Нові комерційні структури в оптовій торгівлі

Лекція 4.

1. Оптовий продовольчий ринок та його функції

2. Умови для створення оптових продовольчих ринків в Україні

3. Розподільчий центр у корпоративній торговельній мережі

1. Оптовий продовольчий ринок та його функції

Оптовий продовольчий ринок (ОПР) – це суб'єкт підприємницької діяльності, який утворено згідно із законодавством і метою діяльності якого є створення необхідних умов для здійснення операцій з продажу і купівлі наявних видів сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, укладення відповідних торговельних угод.

Цей суб'єкт не є власником даної продукції, а займається лише обслуговуванням учасників ринку з реалізації (купівлі) багатьох видів сільськогосподарської продукції, включаючи ту, що важко зберігати тривалий час. Оптові продовольчі ринки – це місце купівлі-продажу конкурентоспроможної сільськогосподарської сировини та продовольства оптовими і роздрібними торговельними підприємствами і приватними торговцями. Вони необхідні для реалізації певних цілей (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Основні цілі створення оптового продовольчого ринку

Основними завданнями ОПРє:

• створення належних умов товаровиробникам та торговельним компаніям для оптового продажу сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки;

• сприяння прискореному просуванню товару від товаровиробника до кінцевого споживача у торговельному ланцюгу;

• надання можливості всім постачальникам і споживачам сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки для виходу на конкурентний ринок, забезпечення контрольованості ринку, що в результаті формує найбільш вигідну ціну;

• забезпечення протягом року постачання населенню якісних продуктів харчування, скорочення втрат сільськогосподарської продукції;

• облаштування єдиного місця для укладання угод з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки;

• забезпечення концентрації сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки у визначеному місці;

• сприяння вітчизняним товаровиробникам в одержанні максимальних прибутків від реалізації їхньої продукції;

• забезпечення достовірною інформацією споживачів про кон’юнктуру ОПР та споживчу якість товарів;

• сприяння продавцям та покупцям у підготовці товарів до продажу і купівлі;

• організація закупівлі, зберігання та відвантаження сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки покупцям;

• організація реклами, надання маркетингових послуг, сервісного обслуговування та інших заходів для реалізації або придбання продукції;

• підвищення ефективності постачання продовольства як у великі міста, так і в окремі регіони країни;

• здійснення державного ветеринарного і санітарно-епідеміологічного контролю за якістю.

Основними функціями ОПР є:

□ створення організаційно-правових умов для проведення оптових торгів;

□ організація продажу товаровиробниками сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки;

□ установлення контролю за якістю реалізованої продукції та за дотриманням правил торгівлі;

□ узагальнення і розповсюдження кон’юнктурної інформації щодо попиту і пропозиції продукції, рівня цін;

□ надання учасникам оптових торгів послуг транспортних організацій на їхнє замовлення, послуг із зберігання товарно-матеріальних цінностей;

□ забезпечення учасників оптових торгів необхідною вантажно-розвантажувальною технікою, вагово-вимірювальним обладнанням;

□ організація охорони об’єктів OПР, системи реєстрації учасників торгів, забезпечення робочих місць засобами зв’язку та протипожежної безпеки;

□ створення спеціальних сервісних підрозділів; розрахунково-фінансового, інформаційного, юридичного, консультаційного, готельного господарства, транспорту та контролю за якістю продукції;

□ забезпечення цілорічного обслуговування населення якісними продуктами харчування, скорочення втрат сільськогосподарської продукції;

□ надання всім постачальникам сільськогосподарської продукції можливості стійкого виходу на конкурентний (немонополізований) ринок;

□ забезпечення єдиного облаштованого місця для здійснення угод щодо купівлі-продажу сільськогосподарської продукції і продовольства;

□ підвищення ефективності забезпечення і розподілу продовольства у великих містах, промислових центрах і окремих регіонах країни;

□ створення нових робочих місць, зменшення відтоку населення з сільської місцевості.

