше — у Бутирській в’язниці, де й помер.

Автор численних праць із педагогіки, зокрема: «Читанка для угро-руської молодіжі» (1900), «Азбука» (1904), «О письменнім язиці підкарпатських русинів» (1920), «Історія педагогіки для учительських семінарій» (1923), «О соціальнім вихованню» (1924), «Коротка історія педагогіки для учительських семінарій» (1931), «Педагогічна психологія», «Логіка», «Методика народно-шкільного навчання» (всі — 1935), «Коротка історія психології» (1937), «Педагогічна психологія. Методологія навчання» (1943) тощо. Писав також вірші, оповідання, п’єси, статті з літературознавства. 15 березня 2002 р. згідно з Указом Президента України за особисту роль у боротьбі за утвердження української державності посмертно дістав звання Героя України.

1. Організація підготовчої роботи.

2. Особливості сервіровки столу.

3. Правила обслуговування.

Ключові терміни: повне обслуговування офіціантами, обслуговування «в обнос», кувертна картка, куверт.

1. Організація підготовчої роботи

Банкет з повним обслуговуванням носить, як правило, офіційний характер.

Кількість учасників – 10-50 чол., буває до 100 чол.

Тривалість банкету – 50-60 хв., тому необхідно своєчасно провести підготовчу роботу.

Банкет з повним обслуговуванням частіше проводиться як банкет-прийом.

Проводиться банкет з приводу офіційних візитів, в період симпозіумів, конференцій, виставок, з приводу досягнень домовленостей з важливих питань роботи фірм тощо.

Структура підготовчої роботи:

- визначити приміщення для обслуговування, організація роботи штату;

- скласти схеми розташування:

- приміщень;

- столів;

- запрошених;

- скласти меню;

- провести розрахунки.

2. Особливості сервіровки столу

Використовується повна сервіровка столу, дорогий посуд, білизна.

Кількість посуду для подачі страв залежить від кількості страв, кількості офіціантів.

Квіти розташовують по центральній лінії столу (гірлянда, негроміздкі композиції з квітів).

Почесних гостей розсаджують за протоколом.

Стіл почесних гостей («президія») – одностороння сервіровка столу.

Ліворуч за пиріжковою тарілкою розташовують меню, в якому вказано вид обслуговування (обід, вечеря), порядок подачі страв.

Праворуч за ножем – кувертна картка.

Особливості меню:

- загальна кількість страв – 12-14;

- небагато х.з. повними порціями;

- одна гаряча закуска;

- одна перша страва (обід);

- одна-дві других страви;

- одна-дві десертні страви;

- фрукти;

- кава, чай;

- алкогольні напої;

- соки.

3. Правила (особливості) обслуговування

В приміщенні для зустрічі гостей (аванзал) подається аперитив – 15-40 хв.

Обслуговування банкету здійснюється висококваліфікованим штатом з розрахунку 3 офіціанта на 9-12 гостей (допускається 12-16 гостей).

Подавання всіх страв, напоїв проводиться одночасно в обнос.

Час виходу офіціантів залежить від відстані сектору, який він обслуговує.

Як розташування запрошених, так і їх обслуговування проводиться за протоколом. Старшинство учасників визначають за службовим становищем. На неофіційних банкетах використовуються традиційні правила розташування гостей.

Для квітів, принесених гостями, виділяється окреме місце. На банкетному столі їх не розташовують.

Література: 1 – с.223-231.

СРС: схема сервіровки столу.

Дата добавления: 2014-01-04