Лекція № 5. Міфологічна картина слов’янського світу

Фізичне виховання - система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я, загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.

Теорія і практика фізичного виховання спираються на дані фізіології, яка озброює теорію і методику фізичного виховання знаннями про закономірності розвитку організму людини, вплив різноманітних чинників на його функціональну діяльність. На основі її даних розробляють науково обґрунтовану систему фізичних вправ, спрямованих на розвиток рухових дій і формування фізичних якостей організму.

Виховання підростаючого покоління фізично здоровим - важливе завдання сім'ї та школи. Однак нині практично здоровими є лише 27% дітей дошкільного віку, лише 65% дітей і 60% підлітків фізично гармонійно розвинені. Значна кількість учнів старших класів за станом здоров'я мають обмеження щодо вибору професії, а серед випускників шкіл не менше половини не придатні або частково придатні до військової служби.

Усе це свідчить про необхідність докорінної перебудови організації фізичного виховання школярів, зміни поглядів на фізкультуру, фізичний стан, красу людського тіла. Йдеться про розвантаження навчальних планів і програм, скорочення інформативного навчання, збільшення кількості годин для уроків фізичної культури, відмову від традиційних форм режиму діяльності на уроці, коли діти увесь час сидять майже нерухомо, на користь їх інтенсивної праці, а також про перегляд концепцій і методики фізкультурної роботи в школі. Вона повинна стати формою активного відпочинку, працювати на здоров'я, виховання і задоволення фізіологічних потреб дитини. Важливість фізкультури, здорового способу життя має підкреслювати своєю поведінкою вчитель.

Зміст фізичного виховання школярів визначається навчальною програмою з предмета та програмами секцій і гуртків. Програмою передбачено: а) засвоєння теоретичних відомостей (знання із загальної гігієни та гігієни фізичних вправ, відомості, необхідні для самостійного виконання фізичних вправ). Теоретичний матеріал повідомляють на вступних заняттях і в системі навчально-тренувальної роботи на уроці у зв'язку з виконуваними вправами; б) гімнастичні вправи, що сприяють загальному фізичному розвиткові учнів (шикування і перешикування, стройові вправи, вправи, спрямовані на загальний розвиток дитини, на формування правильної постави, акробатичні вправи, танцювальні вправи, лазіння і перелізання, вправи з рівноваги, вправи в висах і упорах, опорні стрибки); в) легка атлетика (різні види бігу, стрибки в довжину і висоту, метання на відстань); г) рухливі ігри, розраховані на розвиток в учнів кмітливості, спритності, швидкості дій, виховання колективізму і дисциплінованості; ґ) спортивні ігри (баскетбол, волейбол, футбол); д) лижна підготовка (оволодіння основними прийомами техніки пересування на лижах, розвиток рухових якостей); е) кросова і ковзанярська підготовка; є) плавання (кролем на грудях і на спині, брасом, а також пірнання і прийоми рятування тих, хто тоне).

Складність реалізації програми полягає в тому, що на одному уроці доводиться опановувати елементи кількох розділів. Це утруднює планування навчального матеріалу на семестр і на кожний урок.

Зміст фізичного виховання у школі підібрано з таким розрахунком, щоб забезпечити:

1) зміцнення здоров'я і загартування організму школярів, сприяння їх фізичному розвитку та підвищенню працездатності. Становлення і розвиток основних функцій організму, що відбувається в шкільні роки, потребує використання всіх чинників, які позитивно впливають на цей процес. Піклування про здоров'я школярів є головним завданням кожного вчителя на кожному навчальному занятті;

2) формування та вдосконалення рухових навичок і вмінь та повідомлення пов'язаних з ними знань. Метою фізичного виховання є формування життєво важливих навичок і вмінь у природних видах рухів: бігу, стрибках, ходінні на лижах, плаванні. Для цього потрібні знання про способи і правила виконання рухових дій, які учні здобувають під час пояснень і демонстрування;