Реалізація вказаних функцій дозволяє створити необхідні умови виробникам, покупцям і посередникам для здійснення оптових операцій на підставі конкуренції і скорочення витрат обігу, оптимізувати систему товароруху сільськогосподарської продукції, транспортного та інформаційного забезпечення. Це також дозволяє упорядкувати діяльність посередників і виробників сільськогосподарської продукції і продовольства.

2. Умови для створення оптових продовольчих ринків в Україні

Проблема продовольчого забезпечення потребує нових підходів до організації оптової торгівлі і товароруху продовольчих товарів та сільськогосподарської сировини. Оптимальною формою такої організації є оптовий продовольчий ринок.

Сучасний стан ринку сільськогосподарської продукції та продовольства в Україні характеризується досить повільним формуванням ринкової схеми просування продукції до споживача, яка була б здатна забезпечити скорочення втрат сільськогосподарської продукції, підвищити її якість, сприяти формуванню ринкових цін.

Споживчий ринок України залишається ринком деформованої структури попиту внаслідок низької платоспроможності більшості населення, ринком товарів невисокої якості. На внутрішньому ринку відбувається процес витіснення вітчизняної продукції імпортними товарами, що часто призводить до монополізації окремих сегментів внутрішнього споживчого ринку іноземними виробниками, в той же час імпортна продукція в переважній більшості є недоброякісною. Процес реформування торговельної діяльності набув нецивілізованих форм.

Для розвитку оптової торгівлі стримуючим чинником залишається наявність причин макроекономічного характеру: високі податки для всіх учасників ринку, значна заборгованість підприємств, невиконання контрактів. Ще одна проблема – недостатній рівень розвитку інфраструктури оптового продовольчого ринку.

Інфраструктура ОПР – це територія, на якій розміщується торговий центр з торговельним залом та мережею приміщень і споруд (сховища, склади, сортувально-пакувальні лінії, обладнання для охолодження продукції та спеціальний транспорт).

Проблему формування оптових продовольчих ринків доцільно вирішувати у поєднанні з необхідністю фінансового оздоровлення сільськогосподарських товаровиробників за умов вирішення названих проблем макрорівня.

Необхідність формування ОПР в Україні обумовлена:

• ліквідацією централізованої системи планування і розподілу товарів, порушенням зв'язків між товаровиробниками і споживачами;

• необхідністю формування структури виробництва відповідно до вимог споживача;

• необхідністю прискорення руху продукції та скорочення втрат на шляху від виробника до кінцевого споживача;

• труднощами збуту продукції вітчизняних товаровиробників;

• значним зростанням товарообмінних операцій сільськогосподарською продукцією та продуктами її переробки;

• необхідністю створення умов для здійснення належного державного ветеринарного і санітарно-епідеміологічного контролю;

• необхідністю поліпшення якості продукції, що пропонується споживачеві, та підвищення рівня його обслуговування: створення умов для контролю щодо відповідності продукції вимогам стандартів; обробка та сортування продукції перед надходженням її на ринок; продаж за стандартною вагою чи в стандартній упаковці тощо;

• збільшенням імпорту продуктів харчування;

• появою на ринку неорганізованих посередницьких структур, які здійснюють багаторазовий перепродаж продукції, що призводить до підвищення роздрібних цін на продовольчі товари.

Створення ОПР відповідає інтересам усіх суб’єктів ринку:

для споживачів – своєчасне забезпечення дешевшими та якісними продуктами харчування, ринковою інформацією;

для товаровиробників – створення рівних умов для виходу на конкурентний ринок, прискорення чи спрощення порядку просування продукції до споживача, забезпечення попиту на продукцію, збереження робочих місць, концентрації підприємницької діяльності в зазначеному місці; мінімізація комерційного ризику, маркетингове обслуговування, а для фермерів та особистих підсобних господарств – надання можливості продавати дрібні партії через оптового покупця;

для фермерів та особистих підсобних господарств – можливість продавати дрібні партії через оптовика;

для оптового торговця – збільшення числа покупців; робота на ринку без додаткових капітальних витрат; зниження ризику; можливість спеціалізації без загрози втрати споживача; можливість порівняння цін і якості товарів, що пропонуються конкурентами; налагодження торгових зв’язків з великими торговельними компаніями;

для інвесторів – сприяння вкладенню інвестицій під гарантії місцевих органів влади;

для держави – розвиток вітчизняного продовольчого ринку, що сприятиме забезпеченню продовольчої безпеки країни;

для регіонів – створення нових робочих місць за рахунок розвитку ринкової інфраструктури та притоку інвестицій.

