Основні напрямки оптимізації навчального процесу в економічні освіті

Модель фахівця

Соціально-психологічні аспекти (особливості)

Рівні реалізації проф. освіти

Організаційні форми навчального процесу

Навчально-технологічне проектування

Інформаційно методичне забезпечення

Інтернаукові зв’язки

Організація самостійної роботи

Активізація пізнавальної діяльності студентів

Комплексна діагностика знань (контроль успішності навчання)

Модель процесу організації навчання у відповідності з принципом оптимізації передбачає здійснення таких кроків:

1-й: Комплексне планування і конкретизація освітніх цілей відповідно до вимог професійної компетентності.

2-й: Конкретизація завдань навчання з урахуванням особливостей студентів даної групи й умов, у яких протікає навчальний процес.

3-й: Цілеспрямований вибір та систематизація інформації. Чітке структурування змісту з виділенням головного у навчальному матеріалі. Концентрація уваги на головному, проектування змісту діяльності студентів, спрямованої на засвоєння основних елементів нового матеріалу, оволодіння вміннями і навичками.

4-й: Обґрунтований вибір найбільш раціональних форм, методів і засобів навчання для вирішення певних дидактичних задач.

5-й: Цілеспрямований вибір найбільш вдалої структури заняття: послідовності його основних етапів (перевірки, вивчення нового, узагальнення, вправ, завдань для самостійної роботи тощо).

6-й: Диференціальний та індивідуальний підхід до студентів, оптимальне поєднання колективних, групових та індивідуальних форм навчання.

7-й: Цілеспрямоване створення сприятливих навчально-матеріальних, морально-психологічних і естетичних умов навчання.

8-й: Обґрунтований вибір оптимального темпу навчання. Визначення структури і видів завдань для аудиторної і поза аудиторної роботи. Вплив на самоорганізацію студентів.

9-й: Організація зворотного зв’язку. Аналіз результатів навчання і витрат часу студентів та викладачів у відповідності з певними критеріями.

Таблиця 4.7.2.
Основні дидактичні концепції організації навчання

№	Підхід	Сутність концепції	Форми і методи впровадження
1.	Традиційни когнітивний	спрямований на розвиток теоретичного мислення, засвоєння студентами знань основних економічних понять і теорій, формування базових умінь аналізу, узагальнення, класифікації та характеристики явищ і закономірностей економічного життя суспільства.	форми і методи роботи, предметом яких є відтворення вивченого із різноманітними прийомами активізації традиційних навчальних занять.
2.	Соціально-рольовий	спрямований на засвоєння рольових позицій суб’єкта в структурі соціально-економічних відносин для професійного самовизначення і формування ділових якостей особистості. Усі економічні явища і закономірності розглядаються з точки зору певних суб’єктів господарських процесів.	різноманітні активні методи навчання і зміни традиційних ролей і способів поведінки в аудиторії
3.	Поведінко-вий	спрямований на формування умінь студентів адекватно реагувати, приймати рішення у проблемних ситуаціях.	вирішення практичних задач, імітаційне моделювання, організації спільної діяльності, обговорення рішень, презентації проектів.

8. Економіка в закладах післядипломної освіти.

Ускладнення функцій економіста вимагає його постійного самоудосконалення, формування у нього таких професійних і особистісних якостей, які дозволять у майбутньому здійснювати фахову діяльність.

Відповідно до концепції "гнучкої кваліфікації", розробленої спеціалістами Західного Берліна, було визначено перелік основних функцій економіста. серед яких: планування виробництва, планування кадрів, управління (процес), управління (засоби), закупки-збут, розрахунки: витрати - доходи, планування інвестицій, фінансові питання, податки, обробка інформації, загальний економічний аналіз, аналіз регіональної кон’юнктури, педагогічна діяльність.

Зростають потреби в удосконаленні майстерності та підвищенні кваліфікації працівників,
які можуть швидко адаптуватися в умовах постійних змін.

Зменшується кількість видів діяльності, у яких базове фахове навчання є достатнім для здійснення кар’єри протягом життя. Ці проблеми мають інтернаціональний характер і властиві як для розвинутих країн (США, Японія, Велика Британія, Німеччина, Франція, Швеція), так і для нових індустріальних країн (Сінгапур, Корея, Малайзія, Індонезія т. ін.).

Розвиток технологій та організаційні зміни поступово привели більшість роботодавців до розуміння, що успіх залежить від навичок і здібностей їхніх працівників, а це вимагає значних і неперервних інвестицій у тренінг і розвиток.

Дослідники стверджують, що зараз більш високий економічний ефект досягається від вкладень в розвиток персоналу, ніж від капіталовкладень у засоби виробництва.

Деякі розрахунки показують, що 1 дол., вкладений у розвиток людських ресурсів, приносить 3-8 дол. доходу, інші - показують, що кожен долар інвестицій в освіту обертається тридцятикратними прибутками.

Дата добавления: 2014-01-04