3) розвиток основних рухових якостей. Для виконання багатьох дій людині необхідні сила - здатність долати зовнішній опір або протидіяти йому за рахунок мускульних зусиль; швидкість - здатність виконувати рухи за мінімальний період часу; витривалість - здатність виконувати певну роботу тривалий час; гнучкість - здатність виконувати рухи з великою амплітудою; спритність - здатність швидко засвоювати нові рухи й успішно діяти в умовах, що змінюються. Ці рухові якості розвиваються й виявляються в тісному взаємозв'язку;

4) формування звички та стійкого інтересу до систематичних занять фізичними вправами. Позитивний вплив фізичних вправ можливий лише за умови їх систематичного виконання, що переростає у звичку і потребу. Для виховання такої потреби необхідно пробудити в дитини інтерес до вправ, підбирати цікаві вправи, вчасно заохотити учня до їх виконання. Змістовне дозвілля сприяє активному відпочинку і духовному вдосконаленню школярів. Формуванню звички до занять фізичними вправами сприяють правильний режим дня і тижня, здорове харчування, достатній за часом сон. Неприпустиме вживання алкоголю, нікотину, наркотиків;

5) виховання гігієнічних навичок, формування знань про фізичні вправи та загартування. Гігієнічну освіту учні здобувають під час вивчення різних предметів, зокрема біології. Вони дізнаються про режим дня, гігієну харчування, сну та ін. У процесі занять фізичними вправами учні засвоюють правила їх застосування, дізнаються про вплив вправ на організм, про гігієнічні вимоги до загартування, оволодівають прийомами самоконтролю за своєю працездатністю, втомлюваністю, пульсом, загальним самопочуттям.

Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти фізичне виховання як невід'ємна складова освіти має забезпечити набуття кожною людиною необхідних науково обґрунтованих знань про здоров'я і засоби його зміцнення, про шляхи і методи протидії хворобам, про методики досягнення високої працездатності і тривалої творчої активності.

У фізичному вихованні використовують фізичні вправи, природні та гігієнічні чинники.

Фізичними вправами є рухові дії, спеціально організовані й свідомо виконувані відповідно до закономірностей і завдань фізичного виховання. До них належать гімнастика, ігри, туризм, спорт:

- гімнастика як спеціальний вид фізичного вдосконалення охоплює найрізноманітніші вправи: стройові та порядкові (навчання раціональних способів шикувань, перешикувань та пересувань з метою виховання навичок колективних дій); загальнорозвиваючі (передбачають розвиток як окремих частин тіла, так і всього організму); вільні вправи (удосконалення координації рухів, вироблення чуття ритму, краси рухів); прикладні як засіб всебічного розвитку особистості (біг, стрибки, метання та ін.); гімнастичні - вправи на різних спеціальних приладах (акробатичні, що розвивають силу, спритність, уміння орієнтуватися в просторі; вправи художньої гімнастики як засіб фізичного та естетичного виховання);

- ігри, задовольняючи природний потяг дітей і підлітків до рухової активності, збуджують колективні переживання, вселяють радість від спільних зусиль, сприяють зміцненню товариськості й дружби. У початкових класах проводять переважно рухливі ігри, в середніх і старших - спортивні;

- туризм охоплює прогулянки, екскурсії, походи і мандрівки, які організовують для ознайомлення учнів з рідним краєм, природою, історичними та культурними пам'ятками. У таких заходах учні фізично загартовуються, вчаться бути витривалішими, набувають прикладних навичок орієнтування і руху в ускладненій обстановці, досвіду колективного життя і діяльності, засвоюють норми відповідального ставлення до природи;

- спорт, на відміну від фізичної культури, завжди пов'язаний з досягненням максимальних результатів в окремих видах фізичних вправ. Для виявлення спортивно-технічних результатів проводять змагання. У спортивній боротьбі учні долають значні фізичні та нервові навантаження, виявляють і розвивають рухові й морально-вольові якості.