Основними принципами діяльності оптових продовольчих ринків повинні стати: самоокупність, контрольованість, організаційно-господарська незалежність, цивілізованість.

Держава не повинна безпосередньо впливати на створення та розвиток оптового продовольчого ринку. Вона може надавати різного роду послуги, зокрема, в підготовці документації щодо сортування та стандартизації якості продукції, створюючи законодавчу базу, що дозволятиме здійснювати ділові операції. Також держава може надати податковий кредит для інвестування в інфраструктуру оптових ринків.

3. Розподільчий центр у корпоративній торговельній мережі

Під впливом інтенсифікації діяльності, появи магазинів великого формату, приходу світових ритейлерів (Ритейл – це весь процес організації роздрібної торгівлі. Ритейлер – це будь-яка компанія, яка займається роздрібною торгівлею) з сучасними відпрацьованими технологіями, прогресу у торгівлі виникає потреба створення в Україні корпоративних торговельних мереж нового типу, які мають у своєї структурі розподільчий центр (РЦ).

Такий РЦ може постачати товари у магазини готовими до реалізації, відсортованими та упакованими, не завжди в великих обсягах, але за необхідності. Товари не просто складуються, а й обробляються, розподіляються по торговельних точках. Це дозволяє не робити великих складських приміщень у супермаркетах, збільшуючи при цьому площу торговельного залу. Кожна компанія, що торгує у роздріб, може готувати запаси в обсягах, необхідних для щоденних і щотижневих продажів у своїх магазинах, формувати асортимент та підтримувати його стабільність.

На практиці великі ритейлери організовують РЦ суто для своєї корпоративної торговельної мережі з урахуванням тільки своїх інтересів, припиняючи обслуговування представників конкуруючих мереж. Отже відбувається перехід великих роздрібних торговців до нової структури побудови своєї комерційної діяльності. РЦ стає невід'ємним обов’язковим компонентом торгових компаній мережевої організації поряд з магазинами та управлінськими структурами.

Перетворення простого складу в РЦ спричиняє зміну й у формах його роботи: фірми – члени мережі вимушені ширше впроваджувати у практику передові логістичні рішення, оптимізувати роботу з розподілу товарів, забезпечувати впровадження автоматизації, комп’ютеризації, універсалізації торгових процесів. РЦ поступово перетворюється у рівноправного партнера супермаркетів, гіпермаркетів, а кількість зайнятого в них персоналу іноді може навіть перевищувати кількість продавців і менеджерів магазину.

Наявність РЦ дозволяє суттєво зменшити закупівельні ціни, швидко оновлювати асортимент залежно від споживчого попиту, прискорити товарооборот та здобути перевагу в протистоянні з конкурентами. Тому майже кожна корпоративна торговельна мережа намагається створити у своїй структурі РЦ з тим, щоб забезпечити раціоналізацію товарних потоків, швидку доставку у потрібний час, у потрібному обсязі, в відповідній торговельній точці. Зрозуміло, чому потужні торговельні мережі посідають на ринку лідерську позицію і поступово перетворюються у транснаціональні, захоплюючи нові регіони збуту. Одночасно здійснюється процес розмежування формату магазинів.

У світовій практиці існуючі РЦ бувають двох видів: закриті; і відкриті.

Закриті центри обслуговують магазини тільки однієї мережі, і вся їхня діяльність спрямована на формування та підтримку потрібного в ній асортименту товарів.

Відкриті центри беруть на обслуговування магазини інших мереж або незалежних власників.

РЦ створюється за логістичними законами, з необхідним рівнем автоматизації та в повній відповідності з технологічними вимогами до процесу руху товару через склад.

Дата добавления: 2014-01-04