Інформаційно-методичне забезпечення навчального процесу. Збірник ІММ. Інформаційно-методичні матеріали та їх дидактичні функції

Проведення занять вимагає забезпечення певних, досить специфічних умов навчання із використанням відповідних ресурсів. Такі умови можна розділити на кілька найважливіших груп: засоби навчання, у тому числі й інформаційно-методичне забезпечення процесу, приміщення та обладнання для проведення навчальних занять.

Збірник інформаційно-методичних матеріалів (ІММ) – це сукупність джерел інформації, настанов та навчальної документації, що забезпечує оптимальні умови для активної пізнавальної діяльності студента.

Саме інформаційно-методичні матеріали забезпечують основу для ефективного проведення навчання. Вони висвітлюють базові теоретичні положення, містять описи випадків та практичних ситуацій, є своєрідними віхами на шляху засвоєння інформації, надають статистичні дані, висвітлюють результати діяльності самих груп у ході занять.

Таблиця 4.5.1.
Основні види ІММ

Інформаційно-методичні матеріали
Основні	Додаткові
Підручники	Навчальні посібники	Інформаційні матеріали	Інструкції та рекомендації	Навчальна документація
Комплекти навчальних книг, серії підручників,	Навчально-методичні посібники, наочні посібники, додатки до підручників, лабораторні практикуми, збірники задач і вправ, тексти лекцій, хрестоматія, альбом, інші	Конспекти лекцій, збірник завдань-задач для самостійної роботи, пам’ятка, роздаткові матеріали (таблиці, графіки, схеми, тексти), копії статей, збірники схем, таблиць, монографії, журнали, анотовані каталоги	Інструкції, методичні рекомендації, методичні вказівки, графіки виконання робіт, плани і програми предмета, плани семінарів	Робочі зошити, журнали, пояснювальні записки, бланки

У розробці інформаційно-методичних матеріалів можуть бути різні підходи. Як основні матеріали використовуються відомі, апробовані й науково обґрунтовані підручники й навчальні посібники. Вони є основою для розробки програми. Головним питанням, яке має вирішити викладач, - це узгодити вибір підручників та концептуальних теоретичних положень із баченням та розумінням стратегії закладу.

Збірник інформаційно-методичних матеріалів повинен виконувати такі дидактичні функції:

• Створювати мотиваційну основу навчання.

• Забезпечувати інформаційну базу навчання відповідно до програми дисципліни.

• Формувати нові й закріплювати наявні вміння і навички.

• Орієнтувати на проблемно-цілісне сприйняття змісту предмета.

• Розвивати навички систематичного контролю та корекції ходу і результатів навчання.

• Сприяти розвитку навичок розуміння та аналізу інформаційних джерел: розпізнавати поняття, наводити приклади, пояснювати зв’язки і залежності.

6. Позакласна та виховна робота з економіки. Організація факультативних (додаткових) занять.

• підготувати короткий огляд досвіду організації позакласної та виховної роботи з економіки.

7. Професійна підготовка студентів у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Головне завдання економічної освіти — формувати активних економічних суб'єктів, тобто не тільки споживачів і виробників продуктів, а індивідів, здатних активно впливати на економічні процеси на мікрорівні й адекватно оцінювати дії держави на макрорівні.

У кожній професійній області є орієнтовні національні стандарти компетентності. Моделі компетентності є інструментом розробки навчальних планів професійного розвитку з урахуванням специфіки кожної посадової позиції. Вони описують інтелектуальні й ділові якості працівника, його навички міжособистісної комунікації, дозволяють планувати розвиток персоналу у двох напрямках: пристосування до існуючої корпоративної культури та оволодіння знаннями, уміннями, навичками, необхідними для успішної роботи у спеціалізованій професійній сфері діяльності.

Відповідно розробляються плани навчання майбутніх фахівців і персоналу - кадрові програми розвитку персоналу, орієнтовані на передачу нових знань за важливими для організації напрямками, формування умінь вирішувати конкретні виробничі ситуації та досвіду поведінки у професійно значимих ситуаціях

Головні шляхи забезпечення конкурентоспроможності випускників навчальних закладів – майбутніх фахівців:

• моніторинг ринку праці з метою своєчасної реакції на його кон’юнктуру;

• створення сучасної інфраструктури навчального процесу;

• упровадження інноваційних технологій навчання;

• створення нових науково-методичних ресурсів;

• активізація науково-дослідної роботи з упровадженням її результатів у навчальний процес;

• удосконалення практичної підготовки спеціалістів;

• наскрізна комп’ютеризація та інформатизація навчального процесу;

• інтенсифікація навчального процесу на основі активних методів навчання;

• застосування новітніх технологій комплексної діагностики знань студентів

• запровадження нових принципів організації навчального процесу, впровадження модульних систем навчання.

• Джерело: Ковальчук Г.О. Методологічні аспекти оптимізації навчального процесу / Дидактичні матеріали до науково-методичного семінару. – Київ-Львів, Львівський банківський інститут НБУ, 2002. – С 4-7.

Необхідні умови для створення
середовища для цілеспрямованого впливу викладача на формування та розвиток визначених професійних якостей студента, для його майбутньої практичної діяльності.

1.Провідна роль викладача в процесі професійної підготовки студентів, оскільки педагогічнийпроцес, маючи об’єктивні внутрішні закономірності, водночас є продуктом свідомої конструктивної діяльності викладача та його творчої взаємодії зі студентами.

2. Чітке усвідомлення та відбір тих форм навчальної діяльності, які максимально забезпечать потреби студентів у самореалізації, сприятимуть розвиткові їхніх особистісних якостей.

3. Організація високого рівня самостійності, свідомості й активності самих студентів. Це у свою чергу потребує адаптації педагогічного керівництва, яка передбачає наявність духовної єдності, довіри, спільної навчальної мети викладачів і тих, хто навчається.

4. Врахування індивідуального підходу у стосунках зі студентами. Для цього педагог має допомогти кожному студентові зрозуміти свою унікальну особистість, яка усвідомлює як власну неповторність, так і причетність до соціального цілого. У такий спосіб викладач допомагає студентові розуміти та зберігати себе як особистість, одночасно поважаючи особистості інших людей.

5. Сприяння розвитку здібностей студентів і спонукання їх до задоволення об’єктивних потреб як в ідентифікації з групою ровесників, так і персоніфіковано до себе.

6. Поєднання колективних та індивідуальних форм роботи, управління та самоуправління, урахування процесів самоорганізації в студентських групах.

За матеріалами: Ковальчук Г.О. Активізація навчання в економічній освіті. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 32

Дата добавления: 2014-01-04