Природні чинники (сонце, повітря, вода), діючи спільно з фізичними вправами, посилюють їх оздоровчий вплив на учнів.

Гігієнічні чинники охоплюють гігієнічне забезпечення фізкультурних занять, раціональний режим навчальної праці, відпочинку, харчування, сну та ін. Для результативних занять фізкультурою певним гігієнічним вимогам мають відповідати спортивні зали, рекреаційні приміщення, спортивне та інше обладнання. Цими нормами регламентований і режим дня школяра, який диференціюється залежно відстану здоров'я, рівня працездатності, конкретних умов життя та індивідуальних особливостей учнів. Обов'язковими для всіх учнів мають бути ранкова гімнастика, туалет, навчальні заняття в школі, обід, післяобідній відпочинок, виконання домашніх завдань, перебування на свіжому повітрі, спорт, заняття за інтересами, вечеря, вечірня прогулянка, підготовка до сну.

На заняттях фізичною культурою застосовують такі способи виконання вправ: фронтальний - одночасне виконання вправ усіма учнями. Його використовують під час навчання шикувань і перешикувань, загальнорозвивальних вправ без предметів і з предметами, ходьби, бігу, танцювальних вправ, пересувань на лижах та ін.; потоковий - учні виконують вправу один за одним по черзі, тобто потоком. Потоків може бути кілька. Цей спосіб використовують при виконанні стрибків у довжину, висоту, вправ з рівноваги, акробатичних, лазіння, спусків і підйомів на лижах; змінний - учнів ділять на зміни, які по черзі виконують вправи. Використовують при виконанні лазіння, метань на відстань, акробатичних вправ, бігу на швидкість; груповий - передбачає поділ учнів на класи, групи, кожна з яких виконує окрему вправу. Через визначений час групи міняються місцями з таким розрахунком, щоб кожна з них виконала всі вправи; індивідуальний - застосовують при виконанні учнями вправ на оцінку; коловий - невеликі групи учнів виконують певну кількість різних вправ, послідовно переходячи по колу від одного спеціально підготовленого місця для виконання певної вправи до іншого. Коловим способом виконують вправи, які учні вже добре засвоїли.

Фізичному розвиткові школярів сприяють різноманітні форми позаурочної фізкультурно-спортивної діяльності. Найпоширенішими з них є:

- гімнастика перед уроками, покликана забезпечити самоорганізацію учнів на початку навчального дня, запобігання викривленню постави, підвищення працездатності упродовж дня, загартування організму;

- фізкультурні хвилинки і паузи для зняття втоми. Для виконання вправ учні виходять із-за парт, ослаблюють комірці та ремінці. Вправи проводять в 1-8 класах на кожному уроці після 20-30-хвилинної роботи протягом 2,5-3 хв. Діти виконують 3-4 вправи з 6-8-разовим повторенням. Фізкультурні паузи практикують також у групах подовженого дня і вдома з учнями середніх і старших класів протягом 10-15 хв. кожні 50-60 хв. навчальної праці. На таких "хвилинках" доцільно опрацьовувати домашні завдання з фізичної культури;

- позаурочні заняття (гуртки та секції), завдання яких - створення умов для прищеплення учням звички до систематичних занять, сприяння запровадженню фізичної культури в побут. На позаурочних заняттях закріплюються й удосконалюються здобуті на уроках знання, практичні вміння та навички. Участь учнів у позаурочних заняттях є добровільною;

- година здоров'я. У багатьох школах її проводять щодня після 2-го або 3-го уроку тривалістю 45 хв. Час для неї вивільняють за рахунок великої перерви та скорочення всіх уроків на 5 хв. Вправи виконують переважно на свіжому повітрі (учні займаються в спортивній формі). Вчителі можуть виконувати вправи разом з учнями або окремою групою;

- масові змагання, спортивні свята передбачають чітку організацію, дотримання певних ритуалів. Усе це забезпечує єдність фізичного, морального, естетичного виховання школярів.

У сучасної молоді набули популярності різні єдиноборства (козацькі, східні), які сприяють загартуванню юнаків, виховують спритність, витривалість.

На системний підхід у фізичному вихованні молоді орієнтує комплексна програма "Фізичне виховання - здоров'я нації", в якій фізичне виховання в навчально-виховній сфері розглядається як складова частина загальної системи освіти, покликана забезпечити розвиток фізичного і морального здоров'я, розумову та психологічну підготовку людини до активного життя й професійної діяльності.

Активізації фізичного виховання школярів, прилученню їх до спорту, високих досягнень сприяє запровадження у школах уроку футболу, а також робота Федерації футболу, Міністерства освіти і науки України щодо організаційного, матеріально-технічного забезпечення занять юних футболістів.

Усі чемпіони і рекордсмени свого часу навчалися у школі, відвідують її і майбутні чемпіони. У їхніх досягненнях теж є заслуга школи, та головне завдання її у фізичному вихованні - готувати здорову, гармонійно розвинену молодь.

Зміст виховання в зарубіжній школі

Цікаві шляхи вирішення окремих проблем виховання пропонує зарубіжна школа.

Наприклад, американська система морального виховання спирається на суверенність людської особистості, що діє за власним добрим спонуканням. Така позиція потребує високої майстерності педагога, який повинен допомогти вихованцеві відчути себе впевненою у власних силах людиною. Запорукою успіху в усьому є віра в себе. Значної уваги надають формуванню характеру і прагнуть виховати достойного громадянина, дієвого учасника суспільного життя.

Американські школи багато уваги приділяють дисциплінуванню учнів. Зокрема, розроблено чітку систему правил поведінки, визначено навіть порядок входу до приміщення і виходу з нього, руху коридорами під час зміни кабінетів. Учнів навчають, як слід поводитися і працювати в бібліотеці, на спортивному майданчику, в залі під час розваг. Хоча вони й не носять шкільної форми, у школах існують обмеження щодо одягу, забороняється, наприклад, носити міні-спідниці дівчатам, довге волосся, шорти та інший спортивний одяг хлопцям. Заборонене куріння в межах школи, вживання алкогольних напоїв, брутальні вислови. Діють суворі правила реєстрування відвідувань учнями школи, пропусків і запізнень на заняття. Правила поведінки публікують у довіднику школи й вручають кожному учневі, тобто доводять їх до відома не лише учнів, а й їхніх батьків. Розробляють їх спільно вчителі та учні, на загальних зборах приймають кодекс честі - звід правил, які учні зобов'язуються виконувати. "Ми, учні середньої школи міста Джерсі, - говориться в одному з таких кодексів, - клянемося, що будемо завжди ввічливі й уважні до інших людей; будемо поважати шкільну і суспільну власність; прагнути завжди бути чесними з собою та з іншими; виконувати правила безпеки; підтримувати високий рівень поведінки і мови; дотримуватися чистоти і порядку в школі; підтримувати честь школи під час екскурсій і походів". Випадки порушення правил розглядає обраний учнями суд честі, до складу якого входять представники випускного або перед випускного класів. Учнів залучають до виконання відповідних обов'язків у школі. Учнівський патруль стежить за порядком під час перерв, у їдальні, на спортивних майданчиках, на прилеглій до школи території.

Щоденно в школах США відбуваються церемонії клятви прапору. В кожному класі над дошкою висить державний прапор. Перед початком занять діти встають, прикладають руку до серця і, дивлячись на прапор, клянуться бути вірними "прапору, уряду, державі". У навчальній програмі домінують матеріали, в яких ідеться про обов'язки громадян, необхідність виконання вимог законів і правил моралі, поваги до представників державної влади.

У більшості держав з традиційним демократичним устроєм зусилля педагогів зосереджено на формуванні в молоді значущості громадянських прав і свобод. Уперше вони пізнають їх у колі сім'ї, згодом навчаються відстоювати у школі, товаристві та ін. Навчальним планом школи передбачено предмети, що роз'яснюють конституційні права і свободи громадян, вчать користуватися ними.

У школах Німеччини до антинаркогенної виховної роботи залучають самих учнів. Перед тим їх направляють у табір, де вони проходять чотирьохденний інтенсивний курс навчання пропаганди боротьби з наркогенами. Після цього такі учні викладають цей курс ровесникам. Результати такого навчання засвідчили високий рівень прийняття однокласниками матеріалу та ідей курсу, які нерідко створюють свої "антинаркогенні групи".

У школах Німеччини особлива увага приділяється антинаркогенному вихованню дівчат як майбутніх матерів, вбачаючи в цьому і засіб боротьби з проституцією.

У норвезьких школах до антинаркогенної виховної роботи зі школярами залучають молодіжних лідерів. Відібраних у навчальних колективах по 1-2 справжніх лідерів, переконаних у шкідливості й недопущенні куріння, вживання алкоголю та наркотиків, на погляди і поведінку яких орієнтується більшість учнів, спеціально готують до роботи з однолітками. Як свідчить досвід, така робота є досить ефективною.

Багато цінного містить у собі методика виховання взаємоповаги у японських школах. Для цього учнів тут залучають до групових бесід, під час яких кожен зобов'язаний відкриватися перед іншими і пояснювати причину своїх проступків. Якщо між учнями виникають конфлікти, вони уладнують їх, як правило, самі. Вчитель втручається тільки у розв'язання найскладніших питань, іноді до цього залучають батьківську раду класу.

Великого значення у школах Японії надають трудовому вихованню. Учнів навчають бути старанними людьми, яким незабаром доведеться наполегливо працювати в колективі й виявляти повагу до керівництва. Готуючи до майбутньої кар'єри, їх озброюють знаннями про професії, розвивають у них здатність обирати навчальні курси, що найбільше відповідають запланованому професійному шляху.

У європейських країнах трудове навчання є обов'язковим компонентом загальної освіти, важливою умовою формування загальної культури людини, ефективним засобом пізнання природи та суспільства. Процес трудового навчання має особистісно орієнтований характер, спрямований на розвиток індивідуальних здібностей школярів.

У трудовому вихованні американського школяра і сім'я, і школа орієнтують на те, якого працівника потребує сучасне виробництво. У виданнях, які рекламують американські компанії, можна прочитати такі "Рекомендації діловим людям":

1. Беріться до роботи, не гаючи часу! Якщо треба щось зробити, то чому б не взятись за це зараз же? Якщо можна щось змінити, краще зайнятися цим уже сьогодні. Ні освіта, ні талант не мають значення, якщо у вас немає звички одразу братися до діла. У світі багато розумних і талановитих людей, які мають щирі наміри щось зробити, але відкладають справи на потім, втрачаючи час. А пізніше їм рідко вдається досягти того, чого домоглися менш талановиті. Навчіться негайно починати справу, і успіх вам забезпечений.

2. Проблеми дають вам нові можливості. Люди, які вміють досягати успіху, не бояться проблем - в їх подоланні вони вбачають шанс продемонструвати, на що здатні. Безтурботні, спокійні, ненапружені життя і праця часто стають одноманітними та нудними. Ділові люди або ті, хто хоче ними стати, вітають труднощі, сприймають кожну безвихідну ситуацію, як виклик собі. І якщо цього потребує справа, вони із "задоволенням" співпрацюватимуть навіть з неприємними людьми, візьмуться за будь-яку складну роботу.

Найважче - виробити в собі готовність братися за вирішення будь-якої проблеми одразу.

3. Намагайтеся робити якнайменше помилок. Ідеальних людей немає - помиляються всі. Проте ділові люди (і не лише вони) не мають права робити багато помилок. Крім того, треба вміти їх визнавати і виправляти, що властиво далеко не всім.

Не ставтеся до себе, як до пересічної людини. Якщо ви спробуєте працювати досконало, то щиро здивуєтесь, як добре у вас все може вийти. Беручись до справи, уявіть, що ступаєте на мінне поле. Намагайтеся передбачити, де можете оступитись, і не давайте шансів помилкам.

Засновники "Нової школи" у Франції високо підносять роль художнього сприймання природи у процесі формування екологічного світогляду. Для цього вчителі мають вміти доречно організувати, наприклад, дитячу музичну творчість на основі естетичного сприймання звуків природи. Матеріалом для творчості є ритм дощу, спів пташок, шум вітру. Педагог підводить вихованців до драматичного втілення образів сприйняття, наприклад до передачі у звуках та рухах таких природних явищ, як "гроза у лісі", "шум дерева" та ін. Практикують тут традиційні сезонні свята, які є синтезом усіх видів художньо-творчого освоєння дітьми навколишнього світу. Отже, європейська педагогіка, високо підносячи світоглядну роль мистецтва, вважає його не стільки окремим предметом, якому належить вчити дітей, скільки універсальним методом гуманізації стосунків із зовнішнім світом, природою.

Максимально екологічною за своєю суттю і результатами є східна модель гуманістичного виховання. Досвід японських педагогів переконує у доцільності поєднання завдань естетичного розвитку вихованців з формуванням їх екологічного світогляду. Милування природою, на їх погляд, розвиває в дітей естетичну чутливість. На заняттях педагоги намагаються підвести вихованців до співпереживання природі, сформувати у них навички гармонійної поведінки у ній. З цією метою шкільними програмами передбачено куро "Ікебана", який вінчає досвід милування природою.

В американських школах особливої уваги надають фізичному вихованню і здоров'ю учнів. Усі вони відвідують уроки фізкультури, займаються в спортивних секціях при школі. Загальновідоме серйозне ставлення американців до свого здоров'я в багатьох школах знайшло втілення у вивченні предмета "Здоров'я".

План:

1. Концептуальна модель світу у фольклорі.

2. Основи картини світу слов’янської балади:

а) вертикаль;

б) зв’язок між верхом і низом: мотиви жертвоприношення;

в) горизонталь;

г) зв’язок між своїм та чужим: мотиви жертвоприношення;

д) кольористика.

3. Язичницькі та християнські божества у картині світу балади.

Література:

1. Аншакова С.Ю. Языковая картина мира в руських былинных текстах. – Борисоглебск: БГПИ, 2005. – 113 с. – Библ. С. 106- 112.

2. Балади. Родинно-побутові стосунки. Вступ.ст. та упор. О.І.Дея. - К.: Наукова думка, 1988. – 522 с.

3. Балади. Упор.О.І.Дея і А.Ю.Ясенчук. Відпов.редактор Д.В.Павличко. - К.: Дніпро, 1987 – 340 с.

4. Балашов Д.М. Русская народная баллада // Народные баллады. – М.; Л., 1963. – 447 с.

5. Български народни балади и песни с мистически и легендарни мотиви. Сост. А.Богданова, С.Бояджиева, Н.Кауфман. - София, 1994.

6. Вили: Войтович В. Українська міфологія. – К.: «Либідь», 2002. – 664 с.

7. Кравцов Н. Славянский фольклор. М.: МГУ, 1976. – с.189-197.

8. Модель мира: Мифы народов мира. Энциклопедия в 2-х т. –М.: Сов. энциклопедия, 1992. – Т. 2. - С. 161

9. Потебня А. Символ и миф в народной культуре. М., 2000, - 480 с

10. Сербские народне песни и сказки из собрания Вука Степановича Караджича. Пер. с сербохорв. – М.: Худож. лит., 1987. -511 с.

11. Цивьян Т.В. Модель мира и ее лингвистические основы. – М.: Ком Книга, 2006. – 280 с. – с. 5

Дата добавления: 2014-01-